Знайти себе (Авторська казка українською мовою)

15.06.2025

Знайти себе

“Знайти себе” – це одна із багатьох неймовірних пригод дівчинки на ім’я Аліса. Приємного читання!

А за цим посиланням ти можеш перейти до всіх казок та цікавих історій Аліси під назвою “Казки майбутніх поколінь”.

∗ Увага! Ця стаття захищена авторським правом та не підлягає копіюванню. (Автор: Ольга-Марія Насонова)

— Сідай!

Єдине, що почула Аліса. За мить, без заперечень, дівчина вже впевнено трималась за міцну шию свого друга Грифона. Він ніс Алісу через часові виміри в безмежні простори Всесвіту.

Грифон дуже поспішав, наче вони кудись могли запізнитися, тому неслись в надмірній швидкості. Аліса притиснулася до потужних м’язів свого тотемного вірного товариша, затамувавши подих. Вона не знала куди вони летять, навіщо і з якою метою. Але вона перебувала у повній довірі, мала легкість у душі, була сповнена пошани та любові до всього, що її оточувало.

Через деякий час, вони були вже на місці. Дівчина, як завжди, з великим зацікавленням, роздивлялася де опинилася на цей раз.

— Це неймовірно! — це ті два слова, які вимовила Аліса. Два слова, а скільки в них було вкладено емоцій та неабиякого захоплення. Аліса бачила перед собою безліч квітів – троянд. Вони були прекрасними: великі кущі з багатими, ошатними квітами, листя на кущах було зеленим і свіжим як навесні, трояндових колючок дівчина не бачила зовсім — тільки неймовірну красу Природи.

Аліса стояла, мов зачарована. Це був для неї справжній сюрприз. Такого вона точно не очікувала побачити. Де вона тільки не була зі своїми небесними друзями, а ось у райському квітнику, бо інакше і не скажеш, то ні — це вперше.

Грифон залишився позаду. Він не пішов далі з дівчиною. Вона це повинна була зробити сама. Тож, отямившись від неймовірної приємної несподіванки, Аліса зробила кілька кроків уперед.

— Дивина, та й годі! — з радісною, щирою усмішкою промовила вона.

Попереду тепер Аліса побачила цілу купу інших квітів, окрім троянд. Це були білі, доволі великі ромашки, якісь гігантські лілові дзвоники й безліч інших дивовижно прекрасних квітів. Їх було ціле поле. Але найцікавішим було те, що Аліса відчувала себе тут маленького зросту, а ось квіти навпаки — були як дерева, красувалися у всій своїй первозданній красі.

— Грайся! — почула Аліса знайомий Голос.

Чи почати бігати крізь ці кущі, чи підстрибувати, чи навіть танцювати, що робити дівчина не знала. Це був її вибір і потрібно було вже з чогось починати. Якихось різких дій дівчинці зовсім не хотілося робити, тому вона обережно торкнулася квітки троянди.

— О, диво! — трояндові пелюстки “заспівали” їй свою пісню. Це була одна нота, але ж яка! Вона звучала на всю міць, сильно, чітко, мала свій характер та забарвлення. Не звично було чути потужний голос Природи. Це ще й як здивувало Алісу.

Вона торкнулася ромашки і теж почула звук. Він був красивим, але ген іншим.

— А, виходить, що так треба гратися? То я залюбки пограюся в таку гру!

Дівчина торкнулася наступної квітки. Поки Аліса тільки й робила, що слухала “як співає по-своєму Природа”, коли кожна рослина “промовлялє” своєю мовою, а точніше звучанням, висотою октави, тоном.

— Несподіваний досвід.

Аліса торкалася і листочків, і крапельок роси, і травички, і все довколо “співало”.

Десь там Аліса побачила незрівнянно великий стовбур дерева. Їй стало цікаво, як він заспіває їй свою пісню. Торкнулася. Почула глибоке, надзвичайно потужне “ОМ!”

— Ого, навіть так! — здивувалася дівчина ще більше.

Потім їй стало цікаво знайти СВОЮ НОТУ, та яка буде вібрувати на одній частоті з нею самою. Стала шукати. Переслухала безліч переспівів Живої Природи, а потім на мить замилувалася відблиском на одному високому тоненькому листку.

— Що це? – Алісі стало надзвичайно цікаво.

Це був не метелик, ні божа корівка, ні! Це навіть ні світлячок. Це було якесь живе магічне сяйво. Від дотику до листя, сяйво “зазвучало” і стало підніматися увись. Це був високий звук, який відрізнявся від всіх інших.

— Це моє! Ось воно! Це те, чого я так довго шукала!

Стояла, вслухалася, запам’ятовувала, набувала досвіду.

— Я почула відлуння своєї душі.

Це неперевершене відчуття, яке проймає все твоє тіло, кожну клітинку. У такий спосіб відбувається соналаштування енергій. Ти в цю мить знаходишся в потоку, у повній гармонії з собою і Всесвітом, сповнений миру всередині себе, наповнений любов’ю та прийнятті абсолютної довіри до Бога-Творця.

Коли такі важливі думки почали з’являтися у свідомості дівчини, то сталося ще одне диво. Аліса стояла тепер мов серед центру самого Всесвіту. Так їй самій тоді здалося, коли ти перебуваєш серед всього і все перебуває в тобі. Ти єдиний організм з усім навкруги, ти – Його частинка.

Всюди циклічні енергетичні коливання. Ніякого хаосу. Все чітко, організовано, закономірно. Аліса вже бачила такі коливання, коли перебувала серед Природи у тиші, але ніби у мініатюрі. Зараз же енергії вигравали у всій своїй повноті, у всій своїй красі. Це дійство неперевершене. На Землі точно є ще такі люди, які “бачили” і мали змогу відчути перетік цих енергій, їх гру, структурованість і яскраві, напрочуд дивовижні кольори.

Ось дівчина звернула увагу на невелике скупчення енергій з єдиного вихору цілої системи Світобудови. В цьому скупченні переважали такі кольори енергій: ізабеллова∗ та мовеїн, який ще називають мальвовим ліловим. Виходить, що скоро народиться десь світла душа, яка готова до перевтілення.

∗Ізабелловий колір здобув свою назву на честь інфанти Ізабелли Клари Євгенії у 1601 році, коли її чоловік — ерцгерцог Альбрехт VII Австрійський брав в облогу Остенде (місто, що знаходиться на території нинішньої Бельгії). Ізабелла дала обітницю, що не мінятиме свого спіднього одягу, поки її чоловік не переможе. Облога тривала довгих три роки. Такий міф був опублікований у XIX столітті, але назва кольору лишилася й донині. У природничих науках ним описують тварин. Наприклад “світло-солові коні та гімалайські ведмеді ізабеллового кольору”. Також існують кілька видів птахів, таких як Oenanthe isabellina, кам’янка попеляста, що отримала свою назву за світло-сіруватий відтінок пір’я.

Аліса побачила й інше угрупування, тобто скупченість енергій, які мали менш концентрований вигляд, тому були більшого об’єму. Тут поміж інших кольорів були переливчасті сині, яскраво-червонуваті, насичені жовті тощо. Це теж енергетика Живої Природи, яка пізніше сформується у якесь велике, могутнє дерево, яке колись можливо відтвориться теж у матеріальному світі.

Дівчина роздивлялася, а сама не сміла навіть поворухнутися, щось сказати, чи зробити, що могло би вплинути на хід цього споконвічного живого руху енергій. Аліса була відкрита своїм всім серцем бо Бога і безмежно вдячна Творцеві за все.

Але щоб побачити це все, Аліса заплатила досить велику ціну, як й інші мудреці свого часу, які пройшли й витримали все те, що й сама героїня цього оповідання. Що саме? — спитаєте ви. Обов’язково розповім, але наступного разу, бо це вже зовсім інша історія. А поки на цьому все.

~КІНЕЦЬ~

Дякую, що був з нами! Якщо ти маєш свою думку щодо прочитанного, вислови її у коментарі знизу.

Щоб дізнаватися ще більше цікавого, підписуйся на наші канали: