“Аліса научається літати” – це одна із багатьох неймовірних пригод дівчинки на ім’я Аліса. Приємного читання! А за цим посиланням ти можеш перейти до всіх казок та цікавих історій Аліси під назвою “Казки майбутніх поколінь”

Аліса научається літати

∗ Увага! Ця стаття захищена авторським правом та не підлягає копіюванню. (Автор: Ольга-Марія)

Аліса була ще доволі маленькою дівчинкою. Їй було рочків 9, може йшов 10 рік. Вона була дуже-дуже допитливою і талановитою. Вона постійно намагалася все упорядкувати у своєму наївно дитячому розумі. А коли вона докумекувалася до істинної суті явищ, тоді вона умиротворювалася та заспокоювалася. Але лише на короткий проміжок часу!!! Як тільки вона помічала щось, що її дитячому розуму було не під силу осмислити та розібратися у цьому, тоді вона зверталася з питаннями до своїх батьків. Та й батьки дівчинки інколи були безсилі у задоволенні допитливого розуму Аліси здавалося б у простих, але досить філософських питаннях. Тоді Аліса дивилася у небо, задавала питання рослинам і, як на диво, відповіді знаходилися самі собою.

А так, як питань у голові дівчинки було багато, їй ставала все цікавішою гра з довколишнім живим та неймовірно чудовим світом. Аліса весь час щось розглядала: то травиночку, то букашечку, то квіточку, то листочок. Вона полюбляла спостерігати та вслухатися у спів пташок. Не боялася собак та обожнювала котів!

Ось якось Аліса нагулялася вдосталь надворі, втомилася та прийшла з мамою додому з прогулянки. Вони пообідали і дівчинка прилягла на ліжечко. Але ви знаєте, про що вона розмірковувала в той момент?!

– Ото було би чудово, якщо б я навчилася літати, як птаха. Тоді б я з висоти змогла роздивитися якою прекрасною є Земля.

Дівчинка намагалася злетіти, але не могла. Її маленьке дитяче тільце було занадто важким для цього. Тоді Аліса придумала, що полетить вона у своїй уяві! Вона примислила собі, що стоїть коло дороги, по якій вони разом з татком часто їздили на дачу. А дорога туди йшла зверху униз під великим кутом. Ось Аліса і стоїть на самісінькій верховині, а дорога та веде кудись вперед.

– От би злетіти! – знову сказала Аліса тихесенько сама до себе.

І… вона відштовхнулася від землі й стала парити у повітрі. (Ну, звісно ж, лише у своїй дитячій уяві!) Керувати своїм польотом вона ще не могла. Тільки трішки-трішки відірветься від землі, підніметься до маківок дерев, обійме їх, пограється з їх листячком, скаже, що любить їх і… опускається. Знову підіймається, ледь-ледь встигає цьому порадіти й знов опускається на землю.

– Як то мені так розігнатись з цієї висоти й полетіти! Летіти, летіти, куди веде дорога! А може і далі, а може і вище – дуже-дуже далеко, туди, де можна погратися он з тими м’якенькими хмаринками та пострибати на них.

Так поступово дівчинка стала “тренувати свій розум” до польотів. Інколи у неї, навіть, це виходило!!! Але все ще не дуже часто.

Аліса замислилась, чому їй не завжди вдається літати? Вона стала дуже уважною до того, коли саме їй це вдається, а коли ні. Незабаром дівчинка прийшла до висновку, що коли вона буває сердитою з якоїсь причини, або ж в неї поганий настрій – літати взагалі не виходить, як ти не старайся!!!

Тепер Аліса стала стежити за своїми емоціями. Так як літати їй, ну дуже як хотілося! Якщо вона й ображалася, то вже не дуже сильно, а тільки ледь-ледь. Й скоріше, скоріше починала шукати привід чомусь порадіти.

І ось одного разу дівчинці вдалося полетіти і піднятися так високо-високо, де вона ще жодного разу не була. А може їй це все наснилося? Але якщо навіть й так, то сон той був напрочуд прекрасним!

~КІНЕЦЬ~

Дізнавайся більше! Читай, що розповідає Ольга-Марія про себе на сторінках Instagram , а також не забудь підписатися на наш канал в YouTube