Часово-просторові петлі (“Казки майбутнього” про подорож у часі)
Нова авторська казка українською мовою “Часово-просторові петлі” – це одна із багатьох неймовірних пригод дівчинки на ім’я Аліса, яка входить до розділу I збірки “Казки майбутніх поколінь”. А за цим посиланням ти можеш перейти до всіх казок та цікавих історій Аліси.
Читай із задоволенням!
Часово-просторові петлі
∗ Увага! Ця стаття захищена авторським правом та не підлягає копіюванню. (Автор: Ольга-Марія)
Мама вже погукала Алісу додому. То дівчинка розпрощалася зі своїми друзями, з якими вона тільки-но гуляла на дворі і поверталася додому. Вона була у доброму настрої і всміхаючись вже заходила у під’їзд свого дому. Викликала ліфт.
Дівчинка увійшла у нього, коли ліфт розкрив перед нею свої двері. Аліса стояла якусь мить у середині ліфту та розглядала його:
– Чудно! – подумала дівчинка, – начебто він виглядав якось інакше до того.
І дійсно, щоб натиснути на кнопку 5 поверху, треба було обрати із трьох, на перший погляд, однакових панелей визову у ліфті. Аліса замешкалася спочатку, яку панель обрати та потім вирішила натиснути на ту, до якої просто зручніше було її руці дотягнутися. Тому що всі три панелі визову були однаковісінькими на вигляд і на кожній із них не було навіть позначок з номерами поверхів. Тож, поки палець дівчинки натискав кнопку, очі Аліси перевели свій погляд уліво.
– Дивина та й годі! – знову підкралася до Аліси думка. Дівчинка обернулася у ту сторону всім тілом, щоб детальніше все розгледіти. На одній зі сторін того ліфта, зліва від панелей з кнопками, була закріплена кулькова ручка на магніті з пластиковою пружиною для зручності записів. Тут же були невеликі білі аркуші паперу, які теж трималися на магнітній основі.
– Навіщо у ліфті ручка та аркуші? – подумала дівчина. – Хто буде тут малювати чи щось писати, коли їхати з поверху на поверх якихось кілька секунд??? Цікаво. Раніше я теж цього щось не бачила. Хтось, мабуть, не подумавши те зробив.
Аліса розвернулася обличчям до дверей, бо готувалася скоро вийти. Та у цю мить ліфт так стрімко став набирати швидкість, що Аліса ледь втрималася на ногах, щоб не впасти.
– Ото таке! – вже вголос промовила вона.
Дівчинка відчула, що тієї миті вона аж ніяк не їде на п’ятий поверх до дверей своєї квартири, а навпаки, кудись летить на шаленій швидкості у цьому незвичайному ліфті.
– А-а-а, ось чому всі кнопки у ліфті виглядають однаковими, без усіляких позначок! – докумекала Аліса і продовжувала вести роздуми сама із собою з такою ж нестриманою швидкістю, бо думки виникали миттєво і одна випереджала другу. Це були блискавичні думки, коли людина опиняється в якійсь нестандартній й досить небезпечній ситуації. Сміх і радість зникли з обличчя дівчинки. Увага і повна сконцентрованість тепер простежувалися у поведінці Аліси.
– Кнопки всі однакові, – продовжувала свої роздуми вона, – тому, що зовсім не мало значення на яку натискати, бо ти все одно був би не вдома, а десь у часово-просторовій петлі. А панелей, розумію, тут цілих три тому, що у кожного є вибір, є багатоваріативність своїх дій. Вони ж бо й змінюють реальність та й загалом твоє життя. Чинник вибору щомиті, щосекунди змінює хід твого життя, впливаючи на твоє майбутнє.
Тобто це був ще один дуже хороший, однозначно гарний урок для Аліси від Вищих сил. Тепер-то дівчинка з повним розумінням дивилася на закріплену на стіні ліфта кулькову ручку та аркуші паперу.
– Це для таких “везунчиків”, як я, мабуть, – продовжували з’являтися думки в Алісиній голівці, – для тих, потрапив у часово-просторову петлю∗ (у паралельний світ чи паралельний вимір, паралельну реальність та хай там як це називають), щоб записати свої відчуття, залишити для інших записи де ти був, що там і як там. А що мені зараз з цим робити? – вже доволі збентежено гадала дівчинка.
Аліса явно почала хвилюватися, але саме цієї ж миті ліфт став скидати швидкість, а його стіни почали ставати прозорішими. Тепер дівчинка зазирала у ті “вікна” і бачила через прозорі, як скло, незвичайні стіні ліфта дерева, дороги та людські оселі. Була осінь. Всі дерева стояли у гарному, барвистому жовто-гарячому вбранні.
– Пора року залишилася тією ж самою, але місцевість мені зовсім не знайома, – знову розмірковувала про себе дівчина. – Чому я тут? До чого взагалі мені ця подорож???
А тим часом Аліса їхала у ліфті, як у одному з вагонів швидкісного поїзду. Його швидкість все ставала меншою і меншою, і серце дівчинки теж починало битися тихіше, починало заспокоюватися. Бо очі Аліси почали бігати по всіх боках того прозорого скляного ліфта й бачити церкви, багатоповерхові будинки і, навіть, обличчя усміхнених та радісних людей.
Ось якась сім’я з валізами заселялася у новий будинок. Там були це робочі, які закінчували будівництво дому, але та обставина аж ніяк не обтяжувала щасливу сім’ю, яка з великою радістю преступала через поріг свого нового будинку. Люди з валізами тої сім’ї обіймали один одного, а їх очі сяяли від щастя. А будівники просто продовжували собі працювати, не відволікаючись і вже підходили до повного завершення будівництва. Той будинок був незвичайно гарним, викладеним з червоної цегли, з великою терасою і прекрасними гвинтовими сходами на другий поверх.
– Які тут всі щасливі! – вигукнула Аліса. – Як тут спокійно!!!
Дівчинка вже зовсім заспокоїлась на той момент й почала розглядати місцевість навкруги: он річка, а он маківка золотого куполу церкви.
– А он… дивись-дивись, – вголос вигукувала дівчинка, – птахи відлітають у теплі краї!
Аліса побачила, як птахи ключем рівнесенько та дружньо летіли один за одним, махаючи своїми крилами. Осіннє небо. Стоїть сонячна, тепла погода. Спокій. Мир. Радість навкруги…
Дівчинка іще б роздивлялася із задоволенням і далі, але ліфт знову почав свій рух. І буквально через якийсь невеличкий проміжок часу, двері того ліфту розкрилися і Аліса вийшла із нього. Вона стояла на 5 поверху свого будинку і дивилася на двері добре знайомої квартири, у якій вона мешкала.
Алісі стало навіть шкода, що її подорож вже скінчилася.
– Дякую за це! – з пошаною вимовила дівчина, киваючи своєю головою в знак великої шаноби до Вищих сил. Усміхнулася і відчинила двері своєї квартири.
Зараз вона побачить свою матусю, яка на неї чекає. Алісі знов буде про що з нею поговорити за обіднім столом. І дівчинка увійшла у квартиру…
~КІНЕЦЬ~
∗Пояснення:
Паралельний світ, також знаний як альтернативний всесвіт, паралельний вимір або альтернативна реальність, є гіпотетичною автономною площиною існування, яка існує разом із нашим. Сукупність усіх потенційних паралельних всесвітів часто називають “мультивсесвітом”. (Джерело: Вікіпедія)
Квантова фізика – це поки що єдина наука що наблизилася до пояснення цих загадкових явищ. Насправді ідеї про паралельні світи та подорож у часі йдуть ще з давніх-давен. Платон та інші мислителі підтримували думку про множинність світів. Він глибоко розмірковував про паралельні реальності, що призвело до виникнення платонізму. Платонізм (або Платонічний реалізм) — це філософська традиція, що виникла у грецькій Академії Платона (427–347 рр. до н. е.), учня Сократа та вчителя Арістотеля. Платоністичної космологія та її елементи і в наш час все ще пронизують думки багатьох людей в різноманітних сферах від реалістичної логіки до християнської етики.
Нині навіть завзяті скептики кажуть, що паралельні світи існують десь поруч із нами. Причому вчені висувають різні гіпотези, де одна виглядає неймовірнішою за іншу. Джордано Бруно заявив у свій час що Всесвіт не має краю, а можливостей для існування паралельних світів безліч. Джордано Бруно (Giordano Bruno 1548 – 1600) – це італійський мислитель, який вніс великий внесок у філософію та космологічних ідей.
Всесвітньо відомий вчений Альберт Ейнштейн (Albert Einstein 1879-1955) – фізик-теоретик, лауреат Нобелівської премії з фізики 1921 р., теж намагався науково довести існування паралельних світів, але так і не встиг. Він працював над теорією світобудови та теорію відносності. Вчений усвідомив, що тривимірний простір (довжина – ширина та висота) пов’язаний також з четвертим виміром – часом. Маса і швидкість впливають на час. Простіше кажучи, якщо людина переміщається, час для неї починає спливати повільніше. Зрозуміти це на Землі вкрай складно, тому що в нас дуже низькі швидкості. Але праці Ейнштейна значно вплинули на розвиток сучасної фізики і відкрили нові шляхи для досліджень в області космології, теорії відносності та елементарних частинок. Альберт Ейнштейн також був відомий своїми соціальними та політичними поглядами, а також як сторонній дипломат і активіст за мир.
Ідею множинних світів запропонував і Х‘ю Еверетт III ( Hugh Everett III 1930-1982). Він це довів на математичному рівні у своїй дисертації написаній у 1957 році на підтримку ступеня кандидата физико-математичних наук у Принстонському університеті. Його дисертація називається “Загальна теорія обмежень для квантової механіки” (The Theory of the Universal Wave Function). Він намагався пояснити, що кожну мить свого життя ми створюємо нові реальності.
Дослідники навіть намагаються пояснити і описати, як саме можна потрапити в паралельний вимір. Якщо це відбувається на місцині, то людина входить у якусь зону туману, або у якийсь замкнений простір і переходить в інший світ, який явно не належить нашому реальному існуванню, бо вона перебує в той момент в іншому часовому відрізку. Тобто людину перекидає на географію та на час. Потім людина може повернутися назад, але є такі люди, які, на жаль, зникають назавжди. Попасти в невідомий привабливий паралельний світ дуже складно, але ще складніше звідти повернутися. Стверджується, що двері між світами не зачинені наглухо, а місця переходів зовсім невидимі і від цього вони стають ще більш підступними.
Концепції паралельних світів зазвичай ґрунтуються на теоріях фізики, частинок, космології та квантової механіки. Але у сучасній науці чи фізиці поки що немає достеменних доказів, які би стверджували існування “кротових дір” або часово-просторових петель, у які потрапляють люди. Тому що це вимагає об’єктивної перевірки чи доказів про ідею паралельних світів чи паралельної реальності.
Та вчені доказали, що нашу планету вкривають кілька енергетичних сіток. Найбільш відомі з них сітка Хартмана, що розташована вздовж меридіанів та сітка Харі, яка має діагональний напрямок. Науковці припускають що саме на перетині цих енергетичних сіток й відкриваються переходи для паралельних світів. Сітка Хартмана – це концепція, яка стверджує що на поверхні Землі існує невидима геопатогенна сітка, що складається з ліній енергії. Сітка Харі – інша концепція, яка пов’язана з енергетичними сітками. Деякі вчені та альтернативні дослідники стверджують, що є певна геометрична структура, яка охоплює нашу Землю і має вплив на енергетичні аспекти оточуючого середовища.
На цей день є такі люди по всьому світу, які навмисно можуть міняти часово- геопозиційний простір. Один з таких людей є всесвітньо відомий махайог (маха – вища ступінь майстерності) Пайлот Бабаджи (Пілот Баба, мирське ім’я Капіл Адвайт 1936 р. н.). Це людина з дивовижною, неймовірною долею та здібностями. Його називають майстром самадха-йоги за вміння повністю контролювати тіло і свідомість. Він доводить на практиці, що людські можливості безмежні і кожен із нас може ними скористатися. Він є один з майстрів подорожі у паралельну реальність.
У присутності численних глядачів він жив кілька діб у герметично закритому скляному кубі, що мав розмір 3 х 3 метри і пробув у ньому п’ять діб. На превеликий подив натовпу людей двічі Пілот Баба зникав з скляного кубу. Пайлот Баба також залишав своє тіло на довгий час під водою та під землею. Лікарі, які вивчали махайога, що знаходиться в глибокої релаксації, констатували його смерть, але згодом містик оживав. І, як стверджує сам майстер, всі ці експерименти він робив не для слави та грошей, а для того, щоб показати, що на такі чудеса здатний кожен: потрібна лише віра в себе та концентрація.
“ В мене немає якоїсь особливої сили, – казав махайог Пайлот Бабаджи, – я лише знаю силу концентрації на цілі, під час якого я можу контролювати час та вирішувати якісь задачі, розмовляти з своїм тілом.”
Він каже що його зникнення – це не цирковий трюк а переміщення у паралельний світ. Він це робить за власним бажанням, але є люди, з якими це відбувається без їх на те згоди.
Ті люди, які потрапляли, а потім поверталися з паралельних світів стверджували що перед тим вони були у стані відчуження, якось намагаючись втекти від реальності, у якій наразі знаходилися. Теоретично у паралельний світ може потрапити кожен із нас, але для того потрібні певні передумови. Це або сильне загострення мозкової діяльності, або навпаки, занурення у подібний до сну стан -глибока медитація. У всіх цих переходах у паралельний світ люди перебували в особливому стані, а в їхніх думках вже були побудовані на той час альтернативні моменти шляхів вирішення завдань (їх варіативність).
Випадки переміщення у паралельні світи відомі у всіх країнах світу. Так, британський медіум Дама Фортсайт навіть каже, що вона знайшла перехід у паралельний світ. І він є точнісінькою копією нашого, за виключенням того, що в ньому немає проблем, хвороб та агресії. Вона називає його “Криводзеркаллям”.
Вчені з Національної лабораторії Оук Рідж в Теннессі теж сподіваються відкрити портал в таємний вимір, який повторює наш світ. Цим проектом керував фізик Лі Боуссард. Зазначалося, що теоретично паралельні світи можуть виявитися ідентичними нашому в багатьох речах, вони можуть навіть повторювати елементарні частинки, планети й життя, відоме людству.
Боуссард розповів, що спробу перевірити існування паралельних вимірів його надихнули аномальні результати дослідження, яке було проведене ще в 1990-х роках. Фізики намагалися визначити час, за який нейтрон розпадається на протони після відділення від ядра атома. 2 окремих дослідження показали, що нейтрони розпадаються з різним темпом. Хоча вчені очікували, що час буде однаковий. Припущення, що паралельний вимір існує, пропонує цілком логічне пояснення: ймовірно існує 2 окремих життєвих цикли нейтронів. І приблизно 1% нейтронів можуть переходити між паралельними світами, перш ніж повернутися назад.
Щодо художніх творів, подібна тема може бути вираженою в багатьох книгах та фільмах , а також інших жанрах (у різних міфах, легендах). Одним із перших прикладів паралельних світів у науковій фантастиці є оповідання Мюррея Лейнстера “Бічно в часі”, опубліковане в 1934 році. Як ми бачимо ідея про паралельний вимір турбує людей впродовж багатьох століть. В наш час відома ірландська письменниця Сесилія Ахерн у своєму романі “Там де ти” теж розповідає про паралельний світ.
Є багато прикладів, коли автори явно створювали додаткові просторові виміри для своїх героїв, у яких вони могли подорожувати, щоб досягти паралельних всесвітів. Ось деякі з таких прикладів:
-“Стромгренська дзеркальна зона” (The Zone of Twilight)” в романі “Сталкер” Аркадія і Бориса Стругацьких, а також у фільмі “Сталкер” режисера Андрія Тарковського.
-“Шовковий шлях” (Silk Road) у серії науково-фантастичних романів “Дороги сходяться” Кім Стенлі Робінсона.
-“Двері в літо” (The Door Into Summer) Роберта Хайнлайна, де використовується ідея часового порталу.
Свої відгуки ти можеш написати у коментарях під цією статтею. Дякую!
Дізнавайся більше! Та не забудь підписатися на наші канали:
Або переходь за посиланням НА ГОЛОВНУ СТОРІНКУ
