Навіщо людині потрібні руки?
Навіщо людині потрібні руки? Може хтось з вас вже іронічно всміхнувся, хоча б з риторичного формулювання самого заголовку. Та, якщо б такі прості питання, з одного боку, підіймалися частіше і ставали би звичними у розмовах спочатку на рівні матері-дитини, потім вихователів, вчителів – підростаючого покоління, то би проблем у зрілому віці людини могло би бути на порядок менше.
Замість предісторії… Колись давно, коли я була ще маленькою дівчинкою, я якось розмірковувала над тим, що гарно, мабуть, бути птицею. Летиш собі вище дерев, увись до блакитного неба і дивишся на світ з висоти, бачиш його зовсім іншим, не таким, як бачать його люди на землі. Потім я спостерігала за пташкою, коли та стрибала й дзьобала щось. І тут мене пронизала думка:
– А де ж тоді її руки? У пташки є лише крила, щоб літати, а рук то немає. Як же тоді добре, що я не птаха, а людина!!!
Це спостереження чомусь запам’яталося мені на все життя. Так одного разу, коли я вкладала свою маленьку донечку спати, я помітила, як вона обійняла мою руку й на ній тихесенько собі заснула. З іншого боку до мене поближче вмостився мій улюблений пухнастик кот і я стала його гладити. Він замуркотів і витяг шию, щоб я іще і там його торкнулася своєю рукою. Вголос я промовила:
– Дякую тобі, Боже, що ти сотворив мене такою, як я є. Дякую Тобі за те, що я можу торкатися своїми руками й відчути те живе, що Ти сотворив на цій Землі. За те, що я можу доторкнутися до квітів, дерев, ось до свого кота і своєї малесенької, ще такої тендітної донечки. Я дякую тобі за свої відчуття, бо вони є, справді, неймовірними!
Потім мені на думку спало те саме питання: “Так навіщо людині потрібні руки?” І я спробувала сама дати на нього відповідь, як я то розумію.
По-перше, ми маємо змогу відчувати тактильно, яким є світ, що нас оточує. А він настільки кінестетично∗ різноманітний!
∗Кінестетичний спосіб сприйняття інформації – це провідний телесно-чуттєвий канал за допомогою обмацування предметів.
Це дає нам змогу з ніжністю і любов’ю торкатися до всього живого створеного самим Творцем на нашій планеті. І бути за це глибоко Йому вдячним.
По-друге, ми маємо своїми руками творити Добро. Бо всі дії рук знаходяться під нашим свідомим контролем! Тож процес, в якому задіяні наші руки, повинен супроводжуватися ТІЛЬКИ созиданием (термін вживаний на рос. мові для більшого розуміння його суті) – розбудовою, творенням (на укр.)
Подумайте, що за цей день ви зробили гарного, доброго своїми руками, з щирим відкритим серцем та любов′ю? Чи обійняли свою дитину, жінку, маму, тата своїми руками??? А може дали комусь милостиню?
Я вже чую як звучить ваше заперечення: “Я увесь день так вкалую на тій роботі, що й обнімати надвечір нікого не хочеться”.
Давайте розбиратися з цим…
Давайте поміркуємо, чи гарним був би той факт, якщо фахівець, хірург без любові, а ненавистю робив роботу своїми руками??? Не добре якось виходить, чи не так? А якщо хтось випікає хліб, та з якимось гидким, зневажливим ставленням до цього? Вам як такий сценарій? А чи ви коли-небуть подзвоните майстру, який займається ремонтом квартир і запросите його до себе, наймете такого фахівця, знаючи, що той просто зневажає вид своєї діяльності і робить все абияк? Мабуть ні. Ніхто не захоче найняти того майстра.
Так чому ви самі відноситеся так до своєї праці (місця де ви працюєте, де задіяні ваші руки)? Чому з якоюсь огидою висловлюютеся про це? Чому більшість з вас недолюблює свій труд??? Чому більшість людей такі знервовані під кінець свого робочого дня???
Бути втомленим – це одне, а знаходитися на робочому місці і робити щось, що тобі достеменно не приносить радості й лишає тебе спокою – то зовсім інше. Подумайте, може вам зайнятися чимось іншим? Роботою, яка вас буде наповнювати, відкривати ваші таланти, де ви би самі могли світитися від щастя.
Тож не робіть глибоко нещасним себе, змушуючи день за днем йти на роботу, яку ви просто ненавидите. Зміни спочатку йдуть зсередини людини. Змінюючись самі, ви змінюєте свою реальність!
Будьте сповнені радості і перебувайте щодня у Божому спокої та мирі всередині себе ( до цього треба йти, працюючи над собою). Несіть щастя, люде! Сійте своєю працею добро!!!
Дякую, що прочитали, та тепер ваша черга. Треба написати у коментарі, що ти доброго зробив сьогодні своїми руками на користь іншим? Кого обійняв? Кому пригорнув до себе руками, з чистим серцем сповненим любов’ю? Відпишіться, будь ласка.
Питання “Навіщо людині потрібні руки?” відкрите для обговорення онлайн. Приєднуйся до дискусії!
Дізнавайся більше! Читай, що розповідає Ольга-Марія про себе на сторінках Instagram
Або переходь за посиланням на головну сторінку
