Бибик С. П. Словник епітетів української мови (1998) PDF
Словник епітетів української мови
Бибик Світлана Павлівна. Словник епітетів української мови
Яке прикметникове означення вибрати до слова? З яким епітетом найчастіше вживається той чи інший іменник? На ці запитання читач знайде відповідь у цій книзі. Є тут епітетні словосполучення більш звичні, часто повторювані, є індивідуально-авторські, тобто оригінальні, за якими вимальовуються яскраві образи. Деякі означальні словосполучення виступають як фразеологізми, усталені, стійкі вислови. Словник сприятиме розвитку мови, образного мислення, виховуватиме художньо-естетичне чуття слова. Розрахований на філологів, студентів, вчителів, учнів та широке коло читачів.
Передмова до словника
«Словник епітетів» виявляє неосяжні можливості мови в сполучуваності, поєднанні слів. Якщо хочемо вирізнити якесь явище, предмет з-поміж інших, якщо намагаємось словом змалювати життєву картину, точніше передати думку, надати мові образності, емоційності, то послуговуємося словами-означеннями, або епітетами. У грецькій мові ἐπίθετον буквально означає «додаток», «додане», «прикладене».
У широкому розумінні епітет — це будь-яке означення, що вживається для вирізнення предмета думки, для називання ознаки — чи то постійної, узвичаєної, що часто повторюється і відома мовцям, чи то особливої, оригінальної, яку помітив тільки автор, яка повʼязана з конкретним текстом, з індивідуальним авторським стилем.
Друге, вужче розуміння епітета охоплює лише художні, емоційно-образні означення, що відзначаються оригінальністю, нечастим вживанням, індивідуальним змістовим наповненням.
Межа між цими двома епітетами-означеннями досить умовна: нерідко звичайне, широковживане означення набуває в художньому контексті нових асоціацій, нового естетичного змісту, перетворюючись на яскравий образ. За приклад можуть правити епітети з українських народних пісень або переосмислені епітети з літературно-художніх текстів.
Звичні, скажімо, для народно-пісенної поетики епітети зелена трава або камʼяна гора. Поза контекстом вони сприймаються як нейтральні постійні епітети, що називають реальні ознаки природного світу. Але в зіставленні з іншими постійними фольклорними означеннями вони наповнюються негативним оцінним змістом, що спостерігаємо в народній пісні, записаній від Явдохи Зуїхи. Пор.:
Їдь, Наталю, з нами.
Лучче буде, як у мами.
В нас гори золотії,
В нас трави шовковії,
В нас ріки медовії…
Неправдивість, нещирість ховається за цими позитивно-оцінними означальними словосполученнями, тому в наступній пісенній строфі інші традиційні епітети, заперечуючи попередню оцінку, передають негативне психологічне сприйняття ознаки:
У них гори камʼянії,
У них трави зеленії,
У них ріки водянії.
До речі, стилістична виразність і протиставлення епітетів медовії і водяні ріки, досягається завдяки незвичному тавтологічному словосполученню водяні ріки.
Звична обʼєктивна характеристика блакитне небо в художньому тексті, взаємодіючи з іншими словесними образами, перетворюється на образно-емоційне означення.
Типові для української мови, її фольклорного різновиду та художніх текстів епітети до іменника барвінок — зелений, синій, хрещатий — доповнюються й індивідуальними означеннями, напр., небоокий барвінок (І. Драч).
Означальні слова-епітети характерні не лише для образної художньої мови. Без них не обходиться й розмовно-побутовий стиль. Без епітетів наша мова взагалі була б неточною, недолугою, у ній не відчувалося б субʼєктивної індивідуальної оцінки, живого сприйняття дійсності. Книжні стилі — офіційно-діловий, публіцистичний — так само послуговуються прикметниковими означеннями, які виконують роль кваліфікаторів, розрізнювачів, аналітичних логічних характеристик предметів, явищ.
Отже, епітет – запорука точності, виразності мови, а також її образності, емоційності. Естетична цінність мови в будь-якому з її функціонально-стильових різновидів залежить від ролі епітетних, означальних слів. Ряди логічних, аналітичних епітетів відбивають закономірний процес пізнання явиш, їх упорядкування в науковій картині світу.
І все-таки найцікавішу інформацію про семантичну динаміку епітетів дає нам художній стиль. За епітетами можна простежити розвиток образного мислення, зміну естетичних оцінок, вплив ліричних та епічних джерел на художні тексти тощо. Найбільш розгалужені епітетні ряди формують слова-поняття, повʼязані із характеристикою людини, її зовнішності (очі, обличчя, брови, волосся, руки та ін.) та внутрішнього світу — почувань, психічних станів, чуттєвого сприйняття дійсності (біль, душа, радість, сум і под.). Через характерні епітети вимальовується прикметниково-означальне поле зовнішності людини, оцінюваної українцями. Це національне розуміння, опис вроди (жіночої, чоловічої), відбиті в словах-оцінках, словах-означеннях.
Епітет — виразна клітинка образного сприйняття світу природи (гай, ліс, річка, берег тощо). Українська природа віддзеркалюється в характерних барвах заходу й сходу сонця, вечора і ранку, в барвах осені і літа, в зимовому та весняному пейзажах тощо. За кожним конкретним епітетом — національна поетична картина світу.
«Словник епітетів» може розповісти, як умови соціального і духовного життя відбиваються в означуваності таких реалій, як руки, долоні або біль, воля, доля, гнів, щастя. Що найбільше хвилювало й хвилює людину, як бачить вона себе в довкіллі, як у мові, слові формулює свої оцінки добра і зла, позитивного і негативного, зовнішнього (видимого) і внутрішнього (психологічного) — про це та інше можна дізнатися зі «Словника епітетів української мови».
До слова голос, наприклад, зафіксовано понад 300 епітетних означень — прикметників, дієприкметників. Поряд із розгорнутими, поширеними епітетними рядами наводяться й слова з нечисленними означеннями, наприклад, автострада, бджола, гетьман, жайворонок та ін. Закономірно, що вони не супроводжуються такою кількістю епітетів, як лексеми традиційного поетичного словника (наприклад, вода, вогонь, зорі, небо, хмара та ін.). Однак вони вносять у загальну картину епітетних словосполучень як колективне, усталене, типове, так і оригінальне, індивідуальне сприйняття світу.
Подібно до майстерного малярського твору або сучасної кольорової фотографії приваблюють зір соковитими барвами художні означення, описують, малюють, оцінюють, увиразнюють словесне зображення. Вони пробуджують думку, допомагають розвивати мовне чуття, привертають увагу до поєднання слів різної семантики, до взаємодії традиційного і новаторського у мовотворенні.
«Коли епітет бʼє стрілою у саму щонайглибшу суть» (М. Рильський), виникає енергія мовотворення, розкриваються таємниці життя слова в його вічному розвитку. Пошук найвлучнішої, найдоречнішої оцінки, втіленої в епітетному словосполученні, сприяє розвиткові, увиразненню мови, піднесенню й збагаченню ії культури. Усім, хто прагне цього, допоможе «Словник епітетів української мови».
Ще більше цікавого ПРО УКРАЇНСЬКУ МОВУ читайте тут →
Довідники, словники, посібники з української мови
«Правописний словник» Григорія Голоскевича
Рівні володіння державною мовою: стандарти та вимоги
Дякуємо, що були з нами! Підписуйтеся на наші канали в соціальних мережах:
Або переходьте за посиланням НА ГОЛОВНУ СТОРІНКУ
Email адреса для ваших пропозицій: ask.olhamaria@gmail.com
