“Єдність з Всесвітом” – це одна із багатьох казок, у якій розповідається про неймовірні пригоди дівчинки на ім’я Аліса.
Приємного читання! А за цим посиланням ти можеш перейти до всіх казок та цікавих історій Аліси під назвою “Казки майбутнього” (або “Казки майбутніх поколінь”).
Єдність з Всесвітом
∗ Увага! Ця стаття захищена авторським правом та не підлягає копіюванню. (Автор: Ольга-Марія)
То хоча і сталося наприкінці цієї зими, але є присутнім ЗАВЖДИ: і сьогодні, так було і вчора, так бути тому і завтра, і повсякчас…
А що саме сталося? Для Аліси нічого незвичного не трапилося, бо вона так себе поводила ще до того, досить давно, й звикла вже. Для неї то норма існування, а для тебе? Перевір себе, прочитай та виріши сам…
Якось гуляючи одного зимового дня, Аліса вже хотіла було заходити з двору додому та зупинилася, проходячи біля великої старезної сосни, що росла вже хто й зна скільки років. Бо всі ми знаємо, аби сосні стати такою величною довготелесою красунею, знадобилося чимало часу. То та “мудриця” з голками й привіталася до Аліси:
– Обтруси мою гілочку, – попросила вона дівчинку, – сніг важкий на ній лежить, все додолу гілочку мою тягне. Важко їй…
Аліса обернулася до величавої сосни. Подивилася. Нижня її гілочка справді була розлогою й повністю засипаною снігом. Той сніг вже й льодяною коркою встиг взятися, тільки з самого краєчку соснової гілочки ледь помітні були зелені голки, бо вся геть була вона під снігом. Він важким тягарем був для цієї тендітної хвойної гілки – все додолу її змушував схилитися.
Підійшла Аліса до сосни. Обережно сніг той пообчищала, обтрусила гілочку. Та гілочка враз вже й до Сонечка тягнутися почала, аж підскочила догори. Дівчинка подивилася, якою грайливою стала одна гілочка, а останні ж то всі, як одна, ще під важким снігом стогнуть. Отож Аліса вирішила прибрати той сніг, що обліпив геть усі голочки на сосні. Легенько торкнеться Аліса до соснової гілки, сніг…
– Бах!…
Як каменюка впав. А гілочка випросталась одразу. Ще з іншої дівчинка струшує сніг. І ця гілочка, скинувши важіль, уверх підскочила. Вже й Аліса теж підстрибувати біля тієї старої сосни стала, бо до інших гілок не дотягнеться. Плигала, гралася з цією сосною, лагідно торкалася її голочок, любов свою до неї проявляла, а потім спитала у “старенької”:
– Чим я ще можу тобі у пригоді стати?
– А ти подумай про моє коріння. Подумками зігрій його та вирівняй. Он як воно позаплутувалося, бо на камінь великий напнулося. То ти розплутай корінці та розклади рівненько.
Аліса підійшла ближче до сосни, притулилася до неї спиною, а своїми дитячими руками обійняла старенький стовбур. Так і стояла деякий час у обіймах самої Матінки-Природи. Думками ж дівчинка зігрівала довготелесі соснові корінці та розплутувала їх там, де було потрібно.
Алісі так приємно було допомагати Природі, адже вона сама набиралася сил від неї, заряджалася живою Енергією, відчуваючи самого Творця в ній. Бо й сама дівчинка вважала себе невід’ємною частиною того чарівного живого світу – малесенькою іскринкою Божественного прояву.
Думки дівчинки на той час вже встигли побувати і у промерзлій землі, коли розплутували соснові корінці. Потім думками Аліса обтрусила ті гілочки сосни, куди руками не дотягнеться. Аліса обіймала це старе дерево не лише своїми думками, а й всією душею та відкритим дитячим серцем.
Вона раділа щиро від того, що зуміла почути, як шепотіла до неї сосна, раділа від того, що змогла допомогти Природі, раділа від усього серця, що мала змогу доторкнутися до Джерела Буття через Природу, втішалася і від того, що все це є…
– Дякую тобі, Боже! Я безмежно ціную ті можливості, що Ти нам даєш, я вдячна Тобі, Творец Неба та Землі. Я люблю Тебе! Я люблю все створене коли-небуть Тобою. Алілуя.
Аліса стояла з заплющеними очима у повній Гармонії, а подумки все ще промовляла подяку до Бога-Творця.
– Ом!!! – дзвеніло навкруги.
– Ом!!!– відлунювало з дитячого відкритого серця дівчинки.
– Ом!!! – потужно звучали Небо і Земля, людина і Природа, Всесвіт й сам Абсолют.
Аліса зачарована цією магією єдності всього живого, була сповнена Любові, Доброти, Співчуття, Співучасті, Оптимізму та Здорової Енергії. Вона надихалася цим відчуттям. І тому коли дівчинка прийшла додому, то вона з усіх сил намагалася передати свої почуття мамі й татові – поділитися часткою Благості з близькими людьми, які її оточують.
Дай вам Бог, навчитися відчути те ж саме, що відчула маленька дівчинка на ім’я Аліса під час своєї зимової прогулянки. Нехай то станеться з кожною людиною на Землі. Амінь.
І хай буде так…
~КІНЕЦЬ~
* Пояснення:
Свого часу Будда збагнув, що незнання нашої істинної природи і є корінням усіх мук і сансари (“Сансара” у перекладі з санскриту означає нескінченний цикл страждань). Так читаємо наступне:
“У спокійній і смиренній гідності сидів Будда на Землі, оточений Небом, ніби показуючи всім, що потрібно мати відкритий, подібно до Неба, стан свого розуму. Але при цьому залишаючись тут і зараз, на Землі. Відкритий, чистий розум – це і є наша абсолютна природа, у якій немає перешкод, ані кордонів. А Земля, поза всяким сумнівом – це наша реальність, наш відносний, звичайний стан. Коли ми поєднуємо абсолютне та відносне, Небо та Землю, твердь Небесну і твердь Земну, подібно до двох крил птаха, тоді ми зливаємо воєдино безсмертну природу розуму й нашої минущої, смертної природи”.
Наука про любов до Бога ( або агностика (від грец. “відкритий погляд”) – філософські мислення, які стверджують, що істинне твердження існування Бога, не може бути в сутності осягнене та належно сприйнятого індивідом. Насамперед тому, що світ узагалі “річ-в-собі”. Термін введений у середині XIX ст. британським натуралістом Т. Гакслі) – це преклоніння перед Абсолютом, самому зосередженню Життя. Абсолют незмінний: сьогодні він такий самий, яким був учора і яким буде завтра. Це просто люди ще знаходяться на різних рівнях свого пізнання Бога. Жага любові до Абсолюту та отриманні Його любові у відповідь – це Брахті-Йога. Яка у свою чергу поділяється ще на два ступені: Гауні-Брахті і більш високу Пара-Брахті. Йоги знають, що тільки через неослабну любов до Бога людина може врешті-решт дійти усвідомлення до пізнання істинної суті світоустрою – самого Всесвіту.
О, якби ви знали, що можна відчути досягнувши щаблі Пара-Брахті! Бо це Любов до Бога є дуже глибокою, чистою та благородною. Тоді б ви пізнали, що Бог є скрізь. Він завжди знаходиться всередині нас, а Його храм – у нашому серці. Божественна любов простягається на всіх земних чад, незалежно від того, люблять ті Його, чи взагалі знають вони про Нього. Абсолют зігріває своїми променями навіть тих, хто заперечує Його існування!
Людський розум неспроможний охопити значення Абсолютного простору (нескінченності), Абсолютного часу (вічності), і Абсолютного розуму (Знань). Це тому, що людський інтелект має свої обмеження, хоча у відомих йому межах він судить правильно. Придбання ж духовних знань не суперечить інтелекту, а тільки веде його далі, переступаючи через його кордони (обмеження).
Слушне тоді виникає питання, яким чином можна набути єдності з Всесвітом? По-перше, спочатку людина повинна навчитися дбати про себе, про своє здоров’я (духовне та фізичне), потім вона почне відчувати єдність зі своєю сім’єю, дітьми та батьками, далі з усіма своїми родичами; потім з культурою та традиціями свого народу, а потім з іншими народностями, з усім людством, з усіма живими істотами і, нарешті, неживим світом. По мірі того, як цю “єдність” розширює у собі індивід, людина розвивається і набуває все більш високих Знань, поки не буде досягнуто повного усвідомлення цієї єдності, де панує справжній Мир, Любов та Спокій.
Всеєдність містить у собі абсолютно все. Це обумовлено самою природою речей. Не може бути нічого поза Всеєдиним Богом. Бо нічого поза Ним існувати не може. Казати, що щось існує поза Абсолютом, значить стверджувати безглуздість. Бо Абсолют всюдисущий, тобто присутній завжди, в один і той же час. І це очевидно, тому що не може бути ніякого іншого місця поза Всеєдністю Буття. Тож Абсолют не може бути “нічим”, це не мислимо тому, що Абсолют є неодмінно “щось”.
Абсолют є всім. Він містить у собі те, що ми називаємо часом, простором, матерією, енергією тощо. Тому що це є завжди, і скрізь, і в один і той же час. Тоді приходимо до висновку, що енергія Бога є всюди: вгорі, внизу, праворуч, зліва, всюди. Більше того, Абсолют має підсвідомість і Він всюдисущий. Тому, чим чистішими та відкритими будуть канали у людини, тим більше Божої енергії вона зможе проводити через себе, а потім транслювати її й навколо себе.
Шлях до пізнання цього є відкритим для всіх, незалежно від віросповідання. Колись людство обов’язково доросте до розуміння того, що Бог присутній у всьому – явному чи прихованому від людських очей. Саме про це написав один невідомий автор, вірш якого зберігся до наших днів. У тому вірші написано наступне:
“Бог (Абсолют) – Ти велика, вічна Нескінченність, велике необмежене Ціле.
Твоє тіло – Всесвіт, твій Дух – душа.
Ти наповнюєш неосяжність, Ти у всьому.
Як я можу жити поза Тобою? Якщо ти наповнюєш Небо та Землю?
Для мене воістину немає місця, де немає Твого прояву.
Бо я – частина Бога…”
Тож підведемо підсумки, що все навколо нас є Абсолют. В своєму бажанні пізнати себе Абсолют проявився за допомогою Майї (подвійності, множинності), але залишився при цьому Єдиним Цілим (одна його частина є непроявленою, абсолютною, недоторканою Майєю, інша – проявлена, занурена у Майю).
В Майї Абсолют проявляється за двома аспектами: енергія і свідомість – у вигляді Прани, тому вважається, що все навколо нас є Прана. Жива істота проходить великий шлях еволюції, від одноклітинного організму до тіла людини. Народитися в тілі людини є великим благословінням! Людина має всі можливості подолати Майю та пізнати Абсолюта завдяки своїй Волі, Знанню та Дії, ці потрійні ліки допомагають людини відкрити могутній потенціал, який в нас є присутнім, але нерозвиненим вдосталь. Перебуваючи в тілі людини, ми маємо шанс пізнати Його (Абсолюта). Тому що розум, через який світить Світло свідомості та Любові більший за все інші прояви існування. Якщо людина стає на путь духовного розвитку, пізнання себе та Всесвіту то їй вдасться швидше побачити за покривалом Майї самого Бога. І більше того, людина може стати провідником Божої сили і змінювати цей світ на краще.
Завдання кожної людини розкрити свій Абсолютний світ всередині себе, пізнати себе, свою душу і зрозуміти хто ми є насправді. Наша сила у тому, що немає в Абсолютному світі (в непроявленому Абсолюті) розділення і занурюючись в цей Всесвіт, в цю Майю, ми набуваємо великого досвіду, долаючи ілюзію, розуміємо, що реальність інша – Абсолютна і прекрасна, як і сам Творець, який так хотів впізнавати Себе через нас усіх (через людей), побачити Божий прояв у кожному із нас. Це велика Ліла, Божа гра, й вона неймовірна в своєму задумі!
Іншими словами, подібно як людина, виходячи на сонячне світло, представляє себе її життєдайним променям, так само і духовно розвинена, любляча людина відкриває себе впливу променів Божественної благодаті і вміє приймати дароване Ним благо.
P. S. Сьогодні ми з вами кидаємо лише малесеньку краплинку у великий океан просвітлення. Насправді ж, всі ми з вами по своїй природі є зачатком того Божественного Світла, та на жаль, просто забули про це. Але практикуючи, ми починаємо прокидатися!
Ми бажаємо щастя всім живим істотам. Ми спрямовуємо до усього живого на Землі свою любов. Хай буде у всіх щастя та причини для щастя. І будуть всі живі істоти вільні від горя і причин горя. Нехай ніхто не буде відділений від істинної священної Божої благодаті. Нехай будуть всі жити в рівновазі, без надто великої прив’язки до матеріального, будуть вільними від байдужості, злих помислів та егоїзму. Нехай всі люди навчаться радіти простим речам, вірячи у баланс всього, що існує. Нехай скрізь панує Гармонія та Любов, Мир та Спокій, Радість та Натхнення.
Да будуть всі живі істоти щасливі! Ця мантра на санскриті звучить так:
“ЛОКА САМАСТА СУКХІНО БХАВАНТУ”
Дякую, що був з нами! Якщо ти маєш свою думку щодо прочитанного, вислови її у коментарі знизу.
Не забудь підписатися на наші канали:
