Вірш “ОСІННІЙ АТИДЕПРЕСАНТ”
Вірш “Осінній антидепресант”. Лірика
Осінь. Дощ…
І я у дощових, осінніх краплях
Торкаюсь краю осені. Іду…
Небо заспокоює.
А люди дзвенять гарматами,
Гримлять і борються…
Ліхтарне світло цілує віти.
Дивлюсь на квіти.
Втомлена, але
Натхненна вертаю додому.
У небі чути пташине кухкання.
Птахи кудись летять.
Ніч наближається.
Якою вона буде?
Дзвінкою, коли все ходить дзиґою?
Чи тихою?
Коли тільки собаки брешуть.
Тихо… Сон… Ч-ч-ччч….
Всі сплять….
Аби сказати вранці:
Добридень, Сонце, ясен світ!
Добридень завтра!
Як добре просто ЖИТЬ!
Життя, добридень!!!
Осінь…. 🍂🍁
(2025 рік)
Дякую, що був з нами! Тихого мирного неба всій Україні!!! 💛💙
Дізнавайся більше про творчість Ольги-Марії, переходячи за цим посиланням.
Не забудь підписатися на наші канали:
Або переходь за посиланням НА ГОЛОВНУ СТОРІНКУ
Email адреса для ваших пропозицій: ask.olhamaria@gmail.com
“Золото, коли по ньому б’ють, – співає; срібло – плачем розливається і дзвенить… А залізо завше тільки дзвенить – не дзвонить, а дзвенить”, – знаходимо таке міркування у щоденнику Павла Тичини.
Влучно підмічено! Справедливе твердження.