“Правописний словник” Григорія Голоскевича (PDF). Цікаві історичні факти

Вітаю вас, шановні читачі! Основна тема сьогоднішньої статті — “Правописний словник” (1929) Григорія Голоскевича, який має перевагу над усіма правописними словниками. Ви можете його читати онлайн чи безкоштовно скачати у форматі PDF. Однак, щоб повніше розкрити цю тему, нам доведеться зробити невеличкий дискурс в історію того часу.

Боротьба з правописною системою як основи української мови тривала щонайменше від поч. XIX ст. та є етапом багатовікової боротьби українців за свою самостійну соборну державу. Національно-визвольні змагання українців упродовж 1917-1921 рр. започаткували утвердження статусу української мови та її кодифікації.

1918 рік. За гетьмана Павла Скоропадського було утворено правописну комісію. Того ж року міністр освіти УНР, професор Іван Огієнко уклав “Найголовніші правила українського правопису”, що стали підложжям для роботи правової комісії та основою правописної системи українців.

З 1918 року було розпочато видання ортографійних словників∗. У той період часу вийшов “Український правописний словничок з короткими правилами правопису” Григорія Голоскевича.

∗ Ортографійний словник — словник, у якому за алфавітним порядком подано перелік нормативного написання слів та форм відповідно до чинного правопису. 

Інші типи лінгвістичних словників дивись тут →

Знаковим для українців став Правопис 1928 року, який відтворив національну українську мову у її самобутності та неповторності. Комісію для впорядкування правопису при Наркомі України очолював Олекса Синявський, який відредагував кінцевий варіант цього правопису.

Те, що розпочато працею в часи Центральної Ради, відтак Гетьманату і Директорії, — випало довершувати вже в часи большевизації України та створення квазідержави УРСР. Шлях кодифікування правопису став кривавим, як і вся понад 70-літня колоніальна історія України у складі СРСР аж до 1991 року.

Трохи пізніше творці змосковщеного правопису 1933 року стали нищівними руйнаторами правопису 1928 року. За таких дійових осіб, як Андрій Хвиля (Олінтер), Володимир Затонський, Нухим Аронович Каганович, Павло Постишев совєтська влада визнає націоналістичним правопис 1928 року та заборонить його до вжитку.

“Правописний словник” Григорія Костянтиновича Голоскевича

Цей словник витримав сім видань (останній – 1930 р.). Саме цей словник донині відповідає нормам української мови, позаяк його побудовано за правописом 1928 року.  Словник Голоскевича має перевагу над усіма правописними словниками: він найповніший і найдокладніший і цілком відповідає прийнятому правопису 1929 року.

Український правопис 1929 року затвердила Всеукраїнська Академія Наук у Києві та Наукове Товариство ім . Т.  Г. Шевченка у Львові. На підставі цього соборного українського правопису на еміграції були видані правописні довідники П . Оксаненка, Я. Рудницького і Ю. Шереха, короткий правописний словник А. Орла та граматики української мови.

Словник Голоскевича подає слова в різних граматичних формах. Особливо цінний словник Григорія Голоскевича також тим, що він подає правильні літературні наголоси кожного слова і окремих форм слова. Правописний словник Г. К. Голоскевича — це найцінніше джерело для вивчення норм правопису, вимови, морфології і лексики української літературної мови.

У передмові до словника автор зазначає:
“Український правописний словник погоджений з новим правописом, що виробила Державна Правописна Комісія і затвердив Народний Комісар Освіти (6.IХ .1929 р.).

Проти попередніх видань мого правописного словника (перше виданця 1914 р., шосте -1926 р.) це видання набагато поширене й перероблене : в йому подано близько 40 000 слів; коло відмінюваних слів зазначено важкі щодо правопису форми, в сумнівних випадках показано при словах керування.

Правила правопису і зразки відмінювання слів див. “Український Правопис” (Харків, 1929, ДВУ ).

24. 11І. 1929
Київ.                                                                                                           Гр. Голоскевич.”

Голоскевич Григорій Костянтинович. Біографія (коротко)

Григорій Костянтинович Голоскевич (1884-1935) — український мовознавець і громадський діяч, член Української Центральної Ради.

Народився у народився в родині священника Степана Голоскевича в селі Супрунківці, Ушицького повіту, Подільської губернії, нині Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. За свою діяльність був репресований більшовицькою владою. А саме за найкращу за лексичним наповненням працю — “Правописного словника”, який став основним свідченням проти автора на процесі СВУ (Спілки Визволення України), відтак Г. Голоскевича увʼязнили на 5 років. Спершу він перебував у Ярославльській в’язниці, потім був висланий до Тобольська, де він наклав на себе руки у 1935 році.

Григорій Голоскевич за роки свого життя став автором кількох праць із діалектології Поділля, а також укладачем «Правописного словника», у якому вперше подав норми «Українського правопису» 1928 року, або ж «скрипниківки»∗.

∗Скрипниківка (Харківський правопис, правопис Голоскевича, правопис Скрипника) — правопис української мови, ухвалений 1928 року президією Правописної комісії після обговорення на Всеукраїнській правописній конференції, яка відбулася 1927 році у Харкові.

У 1899 році Г. Голоскевич закінчив Приворотське духовне училище, у 1905 — Подільську духовну семінарію в Кам’янці-Подільському. Був членом напівлегального українського гуртка Володимира Чехівського. Після цього рік працював учителем у двокласній церковно-вчительській школі села Чорнокозинці.

У 1906—1911 роках Григорій Костянтинович Голоскевич навчався на історико-філологічному факультеті Петербурзького університету. Він досліджував говірки Поділля (роботу на цю тему опублікував у академічному збірнику). На той час мовознавець був одним із провідних діячів українського національного руху в Петрограді.

За роки життя вчителював у Ризі (1911—1913), Петербурзі (1913—1917), Києві (до 1918). З 1918 року працював у ВУАН.

Голоскевича заарештували 17 серпня 1929 року. Особливий склад Верховного суду УРСР виніс йому вирок від 19 квітня 1930 року.

11 серпня 1989 року імʼя вченого, українського мовознавця Голоскевича Григорія Костянтиновича було реабілітовано.

Використані джерела:

1. Голоскевич Г. Правописний словник : близько 40 000 слів.  — Харків : Видавництво “Книгоспілка”, 1929. — 628 с.
2. Голоскевич Григорій Костянтинович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. — Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Голоскевич Григорій Костянтинович (дата звернення: 28.04.2026).
3. Микитюк Оксана. Мова і мовознавці : утвердження норми : навч. посібник / Оксана Микитюк, Ірина Фаріон ; за заг. ред. Оксани Микитюк. — Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2025. — 432 с.
4. Правописний словник (Голоскевич) [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. — Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Правописний словник (Голоскевич) (дата звернення: 28.04.2026).
5. Харківський правопис [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. — Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Харківський правопис (дата звернення: 28.04.2026).

Ще більше цікавого ПРО УКРАЇНСЬКУ МОВУ читайте тут →

Довідники, словники, посібники з української мови

Типи лінгвістичних словників

Рівні володіння державною мовою: стандарти та вимоги

Фразеологізми НМТ (100+ стійких виразів з поясненням)

Дякуємо, що були з нами! Підписуйтеся на наші канали в соціальних мережах:

• Instagram 
• Facebook  
• Pinterest 
• YouTube