Мій духовний ріст

Нужденність та допомога

 “Нужденність та допомога” – таку назву я дала цій статті. Вона присвячена прояву милосердя, доброти, турботі та піклуванню про інших людей. Інші записи з щоденника мого духовного зростання ти можеш прочитати, перейшовши за посиланням.

Нужденність та допомога

Коли ти на своєму шляху зустрінеш нужденного – не відвернись! Бо таким чином Бог випробовує не його – Він випробовує тебе!!!

 

Деякі зустрічі в нашому житті з іншими нужденними людьми Бог створює навмисно і лише з однією метою, навчити бути відповідальним (перед самим собою і своїм серцем); щедрим, не жадібним та егоїстичним; м’якшим та уважнішим по відношенню до інших людей.

Ці “зустрічі” ти можеш ігнорувати, висміювати, вони можуть дратувати і бути неприємними для тебе. Але треба зрозуміти те, що бідна і змучена людина, у жебрацькому одязі була послана тобі самим богом, щоб ТИ САМ СТАВ КРАЩИМ!!!

А прояви нужденності бувають різними. Це не лише жебраки, як всі ми привикли думати, але й люди, які в силу якихось обставин зараз перебувають у скрутному становищі.

Розумієш? Ти розумієш про що я тобі кажу???

Я розкажу тобі одну із своїх життєвих історій, бо інколи легше все усвідомлювати на прикладах. Тож, якось на той час і в моїй сім’ї було зовсім небагато грошей, фінансів явно не вистачало. Але, розуміючи те, що все у світі підпорядковано чітким законам Божим, я згадала про те, що якщо ти допоможеш комусь іншому, то Всесвіт знайде шлях, як віддячити і тобі тим самим, але помноженим у кілька разів. Комусь це може здатися дивним, але тоді я навмисно шукала поглядом людину, яка б просила милостиню. І таки знайшла!

Той бідолага був прикутим до візочка, у нього явно було щось із ногами. Він мовчки сидів біля входу у супермаркет, понуро схиливши голову, ні про що не просив, просто сидів і чекав на чиюсь допомогу. Я спочатку просто хотіла дати йому грошей (не копійки!), потім думала піти і на свій розсуд купити й принести йому продуктів. І лише пересиливши себе (це правда), я підійшла до нього й спитала, що йому на цей час найважливіше? Чим я йому можу зараз допомогти?

Перше, що мене заділо за живе, це його щире й радісне обличчя, звернене у мій бік! На його обличчі засяяла усмішка, а його погляд виражав вдячність. (ЛЮДИ ДОПОМАГАЙТЕ ІНШИМ! ПРОШУ ВАС!) Та людина конкретно знала, що їй потрібно. Тож чоловік показав мені у сторону аптеки і сказав, що йому треба випити ліки, у той аптеці вони точно є, хтось вже дізнавався про те і назвав йому скільки вони коштують, але не купив.

– Добре, я зрозуміла, – відповіла я йому. – Ще щось треба?

Сиру. Я з’їв би сиру, – зніяковівши відповів він мені.

Скоро я принесла йому ті ліки, які він мені назвав. (Дівчатка в аптеці стали говорити щось одна одній на вушко і сміятися з цього, бо вони зразу зрозуміли, для кого ті ліки). Ще я попросила водички у пляшці для того чоловіка, щоб йому було легше проковтнути пігулки. Потім зайшла у супермаркет і купила твердого сиру, про який мене просили, булку і ще щось вже на свій розсуд.

Як би ви бачили, як той чоловік дякував!!! (Боже допомагай йому, посилай йому тих людей, які справді готові від чистого сердя допомагати!) Він швидко розкрив ліки і зразу ж випив. Посміхнувся, поклав принесені мною продукти собі на ноги і простягнув мені свою руку, щоб подякувати.

Знаєте, я після тієї зустрічі перебувала просто у якійсь Божественній благодаті, вона огортала мене, наповнювала радістю і любов’ю. А ще у той самий вечір, нам у сім’ю надійшли кошти – рівно стільки, скільки нам було на той період конче потрібно.

– Слава Богу! Слава Тобі Всевишній! Я дякую Тобі від щирого серця! – сказала я тоді.

Про цей випадок я поділилася по телефону зі своїм старшим сином (у нього вже є своя сім’я і він живе з нею окремо від нас).

– Синку, допомагай іншим, – навчала я його, – тоді сам Господь буде піклуватися і про тебе, і про твою сім’ю.

Через деякий час, коли я була біля того самого супермаркету, то я вже вже не бачила того хворого чоловіка на візочку. Його не було. Я все думала, що він з’явиться знову, а ні! Більше я його не бачила.

– Дійсно, – промайнула в мене думка, – Господь перевіряв. Він перевіряв мене тоді! Мене,  розумієш?  Мене, не його, а саме мене….

Свої відгуки з приводу цієї статті ти можеш написати у коментарях знизу. Дякую!

Та не забудь підписатися на наші канали 

Або переходь за посиланням НА ГОЛОВНУ СТОРІНКУ 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button
Insert math as
Block
Inline
Additional settings
Formula color
Text color
#333333
Type math using LaTeX
Preview
\({}\)
Nothing to preview
Insert