Де шукати маю Бога?

Сьогодні 8 січня вкотре місто прокинулося під звуки гучних вибухів від атаки крилатих та балістичних ракет.

Я подивилася у вікно. Ворони збилися у великі зграї та кружляли над будинками. Знову вибух, потім знову… Загалом їх було 5. Один ворон летів просто на вікна нашого будинку, він вертів голою то вліво, то вправо. Птах аж здригався. Я ніколи раніше не бачила зблизька, коли птахи почуваються дуже тривожно. Це жахливо, я вам скажу. На вуличному термометрі – 5 °. У нашому районі міста ще з вчора немає опалення.

Але десь у світі є ще гірше становище – це наші реалії. Такими були вранішні думки..

– Сину, -кажу я, – коли люди опиняються у складних умовах, що їм потрібно робити?

– Молитися.

– Так. Молитися і шукати Бога. А де Його знайти?

Син трохи задумався.

– У своїх думках, – відповів він.

Я всміхнулася.

– Там ти Його не знайдеш. Наш розум дуже метушливий, він не покаже тобі шлях до Бога. Ще поміркуй.

– Серед людей піду шукати, – знову пробує відшукати вірну відповідь син.

– Серед людей ти мрієш знайти Божу Любов? Ти реально так гадаєш? Так чому ж так тоді багато лиха на Землі? Ві@ни? То хіба не людських рук справи???

– Тоді піду у церкву, – каже син.

– То вже краще, а що будеш казати у церкві?

– Дай, Боже, нам миру та спокою.

А я доповнюю:

– Здоровʼя, щастя, грошей побільше…… Так люди моляться у церкві? 3 такими молитвами приходять до Бога, тільки «Дай, Боже, се, те та й ще отого трішки….»

– А що не так? – питається син. – Всі так роблять. А як треба?

– Всі просять, випрошують… А треба БОГА ШУКАТИ!!! A раз ви вже прийшли до церкви, то перше, що треба робити, то просити вибачення. Не «дай, дай. дай…», а “прости мене грішного” казати. “Прости нас, усіх людей, що так себе ведемо”. Розумієш?

То ми прийшли до висновку, що люди ходять (більшість з них), щоб просити, а не з метою знайти Бога у церкві. Тож, питання залишається тим самим: «Де ж таки знайти Бога?»

– Не знаю, – відповів син.

– Подивися навколо себе зараз (ми сиділи у кухні). Що тебе оточує?

– Чайник, мікрохвильовка, чашка … виделка...

– Серед цього є Бог?

– Hi.

– А серед іншого, що створила людина? Людина ж он як багато чого придумала, реалізувала, втілила. Бог є у цих всіх речах?

– Hi, – каже син і вже думає, до чого то я веду?

А я продовжую:

– Уяви на хвильку, що ти лишився, з оцим усім, що створила людина, але нічого живого немає взагалі. Нічогісінько. Уявив?

Він кивнув мені у відповідь.

– І скільки ти так зможеш прожити? – запитала я.

Син явно не очікував такого запитання. Але ж відповів:

– Я помру від самотності.

– А їсти тобі хіба не захочеться? То скільки витримаєш?

– Не знаю. Кілька днів, тиждень? Небагато.

– Тобто ти зараз сказав, що без усього живого ти просто не виживеш, так?

– Так.

– А ти сам відносиш себе до всього живого, ти є частинка того?

Так, він почав здогадуватися, що й до чого.

– Тож виходить, що все живе, що є на Землі то не створено людиною, так? А ким?

– Богом.

– Ти є маленькою частинкою всього живого. Все працює як один великий живий організм. То у всій природі і є Творець. Він у всьому живому, скрізь. Він дає життя. І тобі дав. Він є у тобі. То де ж його шукати?

– У середині себе.

– Так. У своєму серці.

Тож, бережіть себе, друзі, та знаходьте Бога у собі самому. Будьте такі ж чисті у помислах та діях своїх, як сам Бог – Творець, Абсолют.

Бога не бачимо, але Бог є усюди і Він присутній у всьому живому