ДІДОВЕ ЗАКЛИНАННЯ (Сучасні казки українською)
“Дідове заклинання” – це одна із багатьох неймовірних пригод дівчинки на ім’я Аліса. Приємного читання! А за цим посиланням ти можеш перейти до всіх казок та цікавих історій Аліси під назвою “Казки майбутніх поколінь”
Дідове заклинання
*Увага! Всі права на тексти та ілюстрації до них захищені авторським правом.
Аліса сиділа та спокійно собі снідала, аж раптом її душа опинилася десь дуже далеко. Десь там дівчина стала виловлювати чийсь тихий шепіт. Потім вона побачила того дідуся, який просив її колись принести піску. Аліса добре запам’ятала ту подорож до Єгипту, навіть, дуже добре. А зараз дідусь сипав потрошку отой самий пісок, який принесла йому тоді Аліса, зі своєї долоні униз.
Дівчинка побачила, що той пісок потрапляє на її Батьківщину, а саме сиплеться та осідає на ті території, де наразі українці начебто й не володарями стали на своїй землі. Якісь чорні істоти, від яких йде гнилистий та надокучливий в’язкий сморід, коять лихо на святій землі, а самі думають, що панують та володіють нею… Саме на такі території України і сіяв дід той пісок.
Дід був впевненим, хоча й розслабленим, але водночас він виглядав дуже зібраним, таким, котрий добре знав,що робить. Він щось тихенько бубонів. Аліса вслухалася і від тих слів, навіть, здивовано зніяковіла. Вона почула, як дід казав:
“Хто був не запрошеним на цю святу землю, хто приніс їй пекучий біль та нестерпну скорботу, той й лишиться тут. Бо вже не буде мати змоги піти звідси. Захоче, та не вибереться, буде шукати виходу з України, та вже не знайде.
Як пісок той сію, так ним в очі засіваю чорним людям-оборотням, нелюдам. Будуть стогнати із Аду. Стануть, як незрячі, безпомічні кошенята. Бідкатися будуть та не буде їм пощади від Бога. І буде так, як я сказав. Поки увесь той пісок, бісові діти, не повизбирують до останньої піщинки”.
Коли Аліса прийшла до тями, то побачила, що вона все ще сидить за столом із виделкою у руці. Мати й татко теж тут, вони снідають. Аліса помітила, що навіть, нить розмови поміж батьками ніби зупинилася, поки Аліса спостерігала за дідовими дивними діями. А тепер батьки Аліси продовжують свої прості добрі розмови саме з тих обірваних фраз, поки Аліса була “відсутньою”.
– Я ж ніби кудись провалилася, – подумала про себе дівчинка. – Ніби ця “подорож” була між реальними часовими подіями. Начебто коридор часу розтягнувся, а тепер, як резинка, повернувся до звичайних своїх розмірів. Та й дивно й те, що я не відпочиваю у цей час, не сплю, не міркую про щось, не вигадую. Таке зі мною трапилося вперше, – думала Аліса. – Але ж якщо я мала почути та побачити те видіння, значить воно є дуже важливим.
А потім Аліса стала і собі снідати далі. Вона їла рожки з котлетою та овочевим салатом. Тільки тепер її міркування були саме про того діда. Дівчинка згадала, що колись хтось із родичів переповідав схожі цікаві історії саме про таких дідусів, які вміли читати заклинання. Та раніше Аліса просто слухала те ради інтересу. А тепер… Тепер вона сама побачила й почула те дідове заклинання, те дідове суворе слово.
~КІНЕЦЬ~
Свої відгуки ти можеш написати у коментарях під цією статтею. Дякую!
Дізнавайся більше! Та не забудь підписатися на наші канали:
Або переходь за посиланням НА ГОЛОВНУ СТОРІНКУ
