НАГОЛОС. Правила наголошування слів | Підготовка до НМТ / ЗНО

07.05.2026

Загальні відомості про наголос

Наголос — це виділення одного зі складів слова.

Склад — це частина слова, яку вимовляють одним поштовхом видихуваного повітря: го-во-ри-ти, зір-ка.

Склади бувають відкритими (закінчуються на голосний): до-ля, і закритими (закінчуються на приголосний): вов-чий.

Голосний звук і склад, на який падає наголос, називають наголошеним, а всі інші звуки та склади – ненаголошеними. Кожне повнозначне слово, що складається з двох і більше складів, має наголос. Службові ж частини мови (прийменник, сполучник, частка), як правило не, не наголошуються.

Більшість слів нашої мови має один наголос – основний. У складних і складноскорочених словах, крім основного, виділяють ще додатковий (або побічний) наголос. Наприклад, вИщезгА´даний, двадцятИп’ятИтИ´сячний.

Увага! Складні слова, які пишемо з дефісом, мають лише основні наголоси: істо´рико-філологі´чний, з ді´да-пра´діда, сві´тло-зеле´но-жо´втий.

Наголос буває:

словесний (у словах) — виділення одного зі складів слова за допомогою посилення голосу;
логічний (у реченні) — виділення посиленням голосу в реченні найважливішого за змістом слова;
емфатичний (виразовий) — характеризує не зміст, а емоційне значення слова (наголос емоції).

Логічний (або смисловий) та емфатичний наголоси — це різновид фразового наголосу, який існує тільки в реченні.

Наголос у слові

В українській мові наголос у слові (словесний наголос) поділяють на динамічний, вільний і руховий.

Динамічним (або силовим) називають наголос, де наголошений склад звучить сильніше, його виділяють більшою напруженістю артикуляції.

Український наголос кваліфікують як вільний (різномісцевий), бо він постійно не закріплений за певним складом, як скажімо, у французькій мові, де наголос завжди падає на останній склад, або чеській та естонській мовах, де наголос є на першому складі, або польській мові, де наголос вживається на передостанньому складі.

Отже, в українській мові наголос в одних словах може бути на першому складі (СУмщина, вИсоко, пОзначка), в інших — на другому (навчАння, індУстрія, роблЮ), на третьому чи й на останньому (сантимЕтр, гастронОмія, беремО).

В українській мові наголос рухомий, тобто при змінюванні слів він може переходити з одного складу на інший. Наприклад, садИти — саджУ — сАдять.

Наголос постійний у в усіх формах слова УкраЇна, УкраЇни, УкраЇні, бо падає на той самий склад. Тому, наголос залишається сталим і у слові украЇнський.

Наголос у слові. Його роль

Наголос у слові служить:

для розрізнення лексичного значення слів:

Атлас (збірник географічних чи історичних карт) — атлАс (шовкова блискуча тканина);
Орган (частина організму) — оргАн (музичний інструмент);
занЯття (заняття до душі) — заняттЯ (заняття з української мови [3]);
пАша (трава на пасовищі) — пашА (почесний титул);
прИклад (зразок) — приклАд (частина гвинтівки);

для розрізнення граматичних форм того самого слова:

Озера (Р. в. одн.) — озЕра (Н. в. множ.);
пІсні (Р. в. одн.) — піснІ (Н. в. множ);
насИпати (док. вид дієслова) — насипАти (недок. вид дієслова);

для розрізнення різних граматичних форм різних частин мови:

дорОга (що? імен.) — дорогА (яка? прикм.);
батькІв (кого? імен.) — бАтьків (чий? прикм.);
дзвОни (що? імен.) — дзвонИ (наказ. спосіб дієсл.).

Слід пам’ятати про те, що деякі слова мають подвійний наголос. Орфоепічні норми допускають таке варіативне наголошення: алфАвІт, апОстрОф, бАйдУже, басОвиИй, веснЯнИй, доповІдАч, допомІжнИй, жАлібнИй, зАвждИ, зокрЕмА, кОрИсний, кеЕдроОвий, мандрІвнИй, мандрІвнИк, назАвждИ, наглЯдАч, мАбУть, пЕрвІсний, пОмИлка, прОстИй, пухОвиИй, світАнкОвий, серпАнкОвий, сИвІти (ставати сивим), стАрІти, рОзбІр, слІзьмИ, тАкОж, ЯснИй.

Іноді акцентні варіанти виконують також стилістичну функцію: вИсоко, глИбоко — загальновживані; висОко, глибОко — власне поетичні.

В українській мові є група власних географічних назв із суфіксами (-щин-, -чин-), у яких слід також звернути увагу на вимову: КИївщина, бо КИїв; ПолтАвщина, бо ПолтАва; ХАрківщина, бо ХАрків.

ПЕРЕЛІК НАГОЛОСІВ

Цей перелік слів входить до програми ЗНО / НМТ. Наголошування слів — одна з тем, яку треба добре вивчити. Наголошуймо правильно слова:

Наголос на 1-й склад

Наголос на 2-й склад

Наголос на 3-й склад

Аркушик, бЕшкет, блАговіст, бУдемо, вАги (у множині), вИгода (користь), вИпадок, вИсіти, вИтрата, вІдгомін, вІдомість (список), вІрші, вІршів (множина), гАльма, грОшей, дАно, дЕщиця, дИвлячись, дОгмат, дОлішній, дОнька, дрОва, зАвждИ, зАгадка, зАкладка (у книзі), зАкрутка, зАпонка, зАставка, зАстібка, звИсока, здАлека, зОзла, зрАння, зрУчний, кАмбала, кИдати, кИшка, кОлесо, кОлія, кОпчений (дієприкметник), кОсий, крОїти, кУрятина, лАте, лЮстро, мАбУть, мАркетинг, нАкрізний, нАчинка, нІздря, Олень, Оцет, пЕкарський, пІдданий (дієприкметник), пІдлітковий, пОдруга, пОзначка, пОмилка, прИморозок, прИчіп, прОділ, рАзом, рЕмінь (пояс), рЕшето, рИнковий, рОзвідка, рОзпірка, свЕрдло, сЕча, слИна, стАтуя, тИгровий, тУлуб, фОльга, фОрзац, хАос (у міфології: стихія), цАрина, цЕнтнер, (немає) чАсу, щЕлепа, щИпці.

алфАвІт, абИде, абИколи, аджЕ, анІж, близькИй, борОдавка, босОніж, боЯзнь, везлА, веснЯнИй, вигОда (зручність), видАння, визвОльний, вимОга, вирАзний, вишИваний, відОмість (повідомлення, популярність, дані), вітчИм, гальмО, генЕзис, глядАч, граблІ, гуртОжиток, данИна, де-Юре, дичАвіти, добУток, довІдник, дочкА, експЕрт, завдАння, зАвждИ, замІжня, застОпорити, зібрАння, зубОжіння, зубОжіти, зубОжілий, індУстрія, квартАл, кінчИти, копчЕний (прикметник), корИсний, котрИй, крицЕвий, літОпис, мАбУть, мерЕжа, навчАння, налИгач, напІй, ненАвидіти, ненАвисний, ненАвисть, нестИ, новИй, обрАння, обрУч (іменник), ознАка, оптОвий, отАман, павИч, партЕр, перЕбіг (подій), перЕкис, перЕпад, перЕпис, піддАний (іменник, істота), пізнАння, пітнИй, піцЕрія, подУшка, позАторік, помІщик, помОвчати, понЯття, правОпис, промІжок, рівнИна, рондО (шрифт), рубЕль, рукОпис, руслО, серЕдина, стрибАти, тисОвий, тризУб, тріскОтнява, фартУх, фенОмен, хаОс (безлад), цемЕнт, ціннИк, читАння, чорнОзем, чорнОслив, шовкОвий, шофЕр, щавЕль.

агронОмія, безпринцИпний, беремО, болотИстий, бурштинОвий, бюлетЕнь, вантажІвка, відвезтИ, відвестИ, віднестИ, віршовИй, горошИна, децимЕтр, джерелО, діалОг, добовИй, довезтИ, довестИ, донестИ, єретИк, жалюзІ, завезтИ, завестИ, завчасУ, заіржАвілий, заіржАвіти, закінчИти, залишИти, занестИ, заробІток, зобразИти, ідемО, ідетЕ, каталОг, кіломЕтр, кропивА, кулінАрія, листопАд, магістЕрський (вчений ступінь), металУргія, мілімЕтр, наздогАд, нанестИ, некролОг, обіцЯнка, одинАдцять, осетЕр, осокА, перелЯк, піалА, порядкОвий, посерЕдині, привезтИ, привестИ, принестИ, псевдонІм, розв’язАння, роздрібнИй, рукопИсний, сантимЕтр, симетрІя, сімдесЯт, соломИнка, стовідсОтковий, сторінкИ (множина), текстовИй, течіЯ, тім’янИй, травестІя, украЇнський, уподОбання, урочИстий, усерЕдині, фаховИй, чарівнИй, черговИй, чотирнАдцять, ярмаркОвий.

Наголос на 4-й склад	Наголос на 5-й склад
асиметрІя, одноразОвий, перевезтИ, перевестИ, перенестИ, шляхопровІд, щодобовИй	багаторазОвий, сільськогосподАрський

Закономірності наголошування слів

Цей розділ допоможе вам швидше і легше запам’ятати певні групи слів.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ НАГОЛОШУВАННЯ ІМЕННИКІВ

Запозичені слова в українській мові

Для прикладу наведемо слово фОльга (польс. folga, від лат. folium — лист).

Французькі слова в українській мові

У словах, що прийшли до нас з французької мови, наголос завжди на останній склад: абажУр, бюлетЕнь, декольтЕ, депО, жалюзІ, кашпО, партЕр.

Слова грецького походження в українській мові

У іншомовних словах наголос завжди на -ЛОГ: діалОг, монолОг, каталОг, некролОг.

ДіалОг (від грецького — розмова, бесіда): 1) розмова між двома або кількома особами; 2) літературно-публіцистичний твір у формі розмови.

КаталОг (від грецького — список): 1) систематизований перелік книг, картин, музейних експонатів та інших предметів, складений для полегшення їх пошуку; 2) перелік зір з визначенням місць розташування їх у Галактиці або за ін. ознакою.

МонолОг (від грецького моно… — один, єдиний і …лог — слово, вчення): 1) роздуми персонажа вголос у драматичному творі, кінофільмі чи виставі; 2) розмова з самим собою або з глядачами. [1]

АсимЕтрія (від. грец. — невідповідність) — відсутність або порушення симетрії.

Слово дОгмат теж походить з грец. (думка, вчення) — 1) поняття, ідея, вчення, які вважаються істинними за будь-яких умов; 2) Основне положення якого-небуть вчення (н-д, релігії), яке приймається без доказів.

Увага! У деяких джерелах ви зараз можете зустріти це слово з наголосом на другий склад, або ж з подвійним наголосом. Це архаїчна форма. Основна норма для сучасної літературної української мови — це дОгмат.

МеталУргія (від. грец. — рудник, копальня) — 1) наука про промислові способи виробництва металів з руд або металовмісних речовин і про первинну обробку їх; 2) відповідні техніка і галузь промисловості.

СимЕтрія від. грец. — гармонія, розмірність; розміщення точок або частин предмета в просторі, коли одна половинка є ніби дзеркальним відображенням другої.

ФенОмен (від. грец. — те, що з’являється) — 1) виняткове, незвичайне, рідкісне явище; 2) у філософії І. Канта протиставлений ноумену як чуттєво дане, що не осягається досвідом і нібито недоступне людському пізнанню; 3) явище, що дано нам у досвіді; сприйняте органами чуттів.

Латинські запозичення в сучасній українській мові

Слово експЕрт прийшло до нас з латині, що означає досвідчений (фахівець).

Де-Юре (від лат. — за правом) — згідно із законом, формально; у міжнародному праві — офіційне визнання держави або уряду, що веде до встановлення дипломатичних та інших відносин між державами [1].

КулінАрія (від лат. — кухня) — 1) мистецтво приготування справ; 2) страви.

СтАтуя (від лат. — встановлюю) — скульптурне зображення людини (або тварини) на весь зріст.

Іменники із префіксом ВИ- / ПО-

Слова із префіксом ВИ- / ПО- наголос мають на першому складі: вИпадок, пОдруга.

ВИгода, р. мн. -гід. Те, що дає добрі наслідки, якийсь прибуток. “Мир між братами поміцнішав ще більше задля господарської справи, задля спільної ви´годи”. (Н.- Лев.) “Які ви будете для нас, такі ми для вас. Зробите ви нам ви´году, то ми вам і дві зробимо”. (Фр.)

Щодо слова вигОда, р. мн. -год. Означає зручність у чомусь, сприятливі умови: те, що створює зручності для людини. “Так п’янко тут пахне лугове зілля, і сам ти пропах, мов лісовик. Ти зовсім одвикнеш од примх і виго´д міста”. (Мас.) [9]

Іменники які починаються на ЗА-

Зазвичай слова, які починають на ЗА- мають наголос на першому складі: зАгадка, зАпонка, зАстібка, зАклепка, зАчин, зАкрутка, зАставка, зАкладка.

ЗАкладка — смужка паперу, тасьма, що закладається в книгу для позначення потрібного тексту: “Гарна за´кладка”; “Різноколірна за´кладка”. Також існує слово і заклАдка, але воно означає заснування чого-небудь: “Закла´дка нової хати”; “Закла´дка нових насаджень”.

Теж саме ми можемо прослідкувати у словах зАклепка і заклЕпка. Їх також слід розрізняти за значенням. ЗАклепка — це металева деталь: “Котельники карбували рубці і клепали за´клепки”. (Донченко) Слово заклЕпка означає дію: “Ручна закле´пка. Механічна закле´пка”.

Або розглянемо слова зАчин і зачИн. ЗАчин — це початок, перші вступні рядки або фрази у художніх творах: “І. Франко майстерно користується казковим прийомом за´чинів і кінцівок”. Слово зачИн (почИн) – перші моменти вияву якоїсь дії, початок: “Він (Тугар Вовк) святкував почин свого нового життя” (Франко) [2].

Віддієслівні іменники

Більшість віддієслівних іменників (ті, які походять від дієслів, н-д: читати → читання, надбати → надбання) середнього роду матимуть наголос на –АННЯ: завдАння, читАння, писАння, запитАння, признАння, надбАння.

Іменники твердої групи І відміни множини

Переміщення наголосу в іменниках твердої групи першої відміни множини на закінчення: кнИжка — книжкИ (книжо´к, книжка´м, книжка´ми, книжка´х [3]), вказівкИ, жінкИ, ластівкИ, голкИ.

АЛЕ сусі´дки, верхі´вки.

Одиниці вимірювання

Одиниці вимірювання. Наголос на -МЕТР: мілімЕтр, сантимЕтр, децимЕтр, кіломЕтр.

Іменники, що стосуються тіла людини

Слова які відносяться до анатомічної будови тіла людини мають наголос на 1-му складі: кИшка, нІздря, сЕча, слИна, спИна, тУлуб, щЕлепа.

ОКРІМ слова борОдавка.

Легко запам’ятати тут і кілька прикметників, що стосуються нашого тіла, такі як бОсий, кОсий, теж з наголосом на першому складі.

Іменники з наголосом на першому складі

Шукайте схожість у значеннях слів: пОдруга, прИятель, пІдліток — наголос на першому складі.

Увага, у прикметнику пІдлітковий, який утворений від іменника пі´дліток, наголос зберігається.

Іменники на -ИННА, -ИНК

Іменники на -ИНА, -ИНК що позначають одиницю з множини: горох — горошИна, горошИнка; волосся — волосИна, волосИнка; стебла — стеблИна, стеблИнка; бадилля — бадилИна, бадилИнка.

Іменники з наголосом на -ПЕРЕ´

Іменники з наголошеним префіксом ПЕРЕ– : перЕбіг, перЕріз, перЕпис, перЕпічка, перЕпустка.

Однак: перелЯк, перевІз.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ НАГОЛОШУВАННЯ ЧИСЛІВНИКІВ

Числівники на -НАДЦЯТЬ

У числівниках наголос завжди на -НАДЦЯТЬ: одинАдцять, чотирнАдцять.

Числівники на -ДЕСЯТ

У числівниках на -ДЕСЯТ наголошений останній склад: пʼятдесЯт, шістдесЯт, сімдесЯт, вісімдесЯт.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ НАГОЛОШУВАННЯ ПРИКМЕТНИКІВ

Більшість прикметників мають наголос на закінченні –Ий. До них належать короткі та деякі багатоскладові прикметники, такі як: біржовИй, близькИй, віршовИй, вузькИй, добовИй (і тому → щодобовИй), жаркИй, житловИй, легкИй, мілкИй, новИй, пільговИй, пітнИй, різкИй, тонкИй, роздрібнИй, текстовИй, терпкИй, тім’янИй, тіснИй, торф’янИй, фаховИй, чарівнИй, черговИй, черствИй.

Однак: клАсний, зрУчний, визвОльний, порядкОвий, вичЕрпний.

Двоскладові прикметники

Прикметники з двох складів, як правило, мають наголос на закінченні: новИй, вузькИй, товстИй, пітнИй, мілкИй, котрИй.

АЛЕ: бІлий, чОрний.

Трискладові прикметники

Трискладові прикметники утворені від 1-складових іменників

1. Більшість трискладових прикметників, твірною основою яких виступають ОДНОСКЛАДОВІ іменники чоловічого роду мають наголос на закінченні –Ий: больовИй, віршовИй, звуковИй, крайовИй (від “край”), кутовИй (прикметник утворений від слова “кут”), текстовИй, фаховИй, центровИй.

Трискладові прикметники, які мають наголос на суфіксі -ОВ- / -ЕВ- і утворені теж від ОДНОСКЛАДОВИХ іменників чоловічого роду.

а) Це переважно назви тварин, які в непрямих відмінках мають наголошене закінчення: джмелЕвий, дроздОвий, кротОвий (наприклад, крот — крота´, кроту´, крото´м), моржеЕвий, слонОвий.

б) Прикметники утворені від назв рослин: грабОвий, кленОвий, лаврОвий, льонОвий, тисОвий.

Тис — це хвойне вічнозелене дерево або чагарник із твердою бурувато-червоною деревиною, що росте переважно в південних країнах. “В ущелинах, на неприступних скелях [Кримських гір] ростуть поодинокі тисячолітні тиси, оригінальні хвойні дерева з темно-зеленою хвоєю” [11].

в) А також утворені прикметники від ОДНОСКЛАДОВИХ іменників на означення інших конкретних та абстрактних понять: борщЕвий, брилЕвий, літрОвий, медОвий, оптОвий, садОвий, столОвий, торгОвий, тортОвий, шовкОвий.

АЛЕ: наголос твірної основи зберігається у таких словах: злАковий, квАрцовий, кОдовий, кОксовий, крАновий, тИгровий, тЮлевий.

г) Запам’ятайте, завжди наголошеним виступає суфікс -ЕВ / -ЄВ у трискладових прикметниках, утворених від ОДНОСКЛАДОВИХ іменників жіночого роду III відміни: миттЄвий, суттЄвий, сталЕвий, цвілЕвий, шалЕвий тощо.

Трискладові прикметники утворені від 2-складових іменників

2. Прикметники, утворені від ДВОСКЛАДОВИХ іменників із кінцевим наголошуванням, мають наголос на закінченні: ваговИй (утворений від слова “вага´”), весловИй (від слова “весло´”), гніздовИй (від слова “гніздо´”), горшковИй (утворений від слова “горщо´к”; Род. відм. — горшка).

Глиняний посуд з діркою у дні для вирощування квітів та інших рослин. Вони [цитрусові] росли у великих горшках, укопаних у землю (Донч., VI, 1957, 140).

До цього правила також відносяться такі слова: гуртковИй (утворений від слова “гурто´к”), грозовИй (від слова “гроза´”), добовИй (від слова “доба´”), мішковИй (від слова “мішо´к”), стерньовИй (від слова “стерно´”), різьбовИй (від слова “різьба´”), шматковИй (від слова “шмато´к”), тощо [12].

3. а) Трискладові прикметники з наголосом на –Ий: твірною основою яких є ДВОСКЛАДОВІ іменники жіночого роду І відміни: квітковиИй (слово утворене від іменника “квітка”), пільговиИй (від слова “пільга”), річковиИй (від слова “річка”), силовиИй, склянковиИй, скрипковиИй, смуговиИй, спілковиИй, фермовИй, хвильовиИй , хустковиИй , черговиИй, тощо.

ВИНЯТОК! Треба запамʼятати ці трискладові прикметники утворені від двоскладових іменників жін. роду І відміни з наголосом на першому складі:

які означають назви рослин: мАльвовий, тУєвий, лИповий.
назви тварин: вИдровий, нОрковий.
назви інших понять: кАстовий, кАвовий, кАсовий, брОнзовий, плІвковий.

б) Трискладові прикметники з наголосом на –Ий: твірною основою яких є іменники чоловічого і середнього роду II відміни: вічовиИй, горловиИй, мозковИй, нігтьовиИй, польовиИй, світловиИй, хутровиИй, човновиИй.

АЛЕ наголос твірної основи зберігають трискладові прикметники, утворені від іменників середнього роду: лИковий, грОновий.

Ли´ко — це внутрішня частина кори молодих листяних дерев, переважно липи, що легко відокремлюється від стовбура і ділиться на стрічки: “Не багато лика надереш з сухої колоди”(Зінаїда Тулуб “Людолови”) [11].

4. а) Трискладові прикметники утворені від ДВОСКЛАДОВИХ іменників чоловічого роду з наголосом на ПЕРШОМУ складі, для яких характерний збіг приголосних у непрямих відмінках внаслідок випадання голосних О, Е і постійний наголос у відмінкових формах: слАнцевий (сла´нець — сланцю, сланцем), Оцтовий (о´цет — оцту, оцтом), зАмковий (за´мок — за´мку, за´мком), сИтцевий (си´тець — си´тцю, си´тцем).

б) Трискладові прикметники, утворені від ДВОСКЛАДОВИХ іменників чоловічого роду, яким властиві випадні звуки О, Е та КІНЦЕВИЙ наголос у непрямих відмінках мають наголос на на суфіксі -ОВ- / -ЕВ-: дзвінкОвий (дзвіно´к — дзвінка´, дзвінку´, дзвінко´м), вогнЕвий (вого´нь — вогню´, вогне´м), вінцЕвий, зразкОвий, квиткОвий, бобрОвий, бузкОвий.

5. Наголос суфікс -ОВ- / -ЕВ- характерний і для прикметників, що утворилися від двоскладових іменників жіночого та середнього роду з наголошеною КІНЦЕВОЮ флексією: тріскОвий (тріска ´ — тріски´, тріско´ю), пахвОвий, парчЕвий, шатрОвий, письмОвий, пальтОвий тощо.

6. а) Наголос пересувається на суфікс -ОВ- / -ЕВ- у тих прикметниках, які утворені від ДВОСКЛАДОВИХ іменників жіночого роду, що мають ПОСТІЙНИЙ наголос на корені. Ця група порівняно невелика: юхтОвий, лялькОвий, вишнЕвий, поштОвий, прозОвий, казкОвий, вільхОвий, грушЕвий.

б) Сюди ж належать і поодинокі прикметники від іменників чоловічого і середнього роду: місцЕвий, тернОвий.

Чотири- і п’ятискладові прикметники

1. Чотирискладові прикметники утворилися від деяких 2-складових іменників чоловічого роду з наголошеним коренем, в яких наголос пересунувся з ПОЧАТКОВОГО складу на останній: голосовИй (утворений від слова “го´лос”), колосовИй (від слова “ко´лос”), передовИй, пороховИй, сторожовИй.

2. Наголошений суфікс -ОВ- / -ЕВ- мають деякі ЧОТИРИСКЛАДОВІ прикметники утворені від іменників жіночого роду з наголосом на 1-му складі кореня: іграшкОвий (від слова “і´грашка”), кісточкОвий, приказкОвий, скатеркОвий (прикметник утворений від слова “ска´терка”) , устілкОвий, яблунЕвий, ящіркОвий.

3. Чотири- і п’ятискладові прикметники з наголошенням на суфіксі -ОВ- / -ЕВ-, що утворилися від іменників чоловічого роду з наголошеною флексією в непрямих відмінках: бали́к — балика́ — баликОвий, так само каучукОвий, споришЕвий, судакОвий, словникОвий, солончакОвий, табунОвий, тютюнОвий, чавунОвий, чагарникОвий, часникОвий, тощо.

4. Наголос твірної основи зберігає найбільша група багатоскладових прикметників: берИлієвий, емАлевий, кАльцієвий, нІкелевий, смарАгдовий, стрОнцієвий, сУриковий.

Серед них є також прикметники, утворені від

назв рослин: Агрусовий, берЕзовий, барвІнковий, горобИновий, кАктусовий, каштАновий, модрИновий∗, осИковий, порІчковий, смерЕковий, троЯндовий, фІніковий, цитрИновий, шипшИновий;

∗Цікавий факт: модрина — це єдине хвойне дерево в Україні, яке скидає хвою на зиму, як листяні дерева.

назв тварин: бУйволовий, дельфІновий, мАмонтовий, оселЕдцевий;
назв тканин: батИстовий, брезЕнтовий, вельвЕтовий;
назв інших конкретних і абстрактних понять: візерУнковий , вУликовий, гУдзиковий, какАовий, контрАльтовий∗, кОшиковий, напИлковий, сопрАновий і подібні.

∗ Контральтовий — це прикметник, утворений від назви співацького голосу контральто, коли мова йде про жінку з дуже низьким, густим і оксамитовим тембром. Контральто вважається найнижчим жіночим голосом. Горпина дужим контральто заспівала пісню (Юрій Яновський, Мир, 1956, 272). Дама голосно з ним розмовляла по-французьки грубим контральто (Леся Українка, III, 1952, 621).

Як видно з наведених прикладів, БАГАТОСКЛАДОВІ прикметники здебільшого зберігають наголос тих іменникових твірних основ, у яких наголос нерухомий, тобто при відмінюванні не змінюється.

Відмножинні прикметники

До трискладових прикметників також відносяться слова, що утворені від іменників множини — відмножинні прикметники: дріжджовИй, грошовиИй.

Складні прикметники

1. Складні прикметники першою частиною яких є числівник написаний словом: двадцятиповерхОвий, двометрОвий, одноразОвий, сорокарІчний, столітрОвий.

2. Складні прикметники першою частиною яких є слова багато, мало, старо, ново, давньо, верхньо, нижньо: багатопартІйний, багаторазОвий, малопотУжний, староболгАрський, давньоукраЇнський.

АЛЕ: стовідсОтковий.

Прикметники з суфіксом -ЕНЬК-

У прикметниках з суфіксом -ЕНЬК- наголос падає на Е: старЕнький, малЕнький, новЕнький.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ НАГОЛОШУВАННЯ ДІЄСЛІВ

1. Наголошення КІНЦЕВОГО складу у дієсловах на -СТИ / -ЗТИ: брестИ, везтИ, вестИ, віднестИ, внестИ, занестИ, нестИ, плестИ, привезтИ, принестИ, піднестИ, трястИ, цвістИ.

2. У дієсловах наголос на -МО / -ТЕ : беремО — беретЕ; веземО — везетЕ; ідемО — ідетЕ; несемО — несетЕ; п’ємО — п’єтЕ.

АЛЕ: бУдемо, залИшите.

3. Наголос особових форм дієслова: бУти — бУдеш, бУдемо, бУдуть.

АЛЕ: булА, булИ, булО, пливтИ. У цих дієсловах наголос падає на останній склад.

Більше про підготовку до НМТ/ЗНО з фізики дізнавайтесь тут →

Використані джерела:

Словник іншомовних слів / О. С. Мельничук. — К. : Головна редакція української радянської енциклопеції, 1977. — 775 с.
Словник труднощів української мови : Біля 15 000 слів / Д. Г. Гринчишин, А. О Капелюшний, О. М. Пазяк та ін. : за ред. С. Я. Єрмоленко. — К. : Рад. шк., 1989. —336 с. — На укр. мові.
Риторика і психологія : Навч. посіб. / Р. С. Кацавець — К. : Алерта, 2024 — 234 с.
Новий довідник : Українська мова : для серед. і стар. шк. віку та юнацтва / авт.-упоряд. М. Радишевська. — Київ : “Рідна мова”, 2020. — 448 с. — (Серія “Новий довідник”).
НМТ Математика та Українська мова. Експрес-підготовка : Т. О. Квартник, Т. М. Виноградова. — Видавництво “АССА”, 2024.
Українська мова і література. Тьютор : експрес-підготовка до ЗНО / О. Білецька, С. Витвицька. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2022. — 592 с.
Українська мова : Твій конспект / В. Ю. Радзіховська. — Черкаси : Видавець Р. В. Пономаренко, 2025. — 296 с.
Помилкаріум. Моя українська правильна та вишукана / Юлія Дворецька. — Харків : Вид. група “Основа”, 2022. — 128 с. — (Серія “Візуалізований довідник”).
Українське літературне словживання : Слов. довід. / С. І. Головащук. —К. : Вища шк., 1995. — 319 с.
jmil.com.ua (“Джміль”. Журнал для дітей, їхніх батьків та педагогів).
Тлумачний словник української мови
kulturamovy.univ.kiev.ua (Наголошування прикметників / Г. Х. Щербанюк)
naurok.com.ua