Казки майбутнього – У ПОШУКАХ ГАРМОНІЇ
“У пошуках гармонії” – це одна із багатьох неймовірних пригод дівчинки на ім’я Аліса, що входить до розділу II збірки під назвою “Казки майбутнього” або “Казки майбутніх поколінь”.
Приємного читання! А за цим посиланням ти можеш перейти до всіх казок та цікавих історій Аліси.
У пошуках гармонії
∗ Увага! Ця стаття захищена авторським правом та не підлягає копіюванню. (Автор: Ольга-Марія)
Аліса вже отримала багато знань і деякою частиною з них охоче ділилася з тими, хто вже готов був почути якісь нові глибокі філософські думки.
Сама ж Аліса на той час стала вивчати мудри та й займатися йогою, та практикою медитацій. Отак якось одного дня дівчинка сидячи у позі сіддхасана ¹,
побачила таке видіння.
Аліса наче стояла босими ногами на молодий травичці, яка була ще в росі.
– Збирай, пий вранішню росу! – почула дівчинка.
Навіщо було їй збирати росу, вона не знала, але ще більше здивувалася тому, навіщо ту росу їй пити? Та Аліса звикла повністю довіряти Голосу. Тож вона вклонилася у пошані до Матінки-Землі і з обережністю почала струшувати у дитячу долоньку маленькі-премаленькі крапельки роси. Навіть піднесла свою ручку із зібраною росою до ротика та спробувала.
– Але ж вона така смачна! – вигукнула дівчинка. Краплі роси на смак були схожі на джерельну воду, що тече ген-ген десь між горами в екологічно чистому місці.
Дівчинка присіла, щоб ще трішки назбирати тої смачної роси.
-Кап! – струснула Алиса собі у долоньку крапельку. – Кап! – ще одна крапля роси скотилася по зеленому соковитому листочку.
Дівчинка задивилася на ту чудову краплю, адже в ній віддзеркалювався увесь Всесвіт: он Сонечко, он Небо, он дерева та луги. Крапля роси відігравала всіма барвами веселки і виблискувала під першими сонячними промінцями.
Аліса задивилася на всю оцю пишноту, в її душі з’явилася Радість, великі відчуття Любові до всього оточуючого і велике-превелике відчуття Щастя. Дівчинка усміхнулася і хотіла іще трішки назбирати роси. Та як тільки вона піднесла свою долоню під листочок, на якому, немов граючись із Алісою, весело погойдувалися крапельки роси…
– Шик-шик-шик! – чийсь величезний ботинок наступив на ту травичку, на яку тільки-но задивлялася Аліса. Трава стала зім’ятою і поламаною, а роса вся була струшена додолу та й на той незграбний ботинок.
Дівчинці було незрозумілим зараз лише одне – людина навмисно, бездушно руйнує гармонию, яка існує у первозданній своїй красі. Аліса не могла більше дивитися на те місце, де тепер замість зцілювальної душу Любові та почуття єдності з Природою, була гіркота та розчарування від наслідків діяльності людини.
– Адже людина вважає себе істотою розумною – Homo sapiens! Найвищою у ланці біологічного розвитку всього живого на Землі. Як тоді людина може вважати себе такою, коли її дії, вчинки та бажання знаходяться у дисбалансі з гармонією Всесвіту?
Аліса вирівнялася на увесь зріст, не сходячи з місця. Її очі стали шукати прекрасне довкола. Ось тільки починає сходити Сонце. Ще панує глуха тиша, ніч змінюється ясним ранком. Схід. Небо заповнюється фарбами Любові та новими енергіями дня. Все живе прокидається, вітаючи цей день.
Ранок не поспішаючи переростає у найсвітліший проміжок часового відрізку доби. Всесвіт випромінює життєдайні потоки енергії. Все зараз знаходиться у найбільш жвавому ритмі. А Сонце, тим часом, досягає своєї найвищої точки.
Поступово, помірно, зовсім не поспішаючи, даючи можливість усім живим істотам насолодитися чудовим вечірнім заходом, Сонце спада за горизонт. Енергії і вщухають, бо настає час для відпочинку та глибокого сну. Ніч. І знову безмовність, яка триватиме до ранку. Зі сходом Сонця весь цикл розпочнеться наново.
– Однак, якою ж досконалою є природа! – подумала Аліса.
Ранок, день, вечір, ніч – все циклічно, ідеально, узгоджено, гармонійно, продумано і виміряно до секунди.
– Добре, що людина ніяк і нічим не може зашкодити ходу цим подіям! Це не у її владі. Людина тільки думає, вона панує над усім. А насправді, Природа у своєму первозданному вигляді – сама досконалість, вона понад людиною.
Аліса так і стояла і дивилася перед собою. Вона почувала себе у цей момент маленькою частинкою безмежного Всесвіту. У думках дівчинки продовжували з’являтися образи, де день і ніч починали змінюватися порами року. Так, за весною наставало літо, яке змінювала осінь. А за осінню наставала зима. Потім знову цикл у природі повторювався. Алісі навіть спала на думку загадка для дітей з цього приводу:
– “Нікуди не поспішає та скрізь встигає”, – тихесенько сказала дівчинка й посміхнулася.
Їй так стало так приємно від того, що все створене Батьком Небесним знаходиться у абсолютній Гармонії, де все є просто ідеальним!
Світ, у якому ми всі живемо – ідеальний. А все інше, що людина створює за власним бажанням на Землі, або дотримуючись якихось штучно нав’язаних нам наративів, всі дії людства і призвели до того стану речей на планеті Земля, які на превеликий жаль, являються не лише не ідеальними, але й навпаки, корінно протилежними Гармонії.
– Чому? – виникає саме собою запитання. – Чому люди лише мріють про Рай? Адже на Землі є абсолютно всі ресурси для цього. Що заважає людям вбачати красу навколо себе? Чого “нівечите” життя у Раю???
Потім помовчала трішечки. Відкрила очі. Почула, що знаходилася весь цей час у глибокій медитації, сидячий у позі сіддхасані. Встала. Ліва нога зробила крок назад. Руки в намасте. Вклонилася і тихенько промовила:
– Слава тобі, Боже, за те що не надав людям стільки влади, щоб вони не мали змоги змінити схід Сонця його заходом, або літо замінити зимовою мерзлотою.
Все влаштовано ідеально. Все відбувається у Природі та у Всесвіті найліпшим чином і у свій час. Тільки людина не ідеальна. Вона порушує не тільки всю ідилію, створену Творцем, ба навіть більше того, людина не в змозі жити, існувати в Гармонії. Це під силу лише 7,5% людей, які вже пробудилися ², а що з рештою?
Приборкайте, люди, своє его! Станьте добрішими, милосерднішими, знаходьтеся у пошуку смиренності перед Богом, а значить перед самою Природою. Тому що вона і є мистецтвом творіння Абсолюту. Відчуйте цю Любов! Вкушайте її! Насолоджуйтесь Раєм на Землі! Нехай усі живі істоти стануть щасливими…
~КІНЕЦЬ~
* Пояснення:
1) Сіддхасана (напівлотос) – одна з основоположних поз йоги, оскільки вона надає широкий позитивний вплив на організм людини. Сіддхасана вважається є однією з найкращих 84 000 асан.
Сіддха означає “досконалий”, “завершений”. Сіддха – це той, хто набуває надприродних здібностей завдяки самоконтролю. Це найбільш важлива асана для контролю над диханням, дисципліни відчуттів, концентрації, медитації та самореалізації.
“Йог, який зосереджується на душі, дотримується дієти, може отримати надприродні здібності, якщо він практикує Сіддхасану”.
Сіддхасана рекомендується для практик пранаями та медитацій.
2) Просвітлення (пробудження) – це поняття, що означає цілісне і повне усвідомлення природи реальності. Зазначається, що підготовка людини до духовного шляху розвитку може тривати довго, та пробудження настає раптово.
У різних системах існують умовні поділи на рівні або стадії шляху до просвітлення, які називають Бхумі, П’ять Шляхів і Етапи Махамудри – шкіл сарма буддизму Тибету, які полягають в безпосередньому перебування практикуючого у стані істинної природи розуму.
Дякую, що був з нами! Поділися своїми думками щодо прочитанного у коментарях.
Не забудь підписатися на наші канали:
Або переходь за посиланням НА ГОЛОВНУ СТОРІНКУ
