Православна церква України дала дозвіл дозвіл святкувати Різдво 25 грудня за новоюліанським календарем. Рішення було ухвалене на засіданні Священного Синоду ПЦУ 2 лютого 2023 року.

Різдво. Історія виникнення свята

Різдво має давню історію. Тисячоліття тому назад вірування українців були тісно пов’язані з явищами природи, особливо з тими, від яких залежав урожай, а отже і добробут людей. Святкування народження Сонця було одним із найважливіших свят у прадавніх слов’ян. Це свято визначалося різними аспектами: сонцестоянням, змінами в природі та календарем, що вказувало на перехід від темряви до світла, від зими до весни.

Так, найважливішим вважався день зимового сонцестояння, яке відзначалося найкоротшим днем та найдовшою ніччю в році. Вірилося, що саме в цей період Сонце здійснює свою “переможну” подорож, і починає знову приносити світло та тепло. В цей момент починається нова фаза, символізуючи відродження природи.

Зимове сонцестояння – свято народження Сонця

У цьому році зимове сонцестояння відбулося 22 грудня. Це сакральне свято, коли змінюється напрямок руху Сонця від спуску до підйому . Це таємниче явище, що виникає десь на межі Буття у формі імпульсу, який знову підіймає Сонце догори.

Ще не видно того самого імпульсу, ще не з’явилися перші проблиски весняного Сонця, проте наші предки вже знали, що ця магічна мить настала – мить народження Нового Світла! І рух цього Сонця нікому не зупинити! Тому вітаємо вас, друзі, з перемогою Світла над темрявою та пітьмою!

Одним з текстів, пов’язаних із зимовим сонцестоянням, є частини Ріґведа – одного з найстаріших священних текстів в індуїзмі, написаних на санскриті. Ріґведа включає в себе гімни та молитви, а деякі з них відображають обряди, пов’язані з природними явищами. Ріґведа-збірка включає самхіти й мантри, які, так само як і молитви, щодня використовуються для різних релігійних благословень.

Ми подамо вам кілька рядків з Ріґведи, які вказують на важливість явища зимового сонцестояння. Цей вірш славить та вказує на роль Сонця в природному упорядкуванні:

“Так поміркуємо ж про бажаний блиск чудового Світила. Розум наш нехай освітить Він.”

Ця мантра присвячена вшануванню Світла і Розуму, що символізують духовну освіту та мудрість. Бо кожна людина протягом свого життя повинна досягти плодів чотирьох пурушартх – людських цілей у своєму духовному розвитку:

1. Дхарма (Dharma): означає праведність. Це той життєвий шлях, в якому ви знаходитесь і у якому ви щасливі. Де поряд із вами ніхто і ніщо не страждає від ваших дій. Дхарма є основою для справедливого та гармонійного життя.
2. Артха (Artha): вважається важливим аспектом людського життя, де ви реалізовуєтесь у цьому житті та досягаєте добробуту (і матеріального у тому числі).
3. Кама (Kama): коли ви здатні отримувати всі насолоди, які включають задоволення емоційних та чуттєвих потреб людини. Важливо відзначити, що задоволення цих бажань розглядається як припустиме лише в рамках Дхарми.
4. Мокша (Moksha): коли ви пройшли всі ці випробування і вийшли за межі Всесвіту. Мокша є звільненням від циклу перероджень (сансари) і досягнення духовної звільненості. Це кінцева мета, прагнення єднання з Божественним та досягнення найвищого духовного стану. Мокша зазвичай досягається шляхом самопізнання, духовної практики та усвідомлення Вищих істин. (Джерело: uk.wikipedia.org)

Свято народження Сонця мало сильний зв’язок із культом природи та циклами життя. Це було часом радості, спільноти та надії на краще майбутнє.

Його називали різними іменами, такими як Коляда, Ярило, Дажбог і т. д. А ось, наприклад, у дні Римської імперії день зимового сонцестояння називався Сатурналії, на честь святкування Бога Сатурна – Dies Natalis Solis Invicti “День Народження Сонця Непереможного”, а також народження сонячного бога Мітри. Витоки цих свят зрозумілі: Сонце починало зростати, а день додаватись. Вони включали в себе багато обрядів, пісень і ритуалів, спрямованих на вітання природних сил і викликання плодючості.
З часом до цих святкувань стали причетними й християнські свята, такі як Різдво, що відображається в подіях біблійної історії народження Ісуса Христа.

Так, полеміка культу Сонця відчутна у піснях присвячених Різдву Христовому, де про Нього йдеться як про “Істинне Сонце”, “Сонце правди”:

“Радуйся, Благодатна Богородиця Діво, бо з Тебе засяяло Сонце правди, Христос Бог наш, що просвітлює тих, що перебувають у пітьмі”.

Такий запис має Тропарь Стрітення Господнього – важливе християнське свято, яке відзначається на 40-ий день після того, як Христос був народжений в наш світ Дівою Марією. Й коли Марія та Йосиф прийшли з немовлям в храм, щоб принести Богу подяку за первістка. Свято відзначатиметься за новим стилем 2 лютого.

А з тропаря Свята Різдва Христового читаємо:
“Різдво Твоє, Христос Бог наш, відкрило світові Світло Істини … Ти Сонце правди, Господи, Слава тобі!”

Як бачимо, що сучасні Новорічні свята збігаються із прадавніми святами народження Сонця та Різдвом, так як вони всі об’єднані спільною темою Світла, відновлення, щедрості, які часто відзначаються в обрядах та традиціях, що супроводжують цей час року. Ось іще деякі спільні риси:

1. Пов’язаність з поворотом Сонця:

Всі свята включають елементи, що відзначають поворот сонця і народження Світла. Наприклад, Святвечір або Коляда були традиційними слов’янськими святами, пов’язаними із зимовим сонцестоянням, коли день стає трошки довшим після найдовшої ночі в році. Такі свята слугували спробою подолати темряву та відзначити повернення Світла.

2. Символіка світла:

В усіх випадках символіка Світла є най важливішою. Зараз свічки, ліхтарі та інші джерела світла можуть бути використані як символи надії, чистоти і благополуччя. Раніше ж проводилися вогняні обряди, коли люди запалювали величезні багаття, танцювали, співали пісні та бажали один одному добробуту і щасливого Нового року.

3. Обряди та обрядові пісні:

В зимових обрядах та Різдвяних святкуваннях часто зустрічаються спільні риси, які мають релігійний контекст. Також існують обрядові пісні, які часто супроводжують ці свята.

4. Сімейні традиції та обіди:

В усіх випадках це час сімейного об’єднання і спільного часу. Зазвичай існують традиції стосовно приготування та прийому їжі, обмін подарунками та інші звичаї, які сприяють взаєморозумінню і гармонії.

5. Тема відновлення та нового початку:

Ще свята відзначаються темою нового початку і відновлення. Зимове сонцестояння означає перехід від найтемнішого періоду до збільшення світла, а Різдво Христове символізує народження Ісуса Христа, яке, згідно із християнською традицією, приносить новий етап в історії людства.

За традиціями, ці всі свята пов’язані із вшануванням Сонця та його відродженням, і тому виникає навіть збіг у кількості страв на честь цих події. Зокрема 12 страв у святкуванні вечері Різдва Христового та Різдвяної вечері як жертовної трапези на честь Коляди – бога зимового Сонцестояння.

1. Загальна символіка числа 12:

Число 12 має свою символіку в різних культурах та релігіях. У християнстві, наприклад, число 12 асоціюється з дванадцятьма апостолами Ісуса Христа. Також, у Книзі Одкровення, останній книзі Нового Заповіту, в зображенні апокаліпсису, згадується число 12 у різних контекстах. Ще ж у Біблії, відповідно до Старого Заповіту, говориться про кожні дванадцять колін Ізраїлевих. Число 12 може вказувати на повноту, симетрію та об’єднання.

2. Сонцестояння та природні цикли:

Враховуючи, що зимове сонцестояння є важливою природною подією, пов’язаною із зміною світла та темряви, символіка числа 12 може відображає поділ року на 12 місяців.

3. Пов’язаність із сонячним обрядом Коляди:

Вірування та обряди, пов’язані із Колядою також вшановують Сонце та його відродження, і тому можливий збіг у кількості страв на честь цих подій.

Різдвяна вечеря у прадавні часи – це була жертовна трапеза на честь Коляди – бога зимового Сонцестояння. Тоді на покуті ставили сніп жита чи пшениці. Сніп називався Дідух (Місяць).

А для приготування святкової вечері брали 12 полін, які були жертвою 12 сузір’ям зодіаку. Також готували 12 пісних страв таких як: кутя з медом, узвар, вареники, голубці, рибу, картоплю з товченим часником, горох з олією і часником, ячмінну кашу з олією або медом, пшоняну кашу, варену кукурудзу з маком, пироги, варені боби.

На Різдво Христове також прийнято ставити 12 страв на святковому столі. Християни до свята готуються довгим постом. У Різдвяний святвечір, тобто напередодні Різдва, благочестиві люди взагалі нічого не їдять до появи на небі першої зірочки – тієї, що вказувала волхвам шлях до немовляти Христа.

На Різдво однією з обов’язкових страв стала традиція готувати кутю – блюдо з вареної пшениці, змішаної з маком і медом, волоськими горіхами, родзинками. Таку кашу потрібно брати з собою і йти в гості до хрещених батьків, а потім, після повернення додому, можна пригостити нею старших родичів – бабусь і дідусів.

Посідали до вечері
Вся родина, вся сім’я,
І згадали у молитві
Бога-Господа ім’я.

Хай пропапе кривда люта,
Згине горе і біда,
Веселіться, християни –
Йде Різдвяна коляда.

Ще цікавим є те, що прадавні Новорічні свята були поділені на три періоди: народження Сонця, Місяця і Води. За християнською традицією це відповідно – Різдво Христове, Святого Василя та Водохреща.

Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Застеляйте столи, та все килимами, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А що перший праздник – Рождество Христове
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А що другий празник – Святого Василя, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А що третій празник – Святе Водохреща, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Хай святкує з нами вся наша родина, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Вся наша родина, славна Україна, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Різдвяні колядки

За віруванням наших пращурів, у ніч на Різдво активізувалися сили хаосу, всяка нечисть яка хотіла перешкодити визріванню світлої сили. Тому колядники надівали маски, щоб злі сили їх не розпізнали. Колядники ходили по хатах і співали величальні пісні Коляді, відганяючи темну нечисть. Ці магічні відлякування та величання і звуться колядками.

Коляд, коляд, колядниця,
Добра з медом паляниця,
Й а без меду не така,
Дайте, дядьку, п’ятака.

Одчиняйте скриньку
Та давайте сливку,
Одчиняйте сундучок
Та давайте п`ятачок.

Різдвяні колядки з часом набули християнського звучання, оскільки цей день вважається днем народження Ісуса Христа. На честь події народження Христа, сяє Зоря, ангели провіщають мир та щастя, а за ними колядники просять Царя Небесного, щоб він дарував усім щастя і радість тим господарям, до котрих вони завітали.

У Різдвяні дні існував звичай ходити по домівках, прославляючи радісними співами пришестя у світ Спасителя. Такі піснеспіви називалися колядками, а самі співаки – славильниками. Особливо невтомними славильниками були діти. Попереду ходив найжвавіший хлопчик – звіздар, який ніс Різдвяну зірку, традиційну восьмикутну зірку із дзвіночками.

Срібні дзвіночки дзвеніли під вікнами і люди тішилися. І все, чого бажали їм у цей святковий день маленькі колядники, неодмінно збувалося, бо слова ті були чарівними й шли від самого серця.

А за сими словами дзвіночки дзвонили,
– У дзвіночки дзвоним, а всім ся клоним,
Щастям, здоров’ям, ще й віком довгим,
Ще й віком довгим, прибутком добрим,
Й самі собою, і з дружиною,
І з усім чадом, і з Святим ладом,
Святим божеством, Божим Рождеством!

У кожному будинку на юних співаків чекали щедрі дари, і незабаром у них вже був повний-преповний мішок подарунків. Тож, у таких компаніях був скарбник, який й носив усі ці подарунки.

Колядники починали колядувати після сходу першої зірки. Заходячи до господарів, гукали:

-Пане господарю, дозвольте Христа славити, колядувати!

– Просимо, – відгукувалися господарі.

Колядники співали Різдвяні пісні:

Нова радість стала

Нова радість стала, яка не бувала:
Над вертепом звізда ясна світлом засіяла.

Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік пеленами, убого оповився.

Ангели співають, славу й честь звіщають,
На небесі і на землі мир проповідають.

Давид виграває, в гуслі ударяє,
Чудно, дивно і предивно Бога вихваляє.

І ми теж співаймо, Христа прославляймо,
Із Марії рожденного смиренно благаймо:

– Просим тебе, Царю, небесний Владарю,
Даруй літа щасливії сего дому господарю.

Даруй господарю, даруй господині,
Даруй літа щасливії нашій славній Україні.

По всьому світу

По всьому світу стала новина:
Діва Марія Сина родила.

Сіном притрусила,
В яслах положила
Господнього Сина.

Діва Марія Бога просила:
“В що ж би я Сина повила?”

Ти, небесний Царю,
Пришли свої дари
Цьому володарю!”

Зійшли янголи з неба до землі,
Принесли дари Діві Марії:

Три свічі воскові
Ще й ризи шовкові
Месії Христові.

Так повелося в Україні

Так повелося в Україні
віддавна славити Христа.
Бо в ніч Різдвяну зореплинну
нам сяє істина проста:

“Ісус родився! Прославляймо
Його народження Святе!
У Сина Божого навчаймось
любити ближніх, як себе”.

Встає зоря над Вифлеємом,
Пливе Різдвяна Коляда.
Радіє світ, і в ньому є ми,
Є Україна молода.

– Благословіть колядувати!
Лунає в селах і містах.
В оселі входить Божа Мати
із Немовлятком на руках…

(Леся Степовичка)

Уривок із твору Миколи Цибенко “Сергійкове Різдво”

“… Наступного дня, на Різдво Христове, Сергійко майже цілий день бігав колядувати – знову до хрещених батьків, і до сусідів, і до родичів. Він з батьком зарані готувався до Різдва і вивчив малопоширену колядку, а батька цієї колядки навчив його дідусь. Хлопчик колядував так:

А в пана-хазяїна та на його дворі
Раю розвийся!
Христос народився
В цьому дому.

Та Божая Мати Сина народила,
Раю розвийся!
Христос народився
В цьому дому.

Ой Святе Рожество радість принесло,
Раю розвийся!
Христос народився
В цьому дому.

Дай, Боже, діждати нове жито жати,
Раю розвийся!
Христос народився
В цьому дому!

Зазвичай всі діти колядували найпростішу і всім відому колядку:

Коляд-коляд-колядниця,
Добра з медом паляниця…

Зрозуміло, що таким колядникам давали звичайні гостинці, а Сергійка обдаровували щедріше, тож він наколядував повну торбу гостинців. Ледве додому дійшов з такою ношею… ” 

Різдво Христово (Народження Ісуса Христа)

Різдво Христово – це улюблене свято всіх дітей, чи не так?

Народження – це завжди важлива і радісна подія в житті людей, коли родичі вітають щасливих батьків, дарують подарунки, бажають здоров’я та благополуччя дитині, що народилася. Адже й ви любите свій день народження, який щорічно відзначаєте?

Різдво Христове стало найважливішою подією для всього людства. Та й сучасне літочислення ведеться також від Різдва Христового. Так, у поточному році можна визначити, скільки років тому назад народився Спаситель світу. Однак згадка про Різдво Христове вперше зустрічається лише у третьому столітті. Як пояснюється це “безпам’яття” людей? Чому дата Його народження опинилась у повному “забутті”? Хоча в Біблії, наприклад, є багато інших точних датувань.

Щоб відповісти на це запитання, треба подивитися на історико-культурне середовище, в якому народився і жив Ісус. Але на той час євреї просто не відзначали дні свого народження. Наприклад, у Біблії лише тричі зустрічається згадка про святкування дня народження. Невже іудеї настільки байдуже ставилися до своїх дітей, що навіть не відзначали їх дня народження? Навпаки. Парадокс полягає у тому, що євреї були одними з тих давніх народів, які найбільш полохливо й з особливим хвилюванням ​​ставилися до народження дітей. Коли в сім’ї народжувався малюк, то славилася не сама подія народження, а обряди, які відбувалися над новонародженим у перші 40 днів його життя.

Але в релігійній свідомості того часу в людей було вкладено думку про вроджену гріховність людини. Якщо люди вже народжуються з чимось, що змушувало  у подальшому їх страждати й грішити, навіщо тоді відзначати день, який поклав початок усім цим скорботам та стражданням? Цим й пояснюється відсутність у Святому Письмі точної дати народження Ісуса Христа.

Таким чином, для християн перших двох століть достатньо було просто факту народження Христа. А ось уже на початку III століття християнський письменник Климент Олександрійський говорить про те, що він знає людей, які старанно намагаються визначити не тільки рік, але й день народження Ісуса Христа. Пізніше, у IV столітті (за різними даними у 336 чи 353 роках) у римській церкві Різдво стало відзначатися 25 грудня, а Водохреща – 6 січня.

Це сталося після того, як на початку IV століття імператор Костянтин Великий припинив гоніння на християнство і лише після цього церква змогла затвердила свято Різдва. Християни вірили, що того дня народився сам творець Сонця. Бо людина стала Творцем. Народилася Боголюдина – Абсолют.

Немовля, якого народила Марія, і є Той Самий Бог! Але навіщо Бог став людиною? Св. Іриней Ліонський так відповів на це питання:

“Бог став людиною, для того щоб людина змогла стати Богом”.

Апостол Павел називає це “самоприниженням”. Адже для того, щоб людина змогла зійти на Небо – Небу треба було опуститися на Землю. Ось така філософія подумайте над цим…

Адже чудо Різдва полягає у тому, що Ісус з’явився на світ якраз у день зимового сонцестояння. Аби людині стати Богом, людству була надана можливість змінитися. То чому б нам не стрічати Різдво Христове разом із днем ​​зимового сонцестояння? Адже Євангеліє ні слова не каже про дату Різдва, воно говорить тільки про те, що Христос народився. У цьому й полягає вражаюча свобода вибору, яка дана людині Богом – прийняти чи не прийняти ці факти.

Справді, у народженні  Ісуса Христа все було дивним і незбагненним для людського розуму. І справді, Він настільки Високий та Святий народжується від Діви і сходить на грішну Землю. Він народжується не у розкішному царському палаці, а у печері на околиці міста. Народжується у бідності та приниженні, що матері навіть довелося покласти Немовля, що народилося, в ясла – ящик для корму худоби. Небесні Ангели цієї хвилини славили Його не зі знатними особами, а з простими, бідними пастухами.

Все це оспівується у чудовій Різдвяній пісні:

А над вертепом зіронька сяє

А над вертепом зіронька сяє,
Христос родився, всім сповіщає.
Ангели з неба сюди злітають,
Славу во Вишніх йому співають.
А як почули пастушки в степу,
Та й поспішили всі до вертепу.
А там у яслах Дитя лежало,
Личко, мов сонце, в Нього сіяло.
А його мати – дивна лелія,
Пречиста, славна Діва Марія.
Її дитятку вони вклонились,
І на коліна пред Ним схилились.
А десь далеко в синім просторі
Дитятка славлять ангелів хори.

Ми можемо дізнатися про події, що призвели до важливого християнського свята Різдва Христова, що описані в Євангеліє від Матвія та Луки.  Коли Діва Марія та Йосип вирушили до Вифлеєма за наказом царя Ірода, який вважав за необхідне провести тоді перепис населення. У місті вільного житла не виявилося, тому Марія та Йосип зупинилися в печері, де був облаштований хлів. Там і народився Ісус Христос, якого пізніше назвали Месією і Спасителем людства. Того дня на небі зійшла Вифлеємська зірка, а першими про народження Сина Божого дізналися пастухи, бо їм про це розповіли Ангели.

“В ту саму пору були на полі пастухи, які стерегли свою отару вночі. І ось Ангел Господній став перед ними, і слава Господня освітила їх, і вони вельми упали від страху.”

(Від Луки 2:8-9)

Та Ангол промовив до них: ” Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, який є Христос Господь. А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме. І раптом зʼявилося біля Ангела численне воїнство небесне, що Бога хвалили й казали: 

“Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!” (Від Луки 2:10-14)

Ми всі знаємо, що існує багато ікон, присвячених цьому святу. Іконографія може бути різною, але завжди в центрі зображується Немовля, що лежить в яслах, поруч – Пресвята Богородиця (Мати Бога) та Йосип, який дізнався про те, що у Марії, яка не знала чоловіка, буде дитя. За блуд, за давньоіудейською традицією, жінку тоді забивали камінням. Однак, праведний Йосип вирішив бути милосердним. Його серцю було відкрито, що Марія народить від Святого Духа й не відпускати її не можна. Йосип мав дбати про Богородицю та її божественне Немовля.

У наші дні у Різдвяне свято у храмі Христа Спасителя обов’язково проходить служіння молебень Ісусу Христу – нашому Спасителю.

 

Чому на Різдво прикрашають ялинку?

Давно, за язичницьких часів, дерева шанувалися за божества. Їх намагалися прикрасити, обвішуючи різними предметами та запалюючи на них вогні. Так що звичай прикрашати дерева є дуже давнім. Німці першими прийняли його для свята Різдва Христового. Але чому почали прикрашати саме ялинку? Напевно, тому, що взимку не знайти більш пригожого дерева, ніж вічнозелена ялинка.

Згодом цей звичай набув широкого поширення. Він прийшовся багатьом людям до душі, тому що нагадував раніше заснований звичай прикрашати вербу на Вербну Неділю.

Привітання з Різдвом Христовим

Зі святом Різдва Христового настає довгоочікувані відпочинку та радості – Святки, тобто святі дні, які тривають до свята Хрещення Господнього. Раніше вважалося великим гріхом забути в ці дні про сирот, старих, бідних і хворих людей. Обов’язком людей у ці Святі дні є необхідність надавати посильну допомогу всім, хто її потребує.

Даруй нам, Ісусе, і щастя, і долю,
Дай сили творити добро!
Здолати недолю, відстояти волю,
Відкинувши кривду і зло!
Нехай від яскині по всій Україні
Нам сяє Різдвяна зоря!
І, правдою сильні, в єднанні родиннім,
Небесного славімо Царя!

З РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ, дорогі наші читачі! Бажаємо щоб в Україні завжди під сяйвом Різдвяної Зірки Святки були веселими та щедрими!

Доброго всім нам Нового року!!!

Дякуємо, що були з нами! Поділіться своїми думками щодо прочитанного у коментарях.

Не забудьте підписатися на наші канали:

• Instagram 
• Facebook 
• Pinterest 
• YouTube