“Перед Великоднем” – це одна із багатьох казок, у якій розповідається про неймовірні пригоди дівчинки на ім’я Аліса.

Приємного читання! А за цим посиланням ви можете перейти до всіх казок та цікавих історій Аліси під назвою “Казки майбутніх поколінь”.

Перед Великоднем

∗ Увага! Ця стаття захищена авторським правом та не підлягає копіюванню. (Автор: Ольга-Марія)

Сьогодні, перед тим як лягати спати, Аліса почула таку настанову від Господа:

— Шукай мене завжди, кожного дня!

— Господи, я ж і так знаю — Ти усюди! — усміхнулася дівчина на почуті слова від Всевишнього. — Ти перебуваєш у всьому, що мене зараз оточує. Твоя частинка є також присутньою і в мені.

— Будь Любов’ю! — далі почула Аліса.

Вона стала серйознішою і зрозуміла, що Господь хоче їй донести дещо важливе.

Стати Любов’ю, якою володіє сам Абсолют, означало для неї дуже багато і несло в собі великі сенси. Людині на Землі дуже складно бути Світлом, сповненим Любові до всього живого. Це означає стати очищеним у своїй свідомості і переступити через своє власне его.

— А-а-а, ось чому — саме сьогодні, у Чистий Четвер, Господь сповіщає мені про це. Тому що Ісус у цей самий час омивав ноги своїм учням. Що його спонукало це зробити? – задалася питанням дівчина і стала шукати відповіді на нього.

∗ У Євангелії від Івана (13: 1-17) написано, що Ісус під час Таємної вечері став на коліна і почав мити ноги своїм учням. Це був дуже несподіваний і принизливий жест для того часу, бо в юдейській традиції ноги мив лише слуга. Таким чином, Ісус своїм прикладом показав, що кожна людина має змогу прийняти найглибше Смирення, відкрити своє серце для Любові, щоб служити іншим. Омивання ніг – це також символ духовного очищення.

Тоді Ісус сказав: “Я дав вам приклад, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив.” (Івана 13:15). Що означало — служіть одне одному з Любов’ю та Смиренням.

Це був останній раз, коли Він перед стратою навчав людей. Вдумайтеся тільки! То були найважливіші слова, які Ісус намагався вкласти в людський розум. А чи всі зрозуміли, про що тоді казав Великий Учитель? Чи слідують Його останньому велінню? Якщо би це було так, то ми всі зараз жили у Раю, бо Земля має для того всі ресурси. І лише тому, що люди не приділили належної уваги тим словам, просто собі знають, бо читали, що написано у Біблії, але не виконують Господню настанову, то й маємо нині, що маємо.

Ви чуєте? То були найголовніші слова, без води, як то кажуть, бо Ісус знав, що завтра Його розіп’ють. Він знав, що Юда задумав зраду, і що смерть дуже близько. І замість того, аби прийняти, прислухатися і діяти по велінню Його, що зробили люди? Відмовилися та стратили Ісуса.

Аліса від усвідомлення цього, застигла, як вкопана. Вона була шокована усвідомленням всієї трагедії, яка відбулася тоді і має настільки катастрофічні наслідки зараз.

Далі думки дівчини ставали більш упорядкованими. Вона зрозуміла, що це дуже важливий урок від Бога, який вона має усвідомити. І як тільки вона прийшла до такого висновку, як почула наступну фразу:

— Будь як Я!

Ці слова ще більше ошелешили дівчину. Бо вона добре пам’ятає зі Святого Письма слова Нагірної проповіді Ісуса, де у кінці є такі слова: “Будьте досконалі, як і Отець ваш Небесний є досконалим.” (Матвія 5:48)

У той момент лише від почутих від Бога трьох фраз, Аліса поринула у глибокі роздуми. І навіть спати лягала, міркуючи:

— Це мабуть маються й на увазі найголовніші заповіді Ісуса Христа, які звучать так: “Полюби Господа Бога всім своїм серцем, і всією своєю душею, і всією своєю думкою!” Це є перша і найвагоміша заповідь. А друга, подібна до неї: “Люби ближнього свого, як самого себе. Нема іншої більшої заповіді над оці!”

∗ На цих двох заповідях й утверджується весь Закон Божий. (Вiд Матвiя 22:35-40; Від Марка 12: 28–34; Від Луки 10: 25–28).

Настала Страсна п’ятниця. Аліса запитала у своєї матері, чому саме так називають цей день? Від неї дізналася, що після арешту Ісуса в Гетсиманському саду, у п’ятницю вранці був суд над Ним, а близько обіду  – розп’яття. Тому, назва цього дня походить від латинського слова, яке у перекладі означає “страждання”. Вирок над Ісусом виносив Понтій Пілат.

Ісуса принижували та  висміювали. Він самотужки ніс свій хрест на Голгофу. Його хрест розмістили поміж двома злочинцями. Це була найвища міра кари, до якої засуджували лише розбійників та вбивць.

Прийшла субота. Аліса у цей день перебувала у більш піднесеному стані, бо перебувала в очікуванні, що завтра буде Великдень. В той день вона також почула промову від Бога:

— Шукай Мене! Іди за Мною!

На цей раз Аліса, вже без зайвих слів, спокійно відповіла:

— Іду, Господи!

— Навчайся проявляти Любов, – почула далі.

Вже не так впевнено, але досить швидко відповіла, бо мала перед тим достатньо часу для роздумів:

— Я роблю це. Я люблю усе живе: обіймаю Любов’ю кожне деревце, кожну травиночку і всіх живих істот.

Аліса гадала, що це достойна відповідь, тим паче, що вона правдива.

— Так, ти робиш. Тепер роби це не лише своїм внутрішнім станом, але й тілом.

— Як це?

— Я покажу тобі. Це новий рівень і ви вже йдете ним. Реальною Любов’ю зігрій спочатку всю свою сім’ю. І не лише тих, до кого ти сама хочеш підійти чи дозволяєш собі обійняти чи поцілувати. Подивись на них поглядом поза власною природою свого егоїзму. Стань хоч на мить на місце кожного з членів твоєї родини. Поміркуй, кому і чого бракує? І чим ти можеш йому допомогти просто зараз? Допомагай з Любов’ю: подати, принести, прибрати, помити тощо.

— Це все? – спитала Аліса в Бога.

— Ні! З великою уважністю та Любов’ю придивляйся також до незнайомих тобі людей, які знаходяться у полі твого зору. Комусь постійно буде потрібна твоя допомога. Допомагай стареньким. У магазині, наприклад, ти можеш дістати з полиці щось для людини, яка захищала тебе від нападників та ворогів, а зараз на колісному кріслі біля тебе і не може сам цього зробить.

— Тепер усе? — вже трохи засмучено спитала Аліса.

— Ні, — почула спокійну промову Бога, від чого їй самій стало ніяково і соромно.

— Кажи, — смиренним голосом промовила дівчина.

— Згадай усіх, кому ти щось колись обіцяла, але так і не виконала: великі чи малі — всі недороблені діла. Віддай людям те, про що ти проголосила Словом. Сказала, пообіцяла, то тепер роби, виконуй. І більше нікому не давай пустих, обнадійливих обіцянок.

∗ “Не клянись неправдиво. Слово ж ваше нехай буде: так – так, ні – ні.” (Матвія 5: 33-37)

Аліса згадала, що спортом вона зайнятись обіцяла сама собі і вчасно увечері лягати спати без телефону чи планшету у руках. А мамі пообіцяла, що буде старанно вчитись. А рідним обіцяла всі їхні спогади записати та скласти у родову книгу. І вставити там фото, про рідних нам людей, які жили і пам’ять про себе залишили на цій землі. Згадати про всіх, нікого не забути, про кого можна нині знайти хоч якісь ще спогади чи згадку і вберегти це. Зробила? Ні. Так це ж ти обіцяла рідні, що ж тоді казати про малознайомих тобі людей?

Комусь пообіцяла одне, комусь казала, що зробиш інше. Все виконала, що обіцяла? Ти думаєш, що то неважливим є усе? Чи може хтось забув, чи не на часі вже? Віддати своїми вчинками прийдеться тепер усе. Пройдись по списку, про усіх згадай. Змирись та виконай.

— Тепер, нарешті, я сподіваюсь усе, – з глибоким видихом й опущеними плечима констатувала дівчина.

— Ти зрозуміла зараз?

— А де ж енергії і Любові на всіх набратись? — вигукнула дівчина, хоч як би вона не намагалася себе стримувати. І замовкла. — Прислухатися треба, а я й ще з гонором таким, — сама себе вичитувала Аліса, стоячи перед самим Богом.

— Роби як Я тобі велів і пам’ятай про головне: де ти — там повинна проявлятися Моя благодать через твою Любов, щоб іншим дихати ставало легше находячись з тобою поруч, щоб жити захотілося, щоб серця людей знаходили спокій і сповнювалися надією.

— Та де ж на це все сили взяти, Боже? — спантеличено спитала Аліса.

— Від гарних дій та вчинків ти сама станеш акумулятором, який матиме пряму зарядку від Абсолютної, Безумовної, Безмежної, Благої, Божої Любові.

— Я справлюсь?

— Так. Повір. І не лише ти: всі люди, які шукатимуть Мене і Світло, знайдуть і підуть за Мною, і понесуть Любов по всій Землі.

Аліса замріяно прикрила свої очі, у намаганні уявити, коли ж то прийде той самий час.

А завтра був Великдень (Воскресіння Христове).

Воскресіння – це не лише диво,
Це благодать, що сходить нам згори.
Це вдячність тих, хто з вірою і щиро
Несе любов у світ серед весни.

І не в обрядах істина глибока,
А в серці, що про ближнього болить.
Бо воскресіння – це рука пророка,
Що нас веде крізь темряву на світ.

(Автор вірша: Eugène Moshkola)

~КІНЕЦЬ~

Запитання до читачів:

1. Які моменти з казки вам найбільше запам’яталися і чому?
2. Як ви гадаєте, чому саме у Чистий четвер, перед Великоднем, дівчина отримала духовну настанову про справжнє очищення?
3. Що означає “переступити через своє его”? Чи можеш ти це зробити у своєму житті?
4. Яким чином історія Ісуса, який омивав ноги своїм учням, пов’язана з нашим сьогоденням?
5. Як на вашу думку, чи змінився би світ і яким би він став, якщо би більшість людей на Землі через подолання власного егоїзму (смирення) щиро допомагали ближньому та виконували  заповіді Ісуса Христа?

Прочитати наступну історію: казка “На Пасху” 

Дякуємо, що були з нами! Залиште свої відгуки у коментарях під статтею. 

Щоб дізнаватися ще більше цікавого, підписуйтеся на наші канали:

• Instagram 
• Facebook  
• Pinterest 
• YouTube