А чи знали ви про те, що існує Всесвітній день слова “дякую” (International Thank You Day), який відзначається 11 січня? Цей день можна назвати однією з найбільш “ввічливих” дат у році.

Також існує День подяки (англ. Thanksgiving Day). Ще у 1789 році перший президент США Джордж Вашингтон проголосив це свято “Днем публічної подяки та молитви, який слід відзначати, визнаючи з вдячними серцями численні прихильності Всемогутнього Бога”. По-перше, за його словами, це є визнанням добра і того факту, що у світі існує дуже багато хороших речей. І що вони часто трапляються з нами. По-друге, відчувати вдячність – це також усвідомлення того, що не тільки ти, а й усі люди навколо тебе можуть стати джерелом цього добра.

До речі, 7 жовтня 2006 року в Україні вперше пройшов Всеукраїнський День Подяки, який викликав великий резонанс у релігійній спільноті України. Тоді, християни з усіх областей України з’їжджалися до Києва, аби подякувати Богові за хліб, за мир, за Неньку-Україну. (Джерело: uk.wikipedia.org)

ПОДЯКА – тлумачення слова

1. почуття вдячності за послугу, допомогу і т. ін.;
2. невизначена, необумовлена плата за яку-небудь послугу.

ВДЯЧЛИВІСТЬ, ДЯКУВАННЯ, ВДЯЧНІСТЬ, СПАСИБІ виступають синонімами до слова “подяка”. Наведемо кілька прикладів: “Відсилаю Вам з подякою позичені книжки, бо вже скористалася ними”. (Л.Українка); “Найпрекрасніше почуття, яке прищеплюється дитині змалку, – то любов до людей, вдячність до матері, батька, високе поцінування дружби товариша”. (І. Цюпа); “Йде (дівчина) на цілий день прясти до багатого сусіда за ложку страви та за сердечне спасибі” (І. Франко).

ВДЯЧНІСТЬ 

Тлумачний словник української мови подає таке визначення:

Вдячність – це один із проявів подяки, готовність віддячити за послугу, допомогу, зроблене добро.

Тепер подивимося, що означає слово “вдячність” у Вікіпедії. Читаємо:

Вдячність – це почуття визнання отриманого нами добра, наприклад, уваги, добродійства або послуги, а також різні способи виявлення цього почуття на ділі (н-д, офіційні заходи оголошення вдячності). 

Вдячність – складне відчуття, що виникає на базі емоційної та раціональної оцінки того, що відбувається. У вдячної людини нема жодного розрахунку і є тільки бажання відповісти любов’ю на любов. Така вдячність, як форма вираження любові, зроджує радість та задоволення, вона – світло душі. Людина, що духово доросла до такої вдячности, вже радіє з того, що може бути вдячною.

Розуміння подяки та вдячності можна проілюструвати і з протилежного боку, як  відсутності як такої – вкрай до явного вираженого антисоціального розладу особистості та нарцистичної поведінки. Невдячна людина – це ознака морально-невиробленої, морально-нерозвиненої людини, що базує все своє життя на розрахунках тільки з матеріальної користі для себе. (Джерело: uk.wikipedia.org)

Як правильно вживати слова вдячності?

Замість “велике дякую” ліпше буде використати “дуже дякую”, “щиро дякую” або “дуже вдячний”. Мені особисто подобається вираз “ґречно дякую”. Ширше пояснення почуємо від Марії Словолюб:

Науково доведені переваги вдячності:

• зміцнення психологічного здоров’;
• покращення самопочуття;
• посилення емпатії та зниження агресії;
• покращення самооцінки;
• поліпшення сну;
• збільшення стресостійкості;
• полегшення знайомству та заведенню нових друзів.

(За даними дослідження, що були зроблені Американською Психологічною Асоціацією).

Що таке “вдячність” з точки зору фахівців психічного здоров’я людини?

Вам цікаво дізнатися, що про ВДЯЧНІСТЬ кажуть спеціалісти у сфері психології?

“Бути вдячним – єдиний спосіб гідно цінувати життя і все, що в ньому є… Коли вдячність стає стилем життя, то успіх, щастя і позитив стають його невід`ємною частиною.” (Психолог Оксана Янчак)

“Вдячність – це не просто слово або дія, воно є станом свідомості, який може впливати на наше емоційне і фізичне благополуччя. Вдячність – це потужна здатність, яка допомагає нам побачити позитивне в житті та впливає на наше загальне благополуччя. Це навичка, яку варто розвивати, щоб зробити своє життя щасливішим та задоволеним. Почніть практикувати вдячність сьогодні та відкрийте для себе магію цього прекрасного стану свідомості.” (Український психологічний ХАБ)

Ось, що пише про ВДЯЧНІСТЬ психолог Юлія Завгородня:

“Вдячність – це почуття, яке виникає у нас у відповідь на зроблене нам добро. Це також наше розуміння того, що є цінним і важливим для нас нині. А ще це ознака того, що ми помічаємо не лише себе та свої потреби, а й тих, хто поруч з нами.

Вміння бути вдячним та виказувати свою подяку допомагають нам переживати важкі часи та легше переносити всілякі негаразди. Вдячні люди відчувають більше позитивних емоцій, відчувають себе краще, менш депресивні та більш задоволені життям взагалі. В житті будь-якої людини завжди є щось, за що варто бути вдячним.

Останні дослідження стресостійкості показали, що відчуття вдячності та навичка подяки веде до збільшення фізичного та психічного благополуччя. Життя вдячних людей краще організовано, вони менше хворіють та мають довшу тривалість життя.

Ми не народжуємося з вмінням дякувати. Але гарна новина полягає в тому, що ми можемо розвивати своє почуття вдячності та навички подяки протягом життя. Головне робити це систематично та розуміти, що для нашого мозку важливе саме переживання вдячності, а не те, за що ми дякуємо.

Таким чином, навичка бути вдячним за те добре, що є в нашому житті, сприяє: збільшенню добробуту, оптимізму та щастя, зменшенню негативних почуттів, занепокоєння, невдоволення та депресії”.

Висловлювання Байрон Кейті про ВДЯЧНІСТЬ

Байрон Кейті називають духовним лідером сучасності.  Вдячність вона сприймає, як просвітлені відносини і вчить приймати ситуацію, якою вона є. Вона називає цей стан пробудженням, або роботою над собою. Ось що вона пише:

Щоб навчитися сприймати ситуацію і людей такими, якими вони є. Для цього потрібно поставити під сумнів все те, у що ви вірили досі! Лише тоді ви починаєте довіряти собі. Адже коли ви починаєте говорити про страждання, біль, втрату близької людини, війну, ваш розум одразу починає це уявляти. І ви починаєте бачити картини, які завдають вам сильного болю.

Продовжуючи тримати картини жахів у своїй уяві, зверніть увагу на те, де ви насправді перебуваєте прямо зараз. Швидше за все, ви помітите, що можете бути вдячними за те, де ви перебуваєте в цей момент. Ви можете стати присутнім в цьому моменті життя (тут і зараз) і зрозуміти різницю між тим, що є, і тим, у що ви вірите і про що думаєте. Розуміння цієї різниці дозволить вам знайти мир у своєму серці.

Коли ви у своїй свідомості бачите біди, лихо, жах того, що було КОЛИСЬ У МИНУЛОМУ пережито вами, бо самі повертаєтеся до роздумів про це, то подумайте де це все знаходиться? У вашому розумі. При цьому ви зараз живі і можете перебувати у безпечному, затишному і теплому місці.

Усвідомлюючи це, ви починаєте відчувати вдячність. У цей момент у вас починає з’являтися чітка позиція в голові, що ви можете зробити, аби покращити стан свого здоров’я (наприклад, якщо була травма), або що робити, аби вирішити проблему, яка була до того. Ви вже не відчуваєте на цьому етапі страх, бо починаєте діяти. Коли дієш, тоді страху й переживань немає, бо розум зайнятий зовсім іншими речами – розв’язуванням, знаходженням рішень, він горить ідеєю! Страх, біль, розчарування при цьому залишаються в минулому. Бо саме в цей момент у вас з’являється чітка картина в голові, що вам потрібно робити. І ви самі тоді стаєте інструментом покращення світу.

Цей стан приходить із внутрішнього розуміння! Станьте щасливими з середини. Коли змінюєтеся ви – Світ навколо вас теж починає змінюватися! Проблема не в навколишньому світі. Проблема в тому, що ми думаємо і у що віримо. Це вводить нас в плутанину. Це дуже гарне усвідомлення, що дає нам велику свободу. Це дає нас можливість впоратися зі своїми емоціями, з тими думками і переконаннями, в які ми віримо. І коли ми це робимо, світ змінюється. Як гострим мечем розрізайте ілюзію своїх страждань і це допоможе вам віднайти радість, любов і спокій. 

(Із книги Байрон Кейті: “Як позбутися стресу і полюбити те, що маєш”).

Як віднайти у собі стан внутрішнього спокою?

Методи роботи над собою взяті із книги Байрон Кейті “Тисяча імен радості: як жити в гармонії з тим, що є?” (Living in Harmony with the Way Things Are), 2007:

Спочатку людина повинна вибрати переконання чи думку, що має відношення до теми, яка викликає в неї тривогу або неприємні відчуття. І задати такі питання:

-Це правда?
– Як я реагую, коли думаю про це?
– Яким би я був, коли не думав би про це?

Питання також може задавати вам партнер. Після того як питання задані, запишіть відповіді на аркуші паперу. Подивіться на вашу відповідь стосовно останнього питання.  Ви побачите, що буквально ваші думки та емоції змінилися на протилежні – світ ніби перевернувся, чи не так? Кейті застосовує цей метод, коли допомагає іншим людям у налагодженні міжособистісних стосунків, а також коли йдеться про хвороби, смерть і емоційні травми, при роботі з ув’язненими, або людьми, які пережили збройні конфлікти.

Вдячність – важлива умова для радості та щастя

Едуард Карпентер в одній зі своїх поем оспівує: “Радість народжується – і я разом з нею. Я вдячний Сонцю, що пронизує мене своїми променями і разом з тим те (все, що є добрим, благим) виливається на мене (повною мірою)”. Далі Е. Карпентер зазначає, що людина, яка відкрила своє серце Богу (Абсолютному), завжди намагається бути оптимістом. Така людина буде постійно перебувати у пошуку, аби віднайти найкращу сторону з усього, що трапляється на її життєвому шляху. Така людина вчиться усміхається життю, радіти, стояти у вірі і повністю довіряти Абсолютному.

Така людина просто любить життя. Вона відрізняється від інших широким поглядом на життя, має велику терпимість, вона милосердна, в ній не має ненависті, вона вміє переборювати свої страхи, а занепокоєння  перетворювати на мир і спокій у своєму серці. Така людина добре усвідомлює, що й сама не без гріха і тому, не вишукуватиме гріховні сторони в інших людях. Вона трудиться і виконує свою роботу якнайліпше, знаходячи навіть у цьому задоволення. Вона не буде метушливою і завжди (при любих обставинах) буде твердо вірити у Вищу справедливість і перемогу добра.

Якщо якась інформація відгукується у такої людині в самому серці, віна вважає її істинною і не протидіє цьому, скоріше навпаки, каже: “Я чую, я упокорююся, я йду і виконую”.

Що означало бути вдячним для Ісуса?

“Отче, дякую Тобі, що ти почув Мене. Я й знав, що Ти завжди чуєш Мене, але сказав це для народу, який стоїть довкола (аби й вони) повірили, що Ти послав Мене”. Так дякував Богові Ісус перед воскресінням Лазаря. (Євангеліє від Івана 11:41-42). Цими словами Він прославляв Господа і виявляв щиру довіру до Нього.

А чи знали ви, що Ісус Христос у своєму щоденному житті розмовляв арамейською мовою? У арамейській мові поняття “вдячність” передавалося словом תודה “тода” , що має єврейське коріння і означає “дякувати”, “вихваляти хвалу”, а ще як “визнавання величі Бога”. Це слово широко вживалося в юдейських молитвах. Тому арамейською слова вдячності звучали так: “Авун, шебашмая, тода лах”, що означало “Авун- Батько, Ти, що на Небесах, подяка Тобі“, де слово “Авун” означає “Отче” і є шанобливим звертанням до Абсолюта, а також є підкресленням Божої турботи, любові та Його авторитету.

Певні джерела припускають, що частина оригінальних текстів були написані у формі рукописів арамейською. Але Новий Заповіт був написаний грецькою мовою койне, яка була зрозумілішою широкій аудиторії. Тож, слово “тода” замінилося грецьким терміном “дякую” ευχαριστώ.  (Койне– міжнародною мова періоду приблизно від 300 року до Р. Х. до 500 р. н. е. Напис на табличці зі звинуваченням, яку повісили над головою розіп’ятого Ісуса Христа, був зроблений латинською, єврейською мовою, і грецькою (койне). Цією мовою, до речі, були написані Писання, окрім Євангелія від Матвія, яке спочатку було написане єврейською. Біблія, або Святе Письмо писалися авторами різних епох. Авторами Євангеліє були юдеї, наприклад, Матвій, Марко, Лука, Іван, які слова Ісуса передавали у грецькій інтерпретації).

Під час Тайної Вечері, перед стратою, Ісус висловив вдячність, освячуючи хліб та піднесенням чаші вина: “І, взявши хліб, віддав подяку (Богу) і дав їм…”(Євангеліє від Луки 22:19). Тут було використане грецьке слово “sủxapiotéw”, що означає “дякувати”, коли Ісус мав промову під час встановлення Євхаристі (Євхаристія від грец. ευχαριστία, «подяка, або Святе Причастя).

Оріген, один із перших богословів, у своїх тлумаченнях Євангеліє сказав про те, що “вдячність Ісуса не завжди була вимовлена словами, але проявлялася у Його діях і вірності Отцю”. Саме у такий спосіб Ісус висловив повне прийняття волі Отця, коли сам перебував у молитві у Гетсиманському саду.

Тоді Ісус перебував у смутку і глибокій покорі волі Отця Небесного: “Отче Мій, якщо можливо, нехай ця чаша обмине Мене. Однак нехай буде не як Я хочу, а як Ти”. (Від Матвія 26:39) Далі читаємо: “І був Він у смертельному борінні, та став (тоді) ще пильніше молитися. І піт Його став, немов каплі крови, що капали на землю…” (Від Луки 22:44)

У ранніх християнських джерелах, а саме Євангеліє від Фоми (апокрифічне) закладена цікава думка про те, що Ісус був безмежно вдячний Творцю за те, що Він обрав саме Його як посланця Істини: “Я вдячний тобі, Отче, бо Ти знайшов мене достойним розкрити Таємниці Твої світові”.

Тож, коли Він (Спаситель) увійшов з Петром, Яковом та Іваном в Гетсиманський сад, бо любив те місце і часто збирався там для бесід зі своїми учнями, то став шукати усамітнення, щоб у молитві до Небесного Отця розкрити Своє серце перед стратою. Він, знаючи свою подальшу долю, не відрікся від неї, підкорюючись волі Творця. А лише глибоко усвідомлював, що підійшли його останні дні перебування на Землі у тілі людини.

Ісус до останнього свого дня проповідував наступне, кажучи: “Я є Шлях, Істина й Життя” (Від Іоана 14:6-30), “Повірте Мені, коли кажу, що Я є в Отці, а Отець в Мені” (Вiд Iвана 14:11-14 ). А чи були почуті людьми Його слова?

 

Чи стали слідувати люди першій і найважливішій заповіді: “Возлюби Господа Бога свого, всім серцем, всією душею і всім розумом”? (Матв. 22:34-39)

Ось такі думки сповнювали тоді серце Ісуса –  міркування з приводу глибокого смирення та вдячності за місію і можливість, яка була надана Йому, аби виконати Божу волю, й готовність віддати Своє життя за спасіння світу. В Євангеліє від Івана (17:4) читаємо такі слова: “Ісус підвів очі до неба й промовив: Отче, прийшов час… Я прославив Тебе на Землі, закінчивши справу, яку Ти Мені доручив зробити.”

То тепер ви розумієте, що вдячність – це не просто подяка за отримані блага, а щирий вираз довіри до Абсолюта, Його волі й задуму, навіть у самі найтяжчі часи. Так що коли мова йде про вдячність, то це не тільки про радість і благословення, але й про важкі випробування і виклики долі, які вчать терпінню і глибокій покорі. Вдячність – це не тільки реакція на обставини, це стан душі і повної довіри Богу, попри все… Бо вдячливість – це духовна опора, основа Буття, що нам усім і довів своїм життям Ісус Христос.

Вдячність – це фундамент віри 

Вдячність  має глибоке духовне і моральне значення, а також є центральною основою віри. Вдячність до Бога (Абсолюта) є визнанням його всемогутності і мудрості. Також це означає повну довіру, смиренне прийняття Божого волевиявлення. Слова вдячності несуть у собі глибокий потужний сенс. Це підтвердження віри, коли навіть видимі обставини цього не виправдовують. Це джерело духовної сили, яка надає сили, аби витримати труднощі на життєвому шляху, оскільки тоді людина фокусується не на стражданнях, а на Божій присутності. Бо вдячна людина віддаляється від прояву свого невдоволення життям.

Це один із основних аспектів, а саме очищення свідомості від заздрощів, невдоволення і страху, тому вдячність завжди займає центральне місце у духовних вченнях різних часів та епох. Адже вдячність – це основа духовної трансформації. А от нарікання на долю чи обставини, навпаки, тільки руйнують віру! Тому вдячна людина буде зберігати мир у своєму серці, оскільки вона знає, що Бог веде її правильним шляхом. Це робить людину морально стійкою та відповідальною. Людина може відчувати Божу присутність навіть у найскладніших обставинах тому, що вдячливість і довіра до Абсолюта трансформує серце людин, зміцнює віру і підіймає стан її душі на вищі частоти, роблячи її ближчою до Творця. Вдячність є базовою чеснотою, що вчить цінувати все, що дарує нам Всесвіт. Це крок до прийняття світу Вищого порядку. 

Вдячність стабілізує стан душі, розуму і серця. До речі, цікавим є той факт, що у давньогрецькій філософії  слово “подяка” (xápis) було синонімом до слова “благодать”.  Платон говорив так: “Вдячність – це найбільша чеснота душі, бо вона повертає добро через визнання.” В індуїзмі  є слово “крітаґʼя” (Kritajna), тобто “вдячний” або “той, хто визнає добро іншого”. В ісламі вдячність до Аллаха висловлюється словом”шукр” і означає “подяку” та ознаку стійкості на шляху до Аллаха. “Якщо ви будете вдячні, Я збільшу вам благословення.” ( Коран, 14:7)

Вдячність у йозі (духовній практиці) відіграє також дуже важливу роль так, як у цьому стані досягається гармонія та внутрішній спокій, відсутністю прив’язаностей, що є ключем до самопізнання, визнання теперішнього моменту та прийняття світу, таким, яким він є.

“Вдячність – це найвища форма любові. Коли ви вдячні, ви не можете мати страху чи ненависті, бо ваше серце наповнене Світлом”. Йоги Бхаджан (гуру кундаліні-йоги та духовний вчитель)

“Вдячність – це найвищий стан йоги, бо в ній ти приймаєш теперішній момент як дар і прояв вищої гармонії”. Айенгар (один з найвизначніших учителів хатка-йоги)

“Коли вдячність стає твоїм звичним станом, ти стаєш щасливий не тому, що маєш все, а тому, що цінуєш все, що маєш”. Патанджалі (Йога-сутри)

“Вдячність – це не просто емоція, а практика, що зміцнює серце і розум. Це акт поклоніння Всесвіту”. Свамі Сатчідананда наголошував, що духовна практика (садхана), що спирається на вдячність, очищує свідомість і веде до усвідомлення єдності з усім живим.

Чандра Мохан Раджніш (Ошо) – індійський релігійний і духовний лідер, професор філософії наголошував та тому, що

“Подяка відкриває шлях до радості. Коли ви вдячні, навіть страждання перетворюються на вчителя, а ваше життя стає благословенням”.

Це цікаві висловлювання , чи не так? Отже, робимо висновок: у більшості релігійних і філософських текстах вдячність є не лише моральною чеснотою, але й духовним обов’язком. Вдячливість є важливою основою для досягнення духовної стійкості і гармонії з собою, природою та Всесвітом. Вдячність приносить внутрішній мир та спокій, допомагає відчути “гармонію Буття” і є вірною силою для подолання труднощів. Кожна традиція має свої слова до вираження слів подяки (тода, крітаґʼя, шукр, харіс, тощо), але всі вони об’єднуються спільною ідеєю: вдячність веде до гармонії, благословення та духовної єдності з Богом.

Відчуття ВДЯЧНОСТІ на власному життєвому досвіді

Нас всіх з дитинства привчають казати слова вдячності: “Дякую тобі за…” Але бувають такі життєві ситуації, коли “треба дорости душею” аби свідомо виразити вдячність. Наведу кілька яскравих, як на мою думку, прикладів зі свого власного життя.

Колись у дитинстві, я дуже нервувала з приводу того, що мій тато часто проявляв агресію до нас – членів родини. Його крик інколи був нестерпним. Коли в нього був поганий настрій, він міг розбити те, що йому потрапило до рук, інколи доставалося і нам… Бабця намагалася заспокоїти батька, а її рідного сина словом, та часто-густо син як і не чув слів своєї матері. Моя рідна сестра, що була старша за мене на 5 років, то взагалі у свої 17 вже вискочила заміж, аби бути подалі від щоденних чвар та криків.

Моя ж мати переважно мовчала і намагалася стерпіти ото все погане, що “виливалося” з мого тата, а її чоловіка. І одна я, могла йому протистояти… Нікому це не подобалося, чесно кажу. Мені навіть один раз босою довелося тікати взимку з двору, бо татко був настільки сердитим, щоби вбив мене тоді))) Чого він розізлився так? Та якось ображав він “по звичному режиму” мою маму, а я не витримала і вилила на нього відро з холодною водою. От і тікати довелося… Але він опісля того (цілих кілька днів!) не орав, як скажений.

Так, до юності своєї, я була сердитою на свого татка за його крик, казала, “що він вкрав і зіпсував все моє дитинство”. Потім, якось стали налагоджувати ми з ним стосунки, а зараз-то взагалі ми друзі, хоча й на відстані, бо мої батьки в свої літа не захотіли переїжджати свого часу і так й лишилися жити в окупації.

Чесно скажу, багато знадобилося років, аби від щирого серця сказати своїм батькам “ДЯКУЮ!” Я ВДЯЧНА СВОЇМ БАТЬКАМ ЗА ВСЕ! От просто за все!!! Бо я отримала такий “бойовий вишкіл” у своєму дитинстві, що мене образити ще спробуй!) А найголовніше, я ВДЯЧНА їм за життя, яке вони мені дали. Зараз вони радіють з того, чим я займаюся і самі вчаться від мене. Батько взагалі полюбляє, коли я що-небудь цікавеньке розповідаю по телефону… Мої ріднесенькі батьки, я ВДЯЧНА Богу, що ви є, що маю нагоду вас інколи чути (хоч по телефону), знати, що ви живі… ЛЮБЛЮ ВАС І ОБІЙМАЮ СЕРЦЕМ!!!

Другий яскравий приклад наведу. Я раніше писала вже про стан свого здоров’я (Йога і моє тіло, або чому я почала займатися Йогою?), коли ані ноги, ані руки мене “не слухалися” і мене доводилося годували з ложки. Лікарі видали тоді мені довідку про 2 групу інвалідності і кричали в один голос, що це невиліковно. Я не змирилася з їх “приговором” і … О, диво! Куди й поділася моя болячка. Але на це знов-таки знадобилося чимало років… За цей важкий період мого життя я теж ВДЯЧНА, бо це дало мені чітке усвідомлення свого Вищого Я, показало мені шлях куди мені йти і дало мені очевидні відповіді “нащо” проявляти себе, для чого і для кого… Це була болюча, тривала робота над собою (як внутрішня, так і зовнішня).

І третій приклад. Народити дівчинку я дуже хотіла. Та ДЯКУЮ Тобі Боже за те, що Ти подарував мені двох гарних хлопчиків. Знадобилося понад 20 років, аби таки народилася дівчинка. Та дива є! Вірте усім своїм серцем в це!!! Я абсолютно однаково відношуся до всіх своїх трьох діточок. Але коли розмірковую над тим, що Господь послав мені дівчинку, коли мені виповнилося 41, це вже саме по собі диво. Згадати й наступне, що вона народилася якраз напередодні повномасштабного вторгнення рф в Україну…

Але як ця маленька дівчинка нас відволікає від всіх жахів сьогодення! Я так щиро ВДЯЧНА, ВДЯЧНА, ВДЯЧНА Творцю і цьому маленькому янголяткові за це.

А далі ось, що стало відбувалося тоді… Ми сильно нервували, сиділи у холодних, сирих підвалах, були без хліба, як і всі…

Йшов лютий 2022 року. Це перші прояви війни у моєму рідному місті:

Молитва подяки за новий день

Зараз дуже хочется промовити МОЛИТВУ ПОДЯКИ за прожитий день і настання нового. Давайте помолимося разом, друзі:

Я дякую тобі, Отче, за нові сили, з якими розпочинаю цей день. Написано: “Віруючі знайдуть спокій в Тобі”. Моя ж віра — це  впевненість у Тобі. Дякую за те, що Ти, Господи, посилаєш ангелів  Своїх для підкріплення нас у ці важкі часи. Я віддаю себе і своїх близьких, рідних мені людей у Твої Божественні руки. Я знаю, що Ти зцілиш нас, відновиш тіло і наповниш наші душі радістю. Я віддаю всі свої страхи і переживання під Твій контроль, бо я усім серцем покладаюся на Тебе. Я буду свідченням того, що Ти дбаєш про мене і мою сім’ю. Читаю слова зі святого Писання: “Всі свої турботи (і печалі) покладіть на Нього, бо Він піклується про вас” (1 Петра: 5:7). Тож, я покладаюся на Тебе, Творець Неба і Землі, я знаю, що Ти в силах підняти і зміцнити нас, аби ми ще більше зростали у вірі і у слові Твоїм.

Ти даєш нам духа не страху, а любові, сили і впевненості. І я дякую Тобі за це. Дякую тобі, Господи, за Твою опору і підтримку у важкий для нас період. Написано: “Заспокойтеся  і пізнаєте, що Я Господь” (1 Царів 20). І далі: “Бог – пристановище наше й міць, допомога в скорботах, Бог завжди знаходиться поруч.” (Псалом 45)

Я вірю в силу Твого слова, я вірю, що Ти — джерело справжнього щастя. І я приймаю Твоє добре проявлене ставлення до мене і до всієї моєї родини, з поклонінням перед Тобою і щирою любов’ю. Господи, дякую за Твою милість, в надії і вірі  на Тебе ми будемо продовжувати рухатися вперед. Слава Тобі, Вишній! Бо ми зараз стоїмо в правильній позиції перед Тобою. “Все, що було раніше, залишилося в минулому, бо тепер приходить все нове” (2 Коринфянам 5:17).

Я вірю і довіряю тобі, Господи. Написано: “Під Його крилами ти будеш у безпеці. Щит і огорожа — істина Його. Господь моя надія. Не трапиться зі мною (і … вимовити імена близьких людей) лихо, бо Своїм ангелам на Небі ти наказав охороняти нас на всіх шляхах наших.” Читаємо: “Я захищу його, бо він пізнав Моє ім’я. Закличе він до мене – і Я його вислухаю, врятую його (від зла) і довгою днів насичу його і покажу йому Своє спасіння”. (Псалтир 90)

Благодать Всевишнього даровану мені і моїй сім’ї, ми з вдячністю і любов’ю приймаємо, щоб знайти в надії зцілення, а в скорботі втіху, а в бідах благодатну допомогу. Отче наш Небесний, ми в смиренності стоїмо перед Тобою, з вірою приходимо до Тебе, звертаємося і шукаємо Тебе. Море скорбот та нещасть важким тягарем лягло на наші плечі, тож нехай наша любов до Всевишнього ніколи не ослабне. Нехай наші серця шукають (горять спрагою) знайти тиху пристань порятунку у Тобі Всевишній. Тому ми з відкритою своєю душею звертаємося до Тебе Господи, аби ти почув наші молитви. Адже написано: “Завжди в молитві й проханні з подякою відкривайте свої бажання перед Господом, і мир Божий, що вищий від усякого розуму, буде берегти серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі”. (До Филип’ян 4:6-7)

Зміцни мене, Господи, вислухай мене і врятуй мене і мою сім’ю від усього лихого і злого, й страхітливого. Ми потребуємо Тебе зараз, як ніколи раніше. Допоможи нам, Господи, ми віддаємо цю складну ситуацію в Твої сильні Божественні руки. Я знаю (впевнений у цьому), що Ти можеш зробити і втілити необхідні зміни на краще, самим найліпшим і найнеймовірнішим чином. І більше того, я також знаю, що Ти вже працюєш над цим. Я з твердженням це вимовляю, бо в Біблії написано: “Просіть і отримаєте, бо буде вам дано; шукайте і знайдете, бо хто просить – той одержує, а хто шукає – той знаходить”. (Вiд Матвiя 7:7-8) “Усе, про що молитесь і просите, – вірте, що одержите і буде вам”. (Вiд Марка 11:24)

Дякую Тобі за надію, яку Ти даєш нам, аби змінилося наше життя і теперішні обставини на краще. Я довіряю Тобі, бо знаю, що Ти маєш прекрасний план для мене і всієї моєї сім’ї (перерахувати імена). Написано: “За всі (нещастя) і гноблення, безчестя ви отримаєте подвійне благословення. Ви будете радіти своїй долі тому, що отримаєте подвійну радість (вдвоє більше того, що втратили)” (Ісая 61:1-7 ). Боже, зціли наші  болючі рани і наповни наше життя радістю й миром, добротою, енергією, здоров’ям та оптимізмом. Очисти наші душі і освяти помисли наші, омий знеболені тіла наші, зміцни, зціли нас, веди, вказуй нам шлях, направляй та повсякчас навчай нас. Слава Тобі, Всевишній, на віки вічні. Ми покладаємося на Тебе і дякуємо Тобі. Бо ти Господь добрий, я впевнений, що Ти зараз чуєш мене. Дякую Тобі, Господи, за те, що Ти посилаєш нам благословення в цьому дні  – мені, моїй родині та дітям (перерахувати імена близьких людей).

Господи, я так люблю Тебе, Ти такий добрий і благий, я щиросердно дякую Тобі за це. Боже мій, ти Величний. Я дякую Тобі за те, що можу завжди сміливо приходити до Тебе зі своєю молитвою. Я дякую Тобі за все те, про що Ти турбуєшся за мене і моїх близьких, за все, що Ти робиш для нас. Дякую тобі, Всевишній, в будь-який час і безперестанно. Амінь. Амінь. Амінь.”

Боже, який ти мудрий, низько кланяюся Тобі Вишній, за все, що маю, РАдію всією душею всьому живому, що мене оточує, бо знаю, це Ти, Господи, у своєму Величному прояві навколо… Тож, ВДЯЧНОСТІ моєї до тебе, Благий, не має меж!!!

Радійте життю і, попри все, будьте ВДЯЧНИМИ…

Дякуємо і вам, друзі і читачі, що були з нами увесь цей час! Сподіваємося, що подана інформація була цікавою і корисною для вас. Чекатимемо на ваші відгуки!!!

Щоб дізнаватися ще більше цікавого, підписуйтеся на наші канали:

• Instagram 
• Facebook  
• Pinterest 
• YouTube