СИЛА В НАС САМИХ (Казки українською)
Зі збірки "Казки майбутніх поколінь". Розділ IV
“Сила в нас самих” – це одна із багатьох неймовірних пригод дівчинки на ім’я Аліса. Приємного читання! А за цим посиланням ти можеш перейти до всіх казок та цікавих історій Аліси під назвою “Казки майбутніх поколінь”.
Сила в нас самих
∗ Увага! Ця стаття захищена авторським правом та не підлягає копіюванню. (Автор: Ольга-Марія)
Аліса у черговій своїй незвичайній подорожі побачила зліва від себе металевий, великий та міцний ланцюг. Один кінець його просто був перед Алісою, а інший уходив кудись уверх в Небесні простори.
– Внизу темінь. То треба наверх дряпатись, – подумала дівчинка.
Вона вхопилася міцно своїми дитячими ручками за перше дзвено металевого ланцюга. Усю волю свою прийшлося у кулак зібрати, аби у прірву не зірватися. Потім зрозуміла, що міцно тримається, то треба тоді далі якимось чином спромогтися піднятися.
Аліса напружилася, підтягнулася і схопилася за інше дзвено того ланцюга, що в Небеса уходив. Потім спробувала втриматися на іншому дзвені, а потім відмітила, що з кожним новим ривком уперед стає легше. Тільки головне не стати настільки самовпевненою і гордівливою, аби не втратити розсудливість і униз не зірватись.
Так дівчинка підтягувалася до поки не побачила, що отой міцний ланцюг був прикутим до прямовисної скелі. Тільки Алісі вже не було лячно. Навпаки. Вона задоволена собою та своїми вміннями, стала на край кам’яної брили й подивилася навкруги. Бо цікавість взяла верх перед страхом та труднощами. А там попереду відкривалися неймовірні можливості. Сонце світило, розсіваючи свої теплі промінці повсюду і зігріваючи усе навкруги своїм лагідним теплом. Просторе Небо…
Аліса залюбки і ще розглядала все довкола але почула такий моторошний, різкий, штучний звук.
– Що це?
Перед нею з’явився рашистський дрон. Він дзижчав як назойливому муха, яка тільки все й псувала: своєю появою, завиванням та неабиякою шкодою. Залишатися у Гармонії з цією небезпечною “мухою” було просто неможливо.
– Треба її знешкодити, – подумала Аліса. – А як? У мене ж немає для цього щось такого, щоб та назойлива муха вже ніколи не псувала природну величну Гармонію Буття навколо себе. Той що ж тоді робити?
Аліса ще трішки поміркувала, а потім згадала, що боротися можна не тільки “чимось”, а можна й своєю ментальністю, силою Слова та думки.
– А я й забула , що в мене є такі безціні здібності, – продовжувала про себе міркувати дівчинка.
Вона стала зосередженою, як ніколи і дивилася просто у вічі своєму залізному ворогові. Думки зібрані докупи, але спокійні, врівноважені. Хто-хто, а Аліса добре знала якою силою володіла! Вона дивилася на небезпечний дрон попереду себе і думкою відкручувала всі гайки – вона просто розбирала дрон на складові…
Ось відгвинтилася якась частина, але пропелер ще дзвенів та старався наводити собою жах. Аліса продовжувала розбирати ту ”залізну муху”. Іще якась гайка відлетіла… Щось відпало і полетіло додолу… Ось падає і сам вибуховий пристрій. Якимсь дивним чином він впав саме туди, звідки й злетів – додому вернувся. Та не знала Аліса чи тому раділи люди, які того дрона у путь відправляли. Але дівчинці не було до того ніякого діла. Бо перед нею пропелер ще дзвенів. Пустий дрон, але настирний та шумний. Аліса не відволікаючись на інше, продовжувала свою “мовну роботу”. Від її думок та сили Слова все шкідливе вороже залізяччя бралося корозією та розкладалося, просто кришилося усе.
“Залізна муха” дала крен і каменем жбухнулася додолу. Кривдника не стало. Знадобився деякий час, щоб оговтатись, повернути спокій та наново навчитися вбачати красу Гармонії Буття. Та знаєте, на те знадобилося зовсім небагато часу. І Аліса знову бачила перед собою Сонце і Небо… Простір та Спокій… Вона прикрила очі й насолоджувалася цим.
А коли дівчинка відкрила свої оченята то зовсім нічого не зрозуміла. Просто перед нею були велетенські пташині ноги. Аліса ж навпаки, виглядала на той момент якоюсь занадто малесенькою. Задерла голову догори, щоб усе роздивитися. А то й не зовсім пташка – пташеня! Рожеве, голе, ще зовсім без пір’ячка. Оченята й ті ще заплющені. Адже воно тільки-тільки вилупилося з яйця.
Дівчинці не було ані страшно, ані моторошно перед тим велетенським пташеням. Вона підбігла до нього та доторкнулася до ніжної, рожевої, теплої пташиної шкіри. Пташеня закричало й покликало маму. Крила білої дбайливої матері-пташки обійняли своє немовля. Воно затихло у маминих обіймах. Яке ж то щастя піклуватися за новонародженим життям.
– Це як і в нас, – подумала Аліса, – бо українці теж немов тільки-но народилися та зробили перший подих у Новій Золотій ері свого існування.* Ми як оте маленьке пташеня – перебуваємо тільки на початку свого нового становлення. Де сам Бог Абсолют піклується про нас і зігріває Своєю любов’ю.
Розквіту тобі, Україна! Ти взірець, ти приклад для багатьох народів, ти моє натхнення. Рости щасливою! А головне, пам’ятай про силу Слова свого – українська мова здатна творити чудеса! Многіе літа тобі, моя Батьківщина!
~КІНЕЦЬ~
*Пояснення:
Сатья-юґа – це Золота доба, доба істини і чистоти. Перша з чотирьох юґ. Це епоха правди, спокою, терпимості та стриманості. Всі люди поклоняються Богу Сонця, який займається захистом універсального порядку та дарує найбільші блага людям. Кожна людська праця близька до ідеалу та приносить задоволення. Люди народжуються вже з ясним розумом і живуть довго. Усі рівні між собою, здорові та прекрасні. Сатья-юґа триває 1,728 мільйона земних років – вчетверо довше Калі-юґи.
Золота доба або Сатья “…Вимагає спілкування з Вищими світами. Бо віддалилося людство від розуміння і визнання Основ. Звідси всі біди і невпорядковані життя. Роз’єднання вже досягло крайніх меж. Війна скрізь і у всьому, і навіть всередині сімей.
Калі Юґа кінчається, владі темних сил приходить кінець. Мирне, невороже співіснування утвердиться на планеті … співробітництво всіх і у всьому. Мир на Землі і щастя народам… Затихне і злоба, і ворожнеча. Світлі нові енергії виступлять на арені історії, не зустрічаючи ярої протидії пітьми.
Зараз ми переживаємо перехідний стан. Сатьяюга на нашій планеті може відбутися лише з очищенням. Де розпочнеться Сатья Юга залежить від людства … Сатья судилася, але місце та умови її визначаються великою згуртованністю очищених душ… “
Буде створено загальна Санатана Дхарма – вічна релігія. Особистість не буде страждати від недоліків, таких як печаль, агресії, ревнощі, ненависть, наклеп, страх, гнів і млявість. Люди будуть позбавлені егоїзму, вони легко досягнуть піднесеного єднання з Богом, що є характерною рисою Сатья юги. Це будуть доблесні, могутні, розумні й обдаровані люди з усіма хорошими якостями. Великі і божественні мудреці прийдуть в цю епоху.
Дякую, що був з нами!
Не забудь підписатися на наші канали:
