“Паросток квасолі” – це одна із казок розказаних дівчинці Алісі. Ця казка входить до розділу V  збірки під назвою “Казки майбутніх поколінь”.

 Приємного читання! А за цим посиланням ви можете перейти до всіх казок та цікавих історій Аліси.

Паросток квасолі

∗ Увага! Ця стаття захищена авторським правом та не підлягає копіюванню. (Автор: Ольга-Марія Насонова)

Посеред великого—превеликого поля росла маленька квасоля. Поле було таким велетенським, що уходило за крайнебо. А квасоля була одна—однісінька, яка тільки пробилася із—під землі. Озирається вона навкруги: що й до чого, і чого вона тут опинилася. Думає про це та на різні боки поглядає.

Похилить її вітер вліво — вліво зазирає, похилить вправо — там все розглядає. Цікаво їй все! Хоч і почувала себе одинокою, але де впала, там і корінням проросла. Сонцю усміхається, думає аби гарні плоди дати та щоб людям добро нести. Аби люди раділи, коли вона їх частуватиме.

Сидить ворон на гілці. Поглядає зверху на молодий паросток квасолі. Зараз від нього залежить чи визріє квасоля, чи ні. Скочив на землю. Підлетів і став поруч із молодою квасолею.

Поле пусте, незоране. Тільки цей паросток стирчить та зеленіє. Ворон скоса поглядає на молодий зелений паросток квасолі. “Клюнути та вирвати цей паросток, поки молодий? Чи, може, дати йому окріпнути, щоб той сил набрався? Хочеться чи не хочеться зірвати? Дати визріти чи ні?” — стоїть ворон поблизу паростка та все нижче до молодого стебла квасолі свій чорний міцний дзьоб наближає. І ще раз зиркнув на квасолю.

Начебто нікому вона не заважає, росте собі, росою чистою вмивається, із веселкою грається. Друг —  їй вітер, а сонце — батько, мати — сама життєдайна природа. 

Ворон хотів було своїм дзьобом так міцно вхопитися за квасолю, щоб аж із—під землі її коріння вилізло. Та саме в цей час молода квасоля усміхнулася йому. Відвернувся ворон. Полетів геть. Сів на гілку дуба, що обабіч поля ріс. Дуб — не квасолинка новонароджена, молода та зелена. Дуб — то велика сила і міць, яка дає прихисток і самому воронові. Де б той ворон спочивав, як не на гілці цього могутнього старого дубу? Великий дуб — надійний дах і для ворона. 

Подумайте і ви, нищити чи, може, дати можливість прорости чиїйсь мрії, надії, любові? Чи зірвати, поламати комусь долю, коли маєте на те спроможності.

Поміркуйте, що саме вам дає захисток? Завдяки чому (або кому) ви почуваєте себе сильним та впевненим? І чи ви не шкодите своїми діями іншим людям?

~КІНЕЦЬ~

Дякуємо, що були з нами! Залишайте свої відгуки у коментарях під цією статтею. 

Щоб дізнаватися ще більше цікавого, підписуйтеся на наші канали:

• Instagram 
• Facebook  
• Pinterest 
• YouTube