Казки сучасних письменників “Карусель людського існування”

Казки майбутнього. Розділ III

19.12.2023

“Карусель людського існування” – це одна із багатьох неймовірних пригод дівчинки на ім’я Аліса. Приємного читання! А за цим посиланням ти можеш перейти до всіх казок та цікавих історій Аліси під назвою “Казки майбутніх поколінь”.

Карусель людського існування

∗ Увага! Ця стаття захищена авторським правом та не підлягає копіюванню. (Автор: Ольга-Марія)

Якось увечері Аліса тільки-но прилягла на своє дитяче ліжечко і ледь встигла прикрити свої оченята, як її уява вже малювала якісь образи та картини.

Дівчинка уважно і прискіпливо, що було дуже притаманно рисам її допитливого характеру, почала вивчати образ людини, яка крокувала вперед. Видно було, що тій особі дуже важко. Вона згорбатила в три погибелі свою дужу спину, щоб нести отой увесь груз. На її плечах дерев’яна палиця, яку треба було тримати обома руками, адже до тієї палиці була прив’язана велика, важка торба.

І знаєте що було у тій торбі? Навіть не здогадуєтеся? Може хтось із вас викаже якесь припущення, допоки не дізнаєтеся правильної відповіді? Давайте, друзі, міркуйте! Що все бодай кожного дня ви носите на своїй спині???

Правильно! Проблеми!!! Ух, як багато їх назбирали, ледь-ледь вже вміщаються у той мотузок! Адже він так і лопне скоро – скільки назбирали!

Очі Аліси подивилися уліво, бо заскрипіла, як давнє, не змазане колесо, залізна карусель. Тільки дивною вона якось виглядала. Замість зручних дерев’яних сидінь (бо ж та карусель повинна виконувати розважальну функцію), на кінцях дебелих залізних стовпів, що стирчали рівномірно по колу, були приварені недолугі* кріплення . Цими залізними міцними “щупальцями” вони підганяли наступну невдаху по життю.

* НЕДОЛУ́ГИЙ (тлумачення слова) – який не відповідає своєму місцю, призначенню; те у якому немає ніякого порядку, ладу.
Синоніми до слова недолугий: невдалий, ненайкращий, кволий, слабкий.

На цій людині вже не було тої величезної важкої ноші, але від цього їй не ставало легше. Хоча спина була випростана рівненько, як у спрінтера.*

*Усейн Болт (Usain Bolt, місце проживання Кінгстон, Ямайка) – спринтер, людина на Прізвисько «Блискавка», олімпійський чемпіон, десятиразовий чемпіон світу та найшвидша людина у світі. (Джерело:uk.wikipedia.org)

Та й бігла та людина, як на спортивному марафоні – тільки вперед!

– Давай, давай не зупиняйся! – під’юджувала та підохочувала залізяччям гойдалка та придавала ще більшої швидкості тому бігуну.

А той біжить, біжить, вже ледь дихає, а роботи понабирався! Як з усім встигнути впоратись? Мабуть, ще треба прискорюватись. Он же й ротом повітря хапає, але ж біжить…

“Марафонці” то вже інший тип людей: вони не скиглять, бо виносливі. Стараються всюди поспівати. А робота, як у розпеченій печі – все тільки дрова підкладає та підкладає. Піт градом вже ллється з тої змореної від праці людини.

– Та що ви? Все гаразд, справляємось, – скаже та ще посміхнеться.

Дивиться на це Аліса, а нічого вдіяти не може.

– Чи можна вибігти з того кола марафону людям? – запитала вона.

– Ні, – одразу почула тверду відповідь Голосу.

– Чому? На тих людей так шкода дивитися. Хіба не можна щось вдіяти? – продовжувала Аліса діалог з Творцем Неба і Землі.

– То їх вибір. Вони інакше не знають, як можна жити. Кажуть: “Гроші заробляти треба”. То й працюють не покладаючи рук.

– А якщо у бік відійти? – знов за своє береться Аліса, намагаючись знайти хоч якийсь вихід, аби облегшити долю “спрінтерів” – отих божевільних “ марафонців”, що завжди біжать та біжать. Справляються з однією задачею та вже ставлять перед собою ще більшу ціль.

– У бік не можна. Людство не створило ще тих умов, щоб можна було те зробити. Таких законів немає – значить заборонено, – почула Аліса відповідь на своє запитання.

– Ким заборонено? – з цікавістю та здивуванням дівчинка задала наступне питання.

– Урядовцями, фахівцями, знавцями, міжбанківською системою, міжнародними об’єднаннями (тими, хто знає, як то буде краще жити усім в системі).

– А міркування громадськості, судження більшості людей? – знову питається Аліса.

– Людство…, – Голос навіть витримав довгу паузу у діалозі, – людство дезорієнтоване, тому і перебуває у цих умовах існування. Вірить у силу грошей, кожен хоче розбагатіти, чи не так?! Зовсім забули Бога. Багате життя будують поза собою, а не всередині себе.

Глибоко зітхнула Аліса. Бо тут не посперечаєшся. Так із ким суперечки заводити – з Всевишнім?

Очі дівчинки тепер запримітили іще якісь постаті, які дуже виділялися серед інших. Хоч “дерев’яних зручних сидінь” і не було, бо людство не переформувало ще стару систему існування, а ті постаті каталися поверх отого стального “поганяла”.

Вони не бігли вбік, бо куди? Люди тільки-тільки починають прозрівати. Тишком-нишком перешіптуються у соціальних мережах, а глобально якось змінити систему не можуть. По кількості то їх вже багатенько, а от боягузтва в них ще більше. Хтось кивне, бо зрозумів, що не так жити треба , та й далі піде працювати і підтримувати ту стару, іржаву, скрипучу систему.

Так ті люди, що ото зверху позалазили, вже нікуди не біжать – на залізному скелеті тої старої системи й катаються. Оці вже бо люди, хто сидить у медитації, а хто й взагалі лежить на залізяччі (бо ще тримаються бодай за щось на цій грішній Землі), а так то вже свої очі до Неба возвели. Перебувають у позачасовому вимірі та моляться за прозріння людства. Розказують усім, що не вбік, а вгору лізти треба по своїм духовним сходинкам.

Ви ж тільки уявіть собі хоч на одну мить, якщо б ото всі разом позалазили по своїм духовним сходинкам та на Бога взирати стали, хто б тоді оту недолугу скрипучу “карусель” розгойдував би? Щоб із нею одразу би сталося??? Зупинилася б вона, бо крутити її б нікому стало.

Та хіба це можливо, щоб люди водночас всі миттєво прозріли, навчилися піклуватися один за одного, проявляючи милосердя?

І з цією думкою Аліса так і заснула. Міцно заснула. Може Голос щось іще казав, та дівчинка вже нічого не чула, бо спала.

А зранку Аліса встала, вмилася, розчесала своє кучеряве золотаве волосся і сама до себе промовила:

– І то ж треба було такому наснитися!

~КІНЕЦЬ~