Сила власного рішення
“Сила власного рішення” – це одна із багатьох казок, у якій розповідається про неймовірні пригоди дівчинки на ім’я Аліса.
Приємного читання! А за цим посиланням ти можеш перейти до всіх казок та цікавих історій Аліси під назвою “Казки майбутнього” (або “Казки майбутніх поколінь”).
Сила власного рішення
∗ Увага! Ця стаття захищена авторським правом та не підлягає копіюванню. (Автор: Ольга-Марія)
Аліса привітала всіх своїх Небесних друзів. Як же давно вона не приділяла їм належної уваги. Он як вони сильно скучили! Тільки один Грифон дає підказку своїй хазяйці, що пора знов збиратися у дальній путь. Тому, він зараз просто чекає, допоки Аліса натішиться перебуванням поруч із вірними тотемними друзями: з білим конем, великим та сильним ведмедем, божественною істотою Нотою і малесеньким білим пухнастиком – собачкою.
Дівчина розуміла, що саме у цю далеку подорож просто вкрай необхідно добре зібратися, наче на поле бою: убратися в броню та мати при собі все своє бойове знаряддя: духовний меч, тонесеньку дерев’яну тростинку – пастуший посох, який подарував Ісус Алісі свого часу, а ще heka∗ (“хека” або “ґирлиґа” – єгипетська назва короткого жезлу із вигнутим верхнім кінцем) вручений дівчинці, як представниці українського народу на початку подій 2022 року.
Алісі тоді “у сні так ніби статую Птаха поставили… Він був як висота… Він сказав їй: “Візьми це”, протягуючи жезл”.
Пишу казку, а бачу ті ж самі слова, що записані у
Breasted, Ancient Records of Egypt III. Chicago: The University of Chicago Press, 1906, с. 245, параграф 582.
Цікаво… (Прим. авт.)
Heka∗
Heka – це магічний скіпетр, атрибут духовної влади вказує на те, що народ в Україні масово отримає пробудження, переродиться духовно і стане поводирем та духовним путівником для інших народів. Це дар був переданий людству, а точніше українському народові, від бога Ώρος – давньоєгипетського бога Гор, що уособлював собою ранкове Сонце. Гор (Хора, або Хорус) ототожнювався, як “серце та язик “, з Птахом Великим (функція: бог-творець, деміург) та уявлявся, як “первинна примордіальна матерія” – вода та родючий ґрунт, і разом з тим, як божественний “розум”.
До того ж, heka – це енергетична зброя, творчий потенціал. З вираженням надії на чисту, світлу силу на Землі, що відродиться в людях, які нестимуть у собі Божу енергію і таким чином висловлюватимуть через свої діяння волю Творця.
Коли це буде сприйнятим до відома сердець людських і висловлене язиком, тоді “буде дане життя миролюбивому, і буде дана смерть злочинцю, і будуть створені всякі роботи і всякі мистецтва, як результати праці; і створяться міста, і … зберуться навколо всі боги і їх Ка “. (Душі – в релігії Стародавнього Єгипту уособлена життєва сила людини чи божества)
Цитата з Мемфіського теологічного тексту
Свого часу, коли мабуть відбудеться масове пробудження, heka буде захищати і дбати про своїх “підданих”, як гарний вівчар піклуватиметься про свою отару та “вестиме” її.
Тож, heka – це не просто посох, а священний символ, що підкреслює статус та силу свого народу (у чиїх руках знаходиться). Слово “Хека” у дослівному перекладі означає “посилення діяльності Ка”. В англійській мові він має назву The Royal Crook, тобто “царський крук”.
Виготовлявся зазвичай з дерева або металу, інколи вкривався золотом та оздоблювався коштовним камінням. Найвідоміші зображення heka можна зустріти на саркофагах, стінах храмів, статуях фараонів.
Тепер, повернемося до казки…
– Зброя моя у шкіряних ножнах, наче “клюшки для гольфу”, – підмітила Аліса, – якою орудувати прийдеться, залежатиме від обставин.
Летіли далеко у Височінь. Саме у цьому місці Всесвіту, де іскриться та переливається енергія… (Яка? Дівчинка на той момент ще не знала),бо вона ще точно тут ніколи не була. Це був новий досвід. Грифон зупинився біля “енергетичної річки”.
Аліса подивилася навколо – боротися ні з ким. І вона промовила вголос:
– А я вдягнена, як для битви…
– Це правильно. Бо боротися ти будеш сама з собою, – неочікувано отримала відповідь.
– Як це???
– Боротьба всередині себе – сама жорстока, май це на увазі.
– Я зрозуміла.
– Спробуй моєї водиці.
Біля дівчини з’явився глечик. Аліса підняла його. Він був дивної форми: доволі широкий верх, як блюдечко, тільки з носиком; далі, як мізинець горловина у вигляді “намистинки” з тонким (Ні! Тоню-ю-ю-юсеньким!) отвором всередині. А потім шаровидна основа,
доволі велика, як для цієї “посудини”. До цього ж глечик не мав ручки, тож тримати його теж було не зручно.
Аліса зачерпнула ним “небесної водиці” і зробила ковток. Після чого почула, як з нею продовжував розмову цей енергетичний потік.
– Я – поле пізнання Творця. Моя місія – дивувати, тобто викликати інтерес.
– Це спрацювало…, – тихо підвела підсумок Аліса, розглядаючи глечик, який їй запропонувала “річка”.
Скільки не зачерпуй, тільки ковток і набереш, а глечик порожнім лишиться. А скільки ж бо потрібно часу, щоб наповнити його через занадто вже вузьку горловину?!
– Ти завжди така? Чи тільки при першому знайомстві? – запитала Аліса у “річки”. (Обачлива, яка перевіряє своїх гостей… Тільки ці слова вже не довелося промовляти, бо і без того було зрозумілим про що йшла мова).
– Ха-ха-ха!!! – ніжно й милозвучно лунав той переливчастий сміх. – Дозволь собі зайти у мої води глибше. Ти тоді узнаєш більше й твоєму здивуванню, повір, не буде краю.
Аліса все ще стояла поруч з цією енергетичною небесною рікою та була трохи спантеличена тим, що відбувалося. Грифон чекав розпорядження дівчини. Вона сіла на нього, аби почувати себе у безпеці і мати більше спокою, як вона тоді собі думала, у новому для неї місцеположенню.
На пропозицію увійти глибше, Грифон з дозволу Аліси, зробив кілька кроків уперед і ледь торкнувся своїми лапами дивної енергетичної ріки. Тут, де вони з Алісою знаходилися, “течія” була меншою, а там далі – з переливами, вони охоплювали все своєю непроглядною синню. Тільки де-не-де вона ставала більш розрідженою і тоді переходила у світліший відтінок. Яка її глибина ні Аліса, ні Грифон не знали. Дівчина продовжувала розглядати та вдивлятися в “річку” і задала наступне питання:
– Чому я повинна була вирушити до тебе з духовним мечем та іншим знаряддям? Адже нічого не відбувається… Чому саме Грифон повинен був привезти мене до тебе? (Як ми вже знаємо, він один з небесних друзів Аліси, які вміли боротися і захищати свою хазяйку у разі виникнення будь-якої небезпеки).
– Смілива значить? – відповіла їй ріка. – Увійди в мої води!
Аліса на цей раз дозволила Грифону увійти вже глибше. Але і зараз він “занурив” повністю лише свої лапи.
– Ха-ха-ха!!! – знову було чути легкий, приємний сміх.
Аліса спостерігала, але все, що відбувалося було якось непідробно, по-справжньому. Тому вона рішила злізти з Грифона й сама ступила в енергетичний потік.
– Ти завжди радієш й смієшся? – запитала Аліса.
– Я живу в Радості ♥!!!
– Чому твій глечик такої дивної форми? Дозовані знання??? Так, аби й не напився ніхто з першого разу досхочу?
– Ти все вірно підмітила. Хочеш дізнатися більше?
Аліса на те кивнула головою.
– Людське его стискає Потік настільки, що ти бачиш “відзеркалення” цього у формі вузької горловини глечика.
– Тобто цей глечик був моїм особистим? Чи він для всіх людей такий?
– Форма його універсальна. Знання однакові теж.
– Яким чином горловину глечика можна розширити?
– Старання людей можуть розширити. Через Потік, наповнюючи серця людей зсередини. Та старання у них різні…
Ріка стала “гратися” з Алісою. Її води весело потекли, заіскрилися, легкі бризки з’явилися довкола.
– Вже не страшно?
– Ні.
– Тому, що Радість та Спокій перебувають у тобі. Тож заходь глибше! Чого стоїш?
Аліса ще не знала, чи можна плисти по ній (не знала її щільність, глибину), а якщо увійти ще глибше? Тоді її накриє з головою? А якщо самій пірнути?.. Безліч питань, але страху вже не було. Дівчиною керував виключно інтерес.
Торкнулася “ріки” рукою. Дивно… Як по ряхтінню світла провела. Щільності, як у справжньої води, немає.
– Тоді і я стану промінчиком Світла, – прийняла таке рішення Аліса. – Я зрозуміла! Треба дозволити собі прийняти таке рішення!
– Перевір себе! Спробуй!
Аліса перебувала у спокої, тільки радість, повна розслабленість і щастя перебування у Потоці.
І тоді річка “понесла” її сама. Дівчина “гладила”, торкалася своїми руками ті дивні води. Пірнала в них та насолоджувалася грою. Хотілося вигукнути вголос:
– Пірнайте в Божий Потік! Пірнайте!!! Це щастя перебувати в Ньому.
– Але не всі виберуть цей шлях, – почула Аліса. – Відгородяться від Нього. Оберуть його близько 20 %.
– Значить все вийде… – подумала Аліса. – Людство вже робить це.
Допоки людина живе, вона шукає ЩАСТЯ, РАДОСТІ, МИРУ ТА СПОКОЮ, ЩОБ ЗНАХОДИТИСЯ В ПОТОЦІ БОЖОГО ПРОЯВУ.
А чого шукаєш ти?
~КІНЕЦЬ~
Дякую, що був з нами! Якщо ти маєш свою думку щодо прочитанного, вислови її у коментарях знизу.
Та не забудь підписатися на наші канали:
Або переходь за посиланням НА ГОЛОВНУ СТОРІНКУ
