Російсько-український словник (1924—1933) :   історія укладання, електронна версія РУС (PDF)

Російсько-український словник (РУС): в 4-х томах (відомий також під назвою «Академічний словник»), головними редакторами якого були академіки Агатангел Кримський та Сергій Єфремов. Над редакцією словника працювали Григорій Голоскевич та Марія Грінченко. Керівником Комісії, що укладала словник був Всеволод Ганцов.

Перші три томи було написано у 1924—1933 роках. Четвертий том, який редагував С. Єфремов було знищено. Станом на 2020 рік жодних слідів оригіналу чи копії Єфремового рукопису четвертого тому не було знайдено, він вважається втраченим. Четвертий, утрачений том Російсько-українського словника — трагічна й загадкова сторінка українського мовознавства, української культури і української історії.

У процесі укладання IV тому словника Комісія Народного комісаріату освіти виявила низку «методологічних збочень і підбиранні політично шкідливого цитатного матеріалу». Відповідно до цього, було вирішено негайно переглянути всю словникову продукцію, що перебувала в друці, а також яку вже було передано до видавництва. Але навіть після суттєвих методологічних коректив IV том Російсько-українського словника набраний у друкарні текст було розсипано і досі жодних слідів загубленого тому виявити не пощастило (Резол. Ком. НКО, 2004).

Вилучення з науково-практичного обігу опублікованих томів і знищення четвертого тому Академічного словника було наслідком зміни політичного курсу Уряду УРСР: «попередня словникарська діяльність Академії Наук була проголошена шкідницькою, співробітники академічних лексикографічних інституцій були усунені з праці» (Шерех Ю., 1998, с. 456). Було «викрито» діяльність СВУ — так званої Спілки визволення України. У звʼязку з процесом у «справі СВУ»  багато працівників Інституту української наукової мови зазнали репресій та переслідувань, зокрема й автори Російсько-українського словника: «судили цвіт української інтелігенції. Судили не за реальні дії, а за документами, надуманими і сфальсифікованими працівниками ГПУ». С. Єфремова та А. Ніковського засуджено у «справі СВУ» 1929 року на 10 років увʼязнення, В. Ганцова — на 8 років, відтак він у 1949-1956 роках відбував заслання у Сибіру і до наукової творчості вже не повернувся. А Кримського репресували 1941 року і за пів року він помер на засланні.

Після видання трьох томів радянські мовознавці визнали словник «буржуазно-націоналістичним», непридатним для використання через проявлені «буржуазно-націоналістичні тенденції», спрямовані на відрив української мови від російської. За радянських часів лексичний матеріал словника майже не використовували (Тищенко О. М., 2015, с. 89-100).

Ідеологічно мотивована негативна критика, якої зазнав словник, зумовила заборону I — III томів словника і знищення IV тому тому, що радянській владі був необхідний формальний привід для виправдання своїх дій під час згортання українізації.

Хоча філологи високо оцінили великий обсяг словника, широку синонімію, подання фразеологічних зворотів, але на думку радянських мовознавців словник мав суттєві недоліки. Вони визначали граматичні неточності, викликані неусталеністю правопису. Олена Курило відзначала технічні помилки як «неправильні або неточні переклади… вживання літературних і діалектних форм не унормоване; наявність термінів, що розбігаються з термінами, ухваленими у відповідних термінологічних словниках» (Тищенко О., Поздрань Ю., 2016, с. 183-199).

Наприкінці XX ст. словник повернувся до наукових зацікавлень мовознавців, адже відбиває стан української літературної мови початку XX ст (Поздрань Ю. В., 2017, с. 210-211). Відтак укладачам словника, попри всі заборони, критику та ідеологічний тиск із боку влади, таки вдалося використати найкращі лінгвістичні здобутки української перекладної лексикографії й укласти словник, який має переваги порівняно з пізнішими російсько-українськими словниками і не втрачає авторитету до сьогодні (Поздрань Ю. В., 2017, с. 38).

Загальновизнанними перевагами словника є: відсутність мовних покручів у перекладній частині, наведення термінів з українськими основами, використання питомо українських моделей словотворення, багатство та разгалуженність поданих у словнику дериваційних ланцюжків, значна кількість синонімів та фразеологізмів, наявність лінгвістичних позначок; нема іменників на -овка тощо.

На переконання сучасних мовознавців РУС «є не лише найґрунтовнішим натепер російсько-українським словником, а й джерелом питомої української лексики, взірцем словотворчих моделей, мовних конструкцій та усталених виразів, зразків запозичування іншомовних слів та їх адаптування до системи української мови (Карпіловська Є., 2008, с. 110-115). Серед двомовних словників йому досі нема рівних.

Переднє слово до електронної версії Академічного російсько-українського словника 

Олександер Телемко у «Передньому слові до електронної версії Академічного словника» зазначає:

Це «неоціненний мовний матеріал. Справжній словниковий шедевр. Основне, що можна зазначити, – словник написали не просто великі знавці, шанувальники, оборонці української мови. Укладачі словника – люди з вільним мисленням, українську частину писали, виходячи з суто українських мовних норм, а приклади наводили, не зважаючи особливо на “політичний момент”. Це вільнодумство і щонайвищий фаховий рівень, врешті, і є основою знаменитості словника. Відносно мало запозичень з інших мов і часто до них подано напрочуд вдалий український відповідник, не кажучи вже про те, що запозичення улягають нормам української мови.»

3-и томи (А – П), видані в 1924 – 1933 рр., були під забороною, цей словник ніколи не перевидавався, і став на сьогодні великою рідкістю. Щодо 4 тому було прийнято рішення, що «можна відтворити дериваційні ланцюжки слів із четвертого тому згідно з моделями, очевидними з матеріялу перших трьох томів» (Карпіловська Є., 2008, с. 110-115).

Відтак, повну електронну версію Російсько-українського словника змогли підготувати Андрій Рисін та Олександер Телемко, видання уможливлено завдяки частковій підтримці Наукового Товариства ім. Шевченка в Америці з Фонду ім. Івана Романюка.

Репринт РУС з видання 1924-33 рр.

Проф. Гриценко П. Ю і проф. Бріцин В. М. у вступному слові до репринтного видання РУС 1-го тому (2016 р.) під назвою «Нове життя класичної лексиграфічної праці» відзначили: «Це перша ґрунтовна академічна лексикографічна праця, автори якої намагалися розвʼязати кілька проблем: дати надійний інструмент для масового переходу з домінування російської мови на українську, заступивши давніші й новіші словники … й увести в активний обіг нову лексику української мови, не подану в попередніх словниках.» Особливо відмітили високу філологічну освіченість укладачів словника, назвавши його «правописною гармонією літературної мови».

Зазначено цікавий факт, що картотеку РУС, яка охоплювала майже 400 тис. карток з контекстами українського слововживання і вчетверо перевищувала картотеку «Словаря української мови» за ред. Б. Д. Грінченка. Картотеку було сформовано те тільки на основі текстів книжних стилів, а й з урахуванням усного усного літературного мовлення. Чимало матеріалу дали й записи нових слів з народніх уст (понад 12. 000 карток), із сучасної преси, художньої літератури та живої мови української інтелігенції (Рос.-укр. сл., 1924, С. VII).

Особливий інтерес для сучасного лінгвіста, користувача РУС становлять відповідники до іншомовних запозичень, утворені на питомому українському ґрунті, які відсутні в сучасних словниках: абстрактний — одволіклий, автограф — власнопис, акліматизувати — принатурювати. Також у словнику спостерігається тенденція до точного відтворення на письмі вихідної форми запозиченого слова або ж поширеної словʼянської традиції його передавання.

«Російсько-український словник» видатна памʼятка української лексикографії, монумент «українського культурного відродження 20-х років у царині мовознавства» буде корисним для науковців, перекладачів, студентів, журналістів, істориків науки, працівників видавництв, усіх шанувальників українського слова.

Література:

1. Багалій О. Микола Левченко. Зламана доля.
2. Карпіловська Є. Українська наукова мова в академічному «Російсько-українському словникові» за редакцією А. кримського та С. Єфремова / Є. Карпіловська, О. Кочерга, Є. Мейнарович // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології» — 2008. — №620.
3. Поздрань Ю. В. Визначальні риси внутрішньої лексикографічної критики РУСа-1933 // «Російсько-український словник» за редакцією А.Ю. Кримського та С.О. Єфремова в історико-лінгвістичному контексті // НАН України, Інститут української мови. — Київ, 2017.
4. Поздрань Ю. В. Висновки // «Російсько-український словник» за редакцією А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова в історико-лінгвістичному контексті / НАН України, Інститут української мови. — Київ, 2017.
5. Резолюція Комісії НКО в справі перевірки роботи на мовному фронті на доповідь тов. Хвилі «Націоналістична небезпека на мовному фронті й боротьба проти неї» (26 квітня 1933 р.) (Цит. за: Віктор Кубайчук «Хронологія мовних подій в Україні (зовнішня історія української мови)». — Київ: «К.I.C.», 2004).
6. Російсько-український словник. — Т. I : А — Ж / Ред. : В. М. Ганцов, Г. К. Голоскевич, М. М. Грінченкова ; голов. ред. : акад. А. Е. Кримський. — К. : Червоний шлях, 1924. — 290 с.
7. Тищенко О. М. Лексикографічний контекст четвертого тому Російсько-українського словника за ред. А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова: умовне відтворення реєстру // Українська мова; НАН України, Інститут української мови. — Київ: — 2015. — № 4.
8. Тищенко О., Поздрань Ю. Реактивована лексика “Російсько-українського словника” за ред. А. Ю.Кримського та С. О. Єфремова // Рідне слово в етнокультурному вимірі. — 2016.
9. Шерех Юрій (Шевельов Ю. В.). Так нас навчали правильних проізношеній /  Поза книжками і з книжок //  Упоряд. Р. Корогодський. — К., Вид-во “Час”, 1998 (08.1986). — 456 с. 

Читайте також:

Типи лінгвістичних словників

Довідники і навчальна література 

Рівні володіння державною мовою: стандарти та вимоги 

Дякуємо, що були з нами! Підписуйтеся на наші канали в соціальних мережах:

• Instagram 
• Facebook  
• Pinterest 
• YouTube