ЛЮДСЬКІ ЗАПОВІДІ

09.08.2026

Людські заповіді

«Людські заповіді» записано Іваном Снігуром в Карпатах, у селі Розтоки 1978 року зі слів мешканця Василя Різуна.

Іван Снігур (фото) — Іван Снігур зібрав багатий матеріал з історії, побуту та етнографії, пройшовши численними стежками Карпат і побувавши майже в усіх селах Буковини.

Це потрібно знати й памʼятати, щоб завжди залишатися людиною.

Намагайся уникати заздрісних людей, особливо коли вони є серед твоїх друзів.
Не плюй у криницю сусіда, хоч він тобі дошкулив. Може статися, що саме з неї тобі доведеться погасити спрагу.
Люби й бережи природу. Памʼятай, що сам ти є частиною природи. Не каліч, їй теж болить.
Не надійся, що коли сьогодні тобі пощастило украсти чи обманути іншого, то пощастить і завтра: все, що має початок, має і свій кінець.
Візьми за правило прибирати сміття за собою, навіть коли ніхто не бачить.
Навчися своє сміття переробляти на добриво, а сусідське сміття — на золото. Своїм прикладом ти знайдеш послідовників.
Навчися завжди бути самим собою, щоби твоїм родичам не було соромно за тебе.
Не надійся, що коли твій сусід сіє, ти будеш їсти. Можеш подавитися.
Памʼятай! У тебе є три матері: та, що породила, земля-держава-рідний край, де ти зростав. У кінці життя туга потягне тебе на місце, де ти народився і виріс. І окрема мати — Матір Божа, яка ціле життя супроводжує тебе.
Контролюй себе. Намагайся робити і творити тільки добро. Зробивши добро, забудь про нього, аби не загордитися.

Бог дав людині розум, щоби вона пізнавала, що є добро, а що є зло; дав їй серце, аби вона могла відчувати задоволення від добра й ненависть до зла; дав їй свободу і право вільно вирішувати свої справи. Бог направляє людину щохвилини нагадуванням, щоб людина кожної днини поступово удосконалювалася, що б ці три сили розвивалися щоденно.

Отже, що потрібно, щоб бути людиною? Трохи неба для очей, трохи слова Божого для вуха, трохи віри для душі, трохи науки для розуму, трохи правди для голови і трохи любові для серця. Чому всього потроху? Із трохи появиться більше. Як здорове зерно, упавши на добру землю, проростає і стає колоском, у якому багато зерен.