ЧАРІВНИЙ ЯСТРУБ (Повчальні казки для дітей)
“Чарівний яструб” – це повчальна казка, яка була розказана дівчинці Алісі. Ця казка входить до розділу V збірки під назвою “Казки майбутніх поколінь”. А за цим посиланням ти можеш перейти до всіх казок та цікавих історій Аліси.
Приємного читання! Свої відгуки ти можеш написати у коментарях під цією статтею. Дякую!
Чарівний яструб
*Увага! Всі права на тексти та ілюстрації до них захищені авторським правом. Автор твору: Ольга-Марія
Жили-були старі дід та баба. Дід був на диво дбайливим, він любив свою бабцю, а ще він був доброю людиною та гарним господарем. Бабка ж його була майже завжди роздратованою і злою. Не минало жодного дня, щоб вона за щось та не вилаяла свого старого. Як він з нею уживався, один Бог знав. Однак дідові коли-не-коли вдавалося задобрити свою бабцю й іноді на її обличчі, навіть, прослизала швидкоплинна, ледь-ледь помітна посмішка.
Ось одного разу баба захотіла хутряний комір для свого пальта. Взяла вона хустку з яскраво вишитими червоними нитками трояндами та накинула її поверх пальта. Стоїть перед дзеркалом, на себе милується. Уявляє, якою вона буде гарно вбраною, коли ще додати сюди новенький комір з хутра. Ой, якою ж ошатною вона тоді буде! Всім людям у їхньому селі на заздрість.
Гукає вона діда:
– Старий, – каже вона, – сходив би ти в ліс та підстрелив би білку. А з її шкірки зробив би шикарний комір для мого пальта.
Аби довго не сперечатися, дід швидко зібрався, взяв із собою рушницю та вирушив до лісу. Довго ходив старий лісом і, нарешті, побачив він гарного пухнастого звірятка, що сидить з довгим рудим хвостиком на гілочці дерева. Це й була білка. Дід зупинився, приготував свою рушницю, став прицілюватися. Аж раптом спурхнув своїми величезними крилами на сусідньому дереві птах. Звернувся він до діда, мовив людським голосом:
– Не стріляй, старий! Пошкодуй лісового звірятка. Візьми краще мене до себе на службу. Не пошкодуєш.
Дідові й так було шкода ту маленьку руденьку пухнасту білочку, яку він збирався принести бабці у подарунок для чергової її забаганки – розкішного пухнастого коміра для пальта. Недовго думав старий, погодився він узяти птаха замість білки.
На вулиці вже стало вечоріти, а стара знай собі все виглядає свого діда зі здобиччю. Так їй кортить швидше приміряти обновку та вийти на люди, пройтися з гордо задраною головою: ”Ось, мовляв, подивіться, яка я бо тепер, просто краса, глаз не відірвати!” Аж свербить та муляє те на думці у бабці.
Ось на горизонті замаячила дідова постать. Стоїть бабця на ґанку, з ноги на ногу переступає, чекає, не дочекається. Й раптом розгледіла, що у старого на плечі птах якийсь сидить. Початувала вона поки дід ближче підійде та й питає:
– Скажи старий, ти мені білку для нового коміра роздобув?
– Ні, – каже дід, – але замість неї, подивися лише, якого я яструба зустрів! Він служитиме нам.
Ох, як вже почала бранити баба свого діда. Бо не сподобався їй вибір чоловіка. Хотіла вона геть прогнати того пернатого яструба, махати на нього руками почала, потім вже й рушника схопила. Лається, бігає за птахом по хаті. А яструб спокійно з одного місця злетить, а на інше й сяде. Втомилася стара.
– Нічого, – думає вона, – завтра прожену непроханого гостя, а діда свого знову відправлю на полювання.
Настав ранок. Дивиться баба, а на столі стільки страв стоїть, одна страва краща за іншу – просто царський стіл тобі! За тим столом сидить її старий, м’ясо з кісточки об’їдає, хлібом свіженьким та запашним заїдає та соком запиває.
Очі старої заблищали, з тарілки на тарілку позирають, не знають на якій страві зупинитися. Та й що говорити, ніколи раніше баба не бачила стільки їжі перед собою. Зраділа вона і рукою потяглася за рум’яною качиною ніжкою. Тільки до рота донести її зібралася, аж раптом, замість смачного обіду по руках старої потекла звичайнісінька вода. Здивувалася бабця, витерла руки, знову за їжею тягнеться. Та щоб вона не взяла, все у воду перетворювалося.
Розізлилася баба не на жарт, аж зубами скрипить, свого діда знов лає.
– Ну гаразд, – думає, – вигнати яструба з хати я не вигнала, то інакше його позбудуся.
Наступного дня пішла вона до мисливців. Сказала їм, що мовляв, птах до них прибився, тільки шкоду і чинить. Погодилися мисливці яструба того підстрелити і собі забрати. Стара посміхається, руки від радості вже потирає:
– Ну тепер тобі точно не викрутиться, не зловчиться, птах пернатий!
Обережно відкриває баба двері до хати, показує двом мисливцям на яструба.
– І що тут тієї роботи! – подумали мисливці.
Вирішили з лука яструба пристрелити. Натягли тятиву, стали прицілюватися. Аж раптом вогонь спалахнув прямо перед ними. Своїми гарячими язиками полум’я руки мисливцем обпалює. Вогонь на мисливців перекидається, тріщить як на морозі, от і лук їх мисливський вже горить. Обличчя від вогню мисливці ховають, іскри з ніг своїх струшують. А вогонь лютує та на хату не переходить, тільки мисливців й жалить, кусає.
Злякалися мисливці, такого вони ніколи ще не бачили. Іншим розповідати стали, щоб зі старою ніхто не зв’язувався, не допомагав їй, бо біда буде.
Не знає баба, як їй бути. Ходить, злиться. Кричить, аж гай гуде. Тоді дід узяв маленьке люстерко і сказав бабі:
– Подивися стара, як тільки ти кажеш якесь лайливе слово, так на твоєму обличчі одразу зморшки глибокі з’являються.
Не вірить словам дідовим баба. І ніяк себе вгамувати не може. Лається, а у дзеркало все одно й поглядає. Дивиться, ось нова зморшка біля рота з’явилася, ось вона глибшою стає. Тепер на лобі три поруч нові глибокі, як рів, з’явилися.
Злякалася баба, люстерко на ліжко кинула. Зовсім вже з сил вибилася. А перед дідом знову їжі повно на столі стоїть. Та всі страви такі гарні, як у королівському палаці. Бере старий та у тарілку собі накладає, куштує, насолоджується та прицмокує.
Бабці на цей раз голодною залишатися зовсім не хочеться. Вирішила вона вчинити інакше, питає яструба:
– Ястребе, голубчику мій, чи можна і мені з дідом покуштувати? Я не буду більше на тебе сваритися. Вибач мені.
Тут з’явилися столові прибори і для баби. Боїться вона, повільно бере страви різні та собі на тарілку накладає. Все поглядає, щоб їжа знову у воду не перетворилася. Але цього разу нічого поганого не сталося і бабця змогла вдосталь наїстися. Як тільки баба із дідом наїлися досхочу, зі столу все одразу й зникло, ніби й не було нічого зовсім.
Це для бабці була наука:
– Ось, значить, як з яструбом чинити треба: добрим словом та умовляннями, без поганого слова й лайки.
Наступного разу баба знову так само вчинила. Дід тільки скоса на свою стару поглядає,та диву дається: баба добрішою стала, усміхається, рум’янець на її щоках, навіть, проступив. Думає дід:
– Подивлюся, що далі буде.
Через деякий час дід став помічати, що стара миловиднішою стала, а на її обличчі зморшки розгладжуватись почали. Подає дід люстерко:
– Стара, ану подивись на себе. Ти ніяк гарнішою стала?
Дивиться на себе бабка, намилуватися не може. Якою ж вона красунею стала! Не потрібен їй уже був той хутровий комір. Хоче стара ще кращою стати – буде тепер вона ласковим слівцем до яструба звертатися, буде дружбу з ним міцну заводити.
Проходять дні за днями. Вже один місяць минув, а потім і другий. У будинку діда і баби панує мир та спокій. Бабця молодшає день за днем, натішитися тому не може. Яструба хвалить, вихваляє.
Минув якийсь час. І ось баба перетворилася на справжню красуню, років на 40 виглядає. Діда теж не впізнати. Знову до них молодість вернулася і здоров’я. Живуть вони у злагоді та дружбі, світу білому милуються. Незабаром і син у них народився. Всі люди тільки тому й дивуються. А син у тій сім’ї богатирем народився: міцний, росте не по дням, а по часах.
Не знає стара, як віддячити яструбу:
– Багато ти для нас з дідом зробив, яструбочок миленький. Як нам не шкода, але найкраще, що ми для тебе можемо зробити, це відпустити тебе на волю.
Яструб покрутив головою, оглянув останній раз усе довкола, змахнув крилами й полетів до лісу.
Дід з бабою вийшли з хати, поглядом проводили яструба, поки той щезнув з-перед очей.
Яструб полетів, а чаклунства залишилися. Дід з бабою тепер не сперечаються зовсім, посміхаються та обіймаються. Живуть у мирі та злагоді.
~КІНЕЦЬ~
Дивися пов’язану з цією повчальною казкою ще одну цікаву історію дівчинки Аліси “Образа за крок до Нового року”.
Дізнавайся більше! Та не забудь підписатися на наші канали:
Або переходь за посиланням НА ГОЛОВНУ СТОРІНКУ
