Казки українських письменників – “МАТЕРІАЛЬНИЙ ДОБРОБУТ”
Зі збірки "Казки майбутнього". Розділ II
“Матеріальний добробут” – це одна із багатьох казок, у якій розповідається про неймовірні пригоди дівчинки на ім’я Аліса.
Приємного читання! А за цим посиланням ти можеш перейти до всіх казок та цікавих історій Аліси під назвою “Казки майбутнього” (або “Казки майбутніх поколінь”).
Матеріальний добробут
∗ Увага! Ця стаття захищена авторським правом та не підлягає копіюванню. (Автор: Ольга-Марія)
Якось Аліса пізно увечері, перед тим як лягти спати, зайшла у ванну, озирнулася на всі боки і задумалася. Так вона простояла цілих кілька хвилин. Потім прийшла до тями і вирішила подумати над цим пізніше, а краще запитати відразу для впевненості у самого Ісуса.
Знаєте, що змусило дівчинку так глибоко задуматися? Цікаво? Так ось, Аліса спочатку розглядала просто так стіни, потім раковину, бойлер, а потім і всі інші дрібніші предмети, такі як зубна щітка, гребінець, парфуми та шампуні. Поки, мабуть, ви й не здогадуєтеся, про що таке важливе подумала Аліса, що навіть вирішила запитати про це у Бога?
А думки в голові у Аліси побудувалися у такий логічний ланцюжок:
– Я пам’ятаю як мама і тато затіяли тут, у цій ванній кімнаті ремонт. О, вони не залишили тут жодної старої кахельної плитки. Навіть стіни голі стояли! Далі дядько їх штукатурив, а потім ми поїхали і вибрали ось цю гарну кахельну плитку. Батько повісив бойлер, встановив раковину. А мама купила мені ось цей шампунь, а собі та татові духи. Хм, – задумалася Аліса, – Бог вчив мене не витрачати зайвих грошей, а як їх не витрачати, якщо навіть у цій ванній, все куплено за гроші? Навіть моя зубна щітка… все гроші, гроші, гроші. Хіба без них проживеш?
От кажуть: “Не люби грошей, люби людей та природу”, а за які кошти тоді жити? Якби не було грошей, хіба все це було б у нашій ванній кімнаті? Я запитаю Бога, як правильно жити, щоб грошей на все вистачало, а людина при цьому б залишалася в спокої, мирі та дарувала свою любов навколишньому світу. Адже хочеться кожній людині мати все необхідне і при цьому бути щасливою. Як же тоді знайти золоту середину?
Як завжди Аліса старанно збирала свої думки до купи і засинаючи хотіла, щоб завтра вже знайшлася відповідь на всі її непрості питання.
Дівчинка побачила себе десь далеко, де сам Ісус бере її за руку і веде кудись. Та ось тільки очі Аліси, мабуть, вже сильно захотіли спатоньки і тому напевно ніжки упираються і не хочуть йти. А може Аліса впирається, тому що боїться почути те, що вона повинна змінюватися і для цього знов щось потрібно робити. А вона й так старається, старається і вже втомилася від тих старань.
Ходімо, – наполегливо сказав Ісус, звернувшись до Аліси.
Та ось перед ними з’явився якийсь простір залитий не дуже гарним, як спочатку здалося Алісі, кольором. Той колір був й насправді не чисто жовтим, він був більше схожий на охру, але при цьому мав ледь-ледь помітний салатовий відтінок.
– Фу, – подумала Аліса, – який колір…
Господь почув її думки й негайно виправив:
– Який колір, як ти думаєш, лежить в основі цього “неприємного” для тебе відтінку?
– Жовтий, – впевнено дала свою відповідь Аліса.
– Значить колір Сонячної енергії, Життя, розумієш?
– А-а-а-а, – сказала Аліса. – Чому ж тоді він здається мені таким огидним?
– Тому що в самій глибині твоєї душі панують плутанина та розгубленість. Вони не дають тобі заспокоєння, натхнення та насолоди. Душа твоя бунтує, вона тривожна.
Коли вони підійшли ближче, де почали вимальовуватися контури людей. Аліса побачила жінку-художницю. Та щось малювала, стоячи за великим мольбертом. За нею теж були люди. Чомусь усі жінки були з покритими головами, а хустки на них були золотавих відтінків. У всіх були зосереджені обличчя і схилені донизу голови. І аніякого шуму чи навіть якогось слова! Абсолютна тиша. І всі у цій тиші щось творили.
– І нащо мене привели до цих “творців”? Я ж запитувала про гроші? До чого все це?
Аліса зовсім нічого поки не розуміла. Але вона була зараз саме в цьому місці і це означало, що це точно для неї є дуже важливим!
Та поки дівчинка не знала, що їй тут робити і тому пішла просто прямісінько вперед. А там, як нам вже відомо, щось зосереджено малювала художниця.
– Що ти малюєш? – запитала в неї Аліса. А сама встала навшпиньки, щоб дотягнутися і побачити малюнок. Там була намальована гілочка верби. Але якось дивно намальована: кольори дивним чином були підібрані як для верби.
– Ну… так, – подумала про себе Аліса. – Чому саме верба? Хоча стійте, стійте, я почала здогадуватися, – промовила Аліса. – Бо скоро Вербна неділя, так? То що ж це виходить? Люди тут, своєю роботою прославляють Бога?
Ісус лише всміхнувся, слухаючи міркування вголос маленької дівчинки, а та продовжувала свої роздуми:
– То тут зібралися ті люди, які вірять в Бога, виконують Його заповіді і своїм життям прославляють Великого Бога Отця?
-Так. Саме так, – погодився з нею Ісус.
Дівчинка вже явно не скучала, бо почала щось розуміти їй ставало все це те дедалі цікавішим.
– Хм, то хто ж ці люди? Люди -творці? То мабуть тут не лише художники, а повинні бути й письменники та музиканти…
– І.., – додав Ісус, – пічники, будівники, хлібороби та інші.
– Навіть швачка тут є?
– Якщо її робота полягає в тому щоб виповнити заказ клієнта і отримати скоріше гроші, тоді – “Ні”.
– Чому? Знову заплуталась, – сказала Аліса. – І чому всі ці люди знаходяться начебто у якомусь уособленому місці?
– Так, ти вірно помітила. Ці люди зосереджені на тому, щоб якнайкраще виконати свою роботу, щоб їм було не соромно ні перед людьми, і тим паче, перед Богом. Всі вони роблять корисні справи і дійсно знаходяться осторонь від пліток та сварок й залишаються у своєму тихому душевному спокої, зберігаючи рівновагу. Це важливо. І всіх їх Господь Отець захищає і допомагає їм у добрих справах. Цим всім людям вистачає грошей на хліб і на всі їх потреби. Вони не живуть у розкоші, але і грошей їм не бракує, тому що Господь благословляє цих людей.
– Завжди, – казала Аліса і через секунду продовжила своє запитання. – … Будівники?.. Так вони ж у три дорога продають квартири у новобудовах? І у них явно великі гроші є?
– Кожному по заслузі, – розтлумачував Алісі Ісус. – Щоб побудувати дім багато потрібно грошей, чи не так?
– Так.
– А подумай, тому хто випікає печиво стільки ж потрібно мати грошей?
– Ні.
– От бачиш, кожна справа вимагає рівно стільки коштів, щоб вона була виконаною і приносила у своєму кінцевому результаті користь. Так, наприклад, й ті господині які вирощують квіти вдома, а потім продають. Їм теж для цього не потрібні величезні вклади, як на будівництво багатоповерхівки.
– А при чому тут вирощування і продаж квітів? Яка з цього користь людям?
– Душевна насолода. Вони за тими квітами доглядають, поливають, тішаться, тому їх душа радіє і заспокоюється. Самі ж квіти несуть радість й тим, кому вони подаровані з повагою та любов’ю.
– А… то робота в кожного своя? Лише щоб вона була корисною для людей, так?
– Абсолютно. Але своєю роботою ще треба вміти прославити Бога. Роботу треба любити, жити тією працею. Щоб вона була не нав’язаною, а йшла від самого серця. Тож коли ти згадала будівника, який керує великим будівництвом, то по-перше, він повинен “горіти” цією метою, далі з великим бажанням втілити у життя свою ідею, яка принесе користь та радість людям. І будівництво для нього тоді стає наснагою: він розбирається у тому, тягнеться до того, відноситься до роботи, як до хобі. Цей працівник виважено ставиться до грошей. Все в нього розраховано, чітко без обману, бо він боїться Божого гніву, шанує Бога. Тому й Бог йому допомагає.
Людям, які творять во славу Господа, завжди вистачає грошей на життя. Їм дається стільки, скільки треба. І у кожного це по-різному, в залежності від його роботи.
– Як же так? Тоді виходить, що та людина, яка випікає хліб або печиво і цим годує інших, ніколи не буде мати стільки грошей, як будівник?
– Людина пекар ні в якому разі не повинна піти працювати будівником, але вона повинна займатися тією справою, яка її захоплює (щоб душа і серце мали спокій), бути готовою аби врешті чистою постати перед Богом. Але може подумати й про те, щоб відкрити декілька торгових точок, або збільшити об’єм та збуток продукції, яку вона випікає. Тоді Господь благословить.
Аліса слухала Ісуса і навіть присіла, обійнявши своє дитяче личико обома руками й промовила:
– У мене є дві тітки, які живуть порізно, але роблять одну і ту ж справу та доходи в них різні. У однієї з них йдуть продажі, а в іншої – так собі, ледь-ледь вистачає грошей на життя. Та їх справи корисні для людей.
Ісус дав Алісі таку відповідь:
– Одна з твоїх тіток шанує Бога і часто ходить до церкви, молиться й ставить свічки, питається у батюшки про те, якщо сама не розуміє, як чинити по совісті. А чи інша твоя тітка так само шанує Господа і виконує його волю?
– Ні. Вона майже ніколи не заходить до церкви і повсякчас зла. І то й робить, що когось обговорює за спиною.
-Ти сама відповіла на своє питання. У тебе багатшою є та тітка, яка догоджає Богові та не лінується, робить свою улюблену справу.
Все те, про що ми тут з тобою зараз розмовляли, зводиться лише до кількох правил. Це Золоті правила життя. Щоб не бідкувати потрібно:
- Знаходити собі роботу тільки за покликом серця і розвиватися з кожним днем в цьому. Робити як найліпше та старатися від душі. Не лінитися.
- Робота повинна бути корисною для людей і не шкодити навколишньому середовищу.
- Своєю роботою прославляти Господа – Творця всього живого на Землі. Робити по совісті й просити у Бога допомоги на початку, у середині справи, і дякувати Богові по завершенню. Тримати свою душу в чистоті, в пошані до Бога і до всього живого.
І ти побачиш, Аліско, тоді грошей вистачить на все: і на життя, і на хліб, і на гарну-прегарну сукню.
Такі люди стануть прикладом для інших. А ті, у кого щось не виходить спитають: “ У чому тут криється секрет?” І ти його тепер знаєш.
Аліса міркувала-міркувала про те, що почула, згадала й про те, що їй показували сьогодні і сама того не помітила, як міцно заснула.
~КІНЕЦЬ~
Слухати казку “Матеріальний добробут” онлайн:
Дякую, що був з нами! Якщо ти маєш свою думку щодо прочитанного, вислови її у коментарі знизу.
Та не забудь підписатися на наші канали:
