Навчись ВБАЧАТИ ДОБРО навколо себе
Стаття “Навчитись вбачати добро навколо себе” є моїм філософським роздумом, це спонукання замислитися над проблемами сьогодення, спроба змінити ставлення до негативних подій, які нас оточують та навчитися концентрувати свою увагу на Творці, Щасті, Доброті та Любові. Пророщувати у собі ті паростки духовності, плекати їх, ділитися цим з оточуючим нас світом.
Навчитись вбачати добро навколо себе
Нещодавно я з дитячим візочком вийшла на прогулянку. Ми дійшли до дитячого майданчика й я вийняла Алісу з візочку, щоб вона набігалася та настрибалася до схочу.
Памʼятаю як в мене тоді промайнуло думка:
– Скільки моїй дитині рочків та місяців, стільки ж саме триває і ві@на.
(Бо ця дитинка народилася в нашій сім’ї саме на початку тих жахливих подій у лютому 2022 року. Вже й третій рік як пішов… А якщо ще згадати, що ми живемо у червоній зоні, тобто прифронтовій території, і нам дістається часто чути й бачити вибухи, то якось не по собі інколи зовсім стає…)
Та потім я миттю стала переводити свої думки на щось інше, позитивне. Я стала шукати, у прямому сенсі цього слова, Щастя навкруги себе. А цьому треба навчитися, скажу я вам! Бо це не так просто, як здається: де ві@на та розруха, кожен день повітряні тривоги, де третій рік поспіль наші діти не ходять до школи і навчаються вдома по інтернету… Спробуй, пошукай те натхнення! Спробуй тримати своє серце у чистоті й спокої! Це сильне випробування – знайти рівновагу там, де панує безлад…
Так ось, прибравши свої “гнилі” думки, я сконцентровано стала шукати прояву Творця. Ось на дивину прямо біля моїх ніг цвіте кульбаба. Ще досить холодно, не час їй ще квітнути, та вона цвіте – душу мою зігріває. Нахилилася до тієї кульбаби, помилувалася.
Аліска бігала, воркувала собі щось, а я роздивлялася далі… Он хлопчик зі своїм татком на цьому ж майданчику саморобний літак запускають. Літак починає кружляти та скоро додолу падає. Хлопчик підбіжить до нього й запустить ще. Так багато разів поспіль. Чую тому хлопцеві підказки дають… Дітвора назбігалася, кричить:
– Давай, давай пробуй ще! Запускай!… Обережно…
Знов іграшковий літак додолу впав. Так дітвора гомоніла ще довго.
А моя мала вже й спатоньки схотіла. У візочок сіла та й заснула. Поки вона спала, я по своїх справах зібралася, бо планувала те. Попросила рідну мені людину доглянути за Алісою, а сама я у таксі сіла, щоб швидше було, й поїхала.
Їду, а до себе промовляю:
– Ти маєш шукати красу навколо себе, сконцентруйся на цьому! Хай там яке б не було важке сьогодення, а ти повинна навчитися вбачати прояв любові самого Творця.
Дивлюся, у вікно сидячи у таксі, он парочка іде: дідусь та бабця. Обіймаються, за ручку крокують. А мені вже від цього радісно на душі стає. Запам’ятала цю “картинку”, “сфотографувала” її очима та й в серці лишила. Далі продовжую спостерігати…
Он на великому щиті написано: “Ми переможемо!”
– Обов’язково переможемо, – подумала я.
І знову теплими думками наповнюю своє серце. Світ багатовимірний. То я обираю жити в Доброті, Мирі та Любові.
Потім приїхала, зробила те, що мала зробити. Та вже й назад збиралася їхати – додому вертатися, щоб малу на довго не залишати. Але тут менеджер підійшла та звернулася до мене:
– А чи ви б могли зачекати, недовго, хвилин 15?
– Нащо? – питаю я, не розуміючи до чого та веде.
– Я хочу подарувати вам щось від себе… Зачекайте, не йдіть.
– Добре, – погодилася я.
Рівно через вказаний час та жінка-менеджер підходить до мене і дарує мені букет живих квітів. Я зовсім розгубилася, бо квіти були гарні – жовті тюльпани на високій ніжці.
– Вони вам нічого не коштують, – промовила вона до мене. – Це мій обіцяний подарунок. Дякую, що згодилися почекати трішки.
Ось ці квіти, дивиться. Гарні, правда?
Я вернулася додому з гарним настроєм, зі зробленими справами, ще й букетом квітів.
– Дивно це, – подумала я.
Своєму старшому синові скинула фотку тюльпанів. Він сказав, що красиві та букет великий ще такий. А я й перерахувала квіти – 25 неймовірних, чудових, жовтих тюльпанів!
От як буває! Не дарма ж я сьогодні весь день Щастя до себе притягувала. Виходить, що Вселена чує запит. Та таки відповідає кожному з нас!..
Бувайте здорові, плекайте надію на краще. Від щирого серця вірте у силу Справедливості та Добра! Звертайтеся до Господа і Він відповість вам … неодмінно відповість. Довіртеся Йому! Знайте, Він чує нас!
Дякую, що були з нами! Свої відгуки ви можете написати у коментарях під цією статтею.
До речі, друзі, ось такий я отримала перший коментар щодо цієї статті:
Liudmyla Savitary пише:
“Що всередині то і назовні! Неймовірна практика життя! В усьому вбачати руку Творця, його чудову гру, великий задум! Немає нічого поганого і непоганого, все знаходиться в рівновазі! І тільки наш розум породжує ті страхіття, які приводять нас в нікуди. Дякую за Ваші роздуми і чудову практику, шукати прекрасне навколо себе!”
Дізнавайтеся більше про мене та переходьте за посиланням “Мій духовний ріст”
Не забудьте підписатися на наші канали:
