“Запоріжжя. Один день з мого життя” – короткий запис власних почуттів, переживань та емоційного стану.
Запоріжжя. Один день з мого життя
Нова Пошта. Біля неї стоїть повністю обгоріле авто.
Мій син і я прийшли до відділення, аби відправити одну посилку й отримати іншу. Вона досить важка, тому будемо нести її вдвох.
Ми на вулиці, десь по середині нашого шляху додому. Сильний вибух. На дереві просто над нами голосно закричав ворон.
— Чого кричиш? Я і так знаю, що зараз пролунає іще один вибух.
(Кілька днів назад їх в Запоріжжі було нараховано 24 за один вечір. Але зараз день. Десь близько другої години).
До найближчого укриття 5-7 хвилин ходу. Озираюсь як ведуть себе інші люди: всі зупинились, коли почули вибух. Тільки великий чорний пес тягнув свого хазяїна кудись у траву. Чоловік, оговтавшись, пішов туди, куди затребував його пес. Не чутно людських криків та й на голову нічого не впало. Життя триває.
Підійшли ми до укриття. З нього ніхто не виходить. Навпаки, поруч продовжуються будівельні роботи, працюють трударі-чоловіки. Жінки теж пораються неподалік та висаджують квіти, кущі.
“Прильоти” для всіх запорожців звичне діло. За 3 роки вже “звикли”. Раз залишився живий, то дій, не зупиняйся.
Проходимо повз спортивного майданчика. На ньому чимало тих, хто серйозно займається спортом. Теж не розбіглись.
Мій погляд “чіпляється” за пошкоджене велике дерево. Це клен. Тільки від нещодавніх прильотів його стовбур понівечено: обгорілий, почорнілий з одного боку, зрізана з нього уламком вибухового пристрою не лише кора, але й значна частина деревини – з самісінького верху до самого долу. Поки що зеленіє той клен. Шкода його. Від такого поранення він, скоріше за все, засохне.
Прийшли додому. Мала 3-річна донечка вже прокинулася від денного сну, а може й від вибуху. За нею у цей час доглядала близька нам людина. Донька вже все усвідомлює, розуміє.
Обідаємо. Син готується до складання тестів. Зараз він на сімейній формі навчання. Ми ж донечкою Алісою будемо йти на прогулянку, бо на дворі сяє сонце і тривоги немає.
Я сильно втомилася за останні дні. Не висипаюся, бо погано спить моя дитина. Втома дуже сильна і я це розумію. Шукаю розрядку для себе. Мала Аліса сидить у візочку. У її зачіску вплетені патріотичних кольорів прикраси для волосся: синьо-жовтий бантик, який нам подарувала моя невістка (Так! Я мати трьох дітей!) й заколка теж у тих самих відтінках.
Вдивляюся у весняну, насичено-зелену Природу. Повна концентрація. Вітер лагідно обіймає мене, а я подумки обіймаю весь живий світ навколо себе. Відновлююся у гармонії поєднання Я —Природа —Бог. Люди, машини, будинки випадають на цей час з поля мого зору. Тільки Я і Творець.
— Чуєш, —обзиваюся до своєї дитини, — пташка співає? Тьох—тьох—тьох.
Мала вслухається.
— Бачиш, — знов кажу своїй маленькій донечці, — як гарно квітне каштан?
Її погляд, слідом за моїм, “мандрує” по біловидним великим суцвіттям каштану.
Тиша. Потім чую людські кроки позаду нас. Це чоловік та жінка. Про щось розмовляють. Я думаю у цей час лише пор те, щоб не втратити гармонійний, енергетичний зв’язок з живою навколишньою природою. Розумію, що розмова парочки позаду, може мене відволікти. Концентруюся глибше на Любові : “ВСЕ НАВКОЛО МЕНЕ СПОВНЕНЕ ГАРМОНІЇ ТА ЛЮБОВІ!”. Забуваю на мить про людей. Тільки запах свіжої зелені, спів птахів, приємний легкий вітерець. “СО-ХАМ”. Повна насолода.
Люди, що йдуть позаду, чомусь змовкли. Чую, як вона глибоко вдихає. Ще робить рівних глибокий вдих. Тиша. Я у моменті. Ніхто і ніщо не заважає мені.
Крокую вперед. Ось жіночка, яка продає власноруч вирощені квіти, рукою вказує на чудову червону троянду зі словами:
— Дивіться, яка вона гарна, свіжа. Вам подобається?
Звичайно подобається. Дякую Богу, що ще раз переді мною відкрив свій прояв краси. Мені стає легше. Почуття, наче я десь побувала на курортному відпочинку класа люкс. Сили знову наповнили моє тіло і розум. Я знову готова діяти. Я сповнена енергії. Я спокійна, легка, усміхнена життю.
— Дякую, Творець, за Твій прояв, за Твою милість до мене, за Твоє піклування і Любов!”
Дякуємо, що були з нами! Залиште свої відгуки у коментарях під статтею.
Переходіть за цим посиланням, аби прочитати подібні філософські статті.
Щоб дізнаватися ще більше цікавого, підпишись на наші канали:
Не забудь підписатися на наші канали:
Або переходь за посиланням НА ГОЛОВНУ СТОРІНКУ
Email адреса для ваших пропозицій: ask.olhamaria@gmail.com
