Син цікавиться моєю картиною
Ця стаття була написана мною 23.12.2021 року, але публікую її лише нині…
– Мама, – каже він, – у твоєму малюванні є якійсь-то сенс?
– Що ти маєш на увазі? – питанням на питання відповідаю я синові. – Якщо ти питаєш про матеріальну вигоду, то це стоїть для мене на самому останньому місці.
– Як так? – спантеличено, підвівши брови догори, запитав він.
Я уточнюю:
– Розумієш, багато творчих людей не ставлять перед собою мету заробити й продати свій витвір якнайдорожче. Справжні майстри роблять це за своїм покликанням. Просто вони насолоджуються самим процесом творчості. Вони намагаються донести свої ідеї, думки оточуючим людям. Хтось виражає це у малюванні, хтось – в танці, інші, взагалі, роблять неймовірні витвори з глини, займаюсь гончарством, хтось вирізьблює свій шедевр з дерева тощо. Але у кожного спочатку була якась ідея, задум, розумієш?
– І яка в твоїй картині ідея? – знов запитує в мене син.
– Ти гадаєш, що все, що ти тут бачиш, здається зрозумілим, якщо, звісно, не заглиблюватися у техніки малювання? Все, що намальовано є для тебе знайомим і зрозумілим, чи не так? Не має й над чим навіть поміркувати, авжеж? – посміхнулася я.
– Ну, да, – відповів син.
– На справді у цій картині закладені глибокі сенси. Хотів би ти дізнатися про це більше?
На превелике моє здивування, син вмостився зручніше і був вже настроєний мене вислухати і я була відверто дуже вражена його поведінкою. Тепер брови уверх полізли вже у мене. Так як мій син знаходиться у підлітковому віці і йому зараз 13 років, він постійно метушиться, постійно перебуваючи у пошуку чогось нового і цікавого для себе, поспіхом їсть й вже біжить до своїх друзів. А тут, ти бачиш, він виділив час для філософської дискусії і навіть справді був готовий мене вислухати. Здається, щось-таки справді його зацікавило у моїй роботі. Та й утім, він чудово знає, що я людина творча, яка глибоко мислить й дивиться на світ під іншим кутом зору. Тож, я почала свою розповідь так:
– Що зображено на полотні? Що ти бачиш? – ці питання прозвучали замість вступу.
Він почав перераховувати:
– Молода жінка, яка сидить з чашкою чаю за столом на вулиці, дерева, квіти.. Та нічого незвичайного…
– А насправді, – кажу я, – ти не помітив, що навколо цієї дамочки (на картині була зображена інтелігентна, вичурна постать жінки знатного роду) взагалі є дуже багато зелені, природи, квітів?
– Ну й що з того? Що тут такого незвичайного?
– Як ти гадаєш, чому я зобразила цю графиню, себто людину, яка має високий статус і разом з тим вплив на інших людей, не у приміщенні, а в оточенні самої матінки-природи, де вона спокійно, з насолодою п’є чай з фарфорової чашки? На столі я ще додатково намалювала розкішний трояндовий букет у кришталевій вазі… тобто навмисно ще квітів добавила.
Син тільки мовчки здригнув плечима, ще не до кінця розуміючи до чого я веду.
– Добре, давай так, щоб тобі стало зрозумілішим про що мова, дай мені відповідь у процентному співвідношенні: скільки часу ти проводиш у світі, де тебе оточує усе штучне, створене людиною, а не природою? Що просто зараз знаходиться поруч тебе?
Син починає міркувати. Він розглядає кімнату, у якій ми з ним знаходимося:
– Стіл, телевізор, шкаф…
– Далі, – прошу я його, – називай ще більше речей.
– Лампа, стільці, килим, та ось й мобілка поруч…
– Всі ці речі натурального походження чи штучні?
Тут він починає усвідомлювати більш глибше й вимовляє: “Штучні”. Далі прочиняючи завісу свого світогляду, я продовжую з ним вести цікаву розмову:
– Коли ти останнім часом розглядав дерева? Як вони дивовижно створені самим Абсолютом – гілочки, бруньки, листя? Адже всі вони доволі різні, унікальні по своїй суті, мають свій неповторний відтінок. Коли ти розглядав пташок навколо себе на вулиці? Чи ти знаєш як вони називаються і скільки би ти видів зміг нарахувати, ось так просто вдивляючись в цей неповторний світ, гуляючи надворі. А ти звертав увагу, як співають птахи на різні голоси? Це неймовірно, чудово…
– Ні, я не думав про це…
– Так в тім то й річ, що у світі, у якому ми всі перебуваємо зараз, більшість людей не звертають на це уваги, просто не замислюються. Яке чудове небо, яке сонечко, яке все Божественно прекрасне навкруги! Ти розумієш тепер, що штучному наразі приділяється більше уваги. Штучне витіснило в умах людей усю пишноту, досконалу красу природи – творіння самого Абсолюту.
До речі, ти мені так і не відповів, скільки часу на день у процентному відношенні ти проводиш у школі, вдома, за комп’ютером й телефоном?
– Відсотків 80%, – тихо й понуро відповів мені син.
– Так ось, моя картина якраз націлена показати, що можна жити у гармонії з природою, надихаючись її неймовірної красою. А люди, котрі займають високі посади у суспільстві, повинні своїм прикладом показувати останнім істинний напрям розвитку нашої цивілізації, тримаючи курс до просвітництва, творчості і, аж ніяк, не до знищення; вчити правильному світогляду на життя, можливо навіть реформуючи при цьому систему освіти, висуваючи на перше місце не математику, а інші науки (музику наприклад, йогу замість фіз-ри, астрономію, каліграфію, етику (тільки не у вузькому сенсі, як те зараз), основознавство (міркування на тему будови Всесвіту і його законів – це духовні, просвітительські уроки без оцінювання взагалі… дивно, да???)
Але, можливо, саме ви, наші майбутні покоління, будете спроможними внести зміни на краще. Можливо ви у більш масштабному проєкті впровадите ці плани й скоригуєте рух соціуму у бік благотворчого розвитку. Хто знає…
Дякуємо, що були з нами! Свої відгуки ви можете написати у коментарях під цією статтею.
Відгуки:
Читайте ще більше цікавих статей на тему духовного збагачення особистості, переходячи за цим посиланням.
Також не забудьте підписатися на наші канали:
Або переходьте за посиланням НА ГОЛОВНУ СТОРІНКУ
