КУЛЬБАБА (Taraxacum officinale)
Кульбаба (кульбаба лікарська, кульбаба звичайна) – багаторічна трав’яниста рослина родини айстрових (Asteraceae). Біноміальна назва – Taraxacum officinale (Джерело: uk.wikipedia.org)
Привіт! Ми продовжуємо розповідати про лікарські рослини, які проростають на території України. Сьогодні ви дізнаєтеся про кульбабу. Про інші лікарські рослини України читай, переходячи за цим посиланням. Бажаємо тобі приємного перегляду!
Кульбаба (Taraxacum officinale)
Кульбаба має багато народних назв: молочник, пухівка, падиволос, чічак, маївка, бабакуля, бабка, пустодуй, дідики, літучки, молочай та інші.
Ці назви відображають здатність насіння цієї рослини розноситися вітром, а також наявність у ній молочного соку. У складі флори України відомо близько 15 видів цього роду.
Мабуть всі люди знають кульбабу ще з дитинства; особливо діти полюбляють дмухати на сім’яну кульку і раді бачити, як розлітаються маленькі парашутики. Яскраво-жовті квітки кульбаби розцвітають весною, наче сонечко. Їх можна побачити по всій території України – у садках, парках, при дорогах, на городах, на узліссях. Кульбаба росте всюди, де є хоча б жменька грунту. Це одна з найрозповсюджених на планеті рослин. Вона розселилася по всіх материках.
У деяких рослин з кульбабою досить складні стосунки, адже ця рослина розростається й захоплює землі, на яких могли б вирости інші рослини, тобто часто витісняє їх. Але іншого боку, від неї ж таки чимало користі для людини!
А чи відомо вам, що ця рослина володіє надзвичайною життєвою силою – скільки б не топтали кульбабу люди, скільки б не з’їдали її тварини, а вона все одно буде рости. Листя, придавлені до землі, допомагає їй вижити, а довгий міцний корінь дозволяє дуже швидко відродитися, навіть якщо ця рослина буде дуже пошкодженою. Ну, а що вже казати про насіння кульбаби!
Ботанічний опис кульбаби
Напевно, не має такої людини, яка б з першого погляду не впізнала цю рослину. Але якщо така людина все ж таки знайдеться, їй достатньо просто зірвати квітку, щоб відразу запам’ятати цю рослину.
Кульбаба лікарська – це багаторічна трав’яниста рослина, буває низенькою, але іноді вона досягає 50 см заввишки. Якщо кульбаба росте на пекучому сонці або на сухому ґрунті, тоді вона невелика – до 20 см; якщо ж кульбаба проростає на вологих ґрунтах або в тіні, вона може бути в три рази вищою.
Корінь у кульбаби товстий, стрижневий, м’ясистий. Він добре розвинений: 20-60 см завдовжки і 1-2 см в поперечнику. На смак гіркуватий. Корінь переходить у коротке гіллясте кореневище.
У прикореневій розетці багато дещо піднятих або лежачих на землі листків. Листки довгасто-ланцетні, звужені до основи, глибокоперистонадрізані. Краї їх нерівномірно-зубчасті. З пазух листків виходять квіткові стрілки – голі, циліндричні, всередині порожнисті, до 40 см заввишки. На верхівці несе один квітковий кошик. Кошик великий численними язичковими яскраво-жовтими квітами.
Кульбаба лікарська має плід – сім’янку з чубком. Після достигання сім’янка утворює пухнасту сірувато-білу кулю. Звідки і назва рослини – кульбаба. Плоди розлітаються на повітрі від легкого подиху вітру, ніби маленькі парашутики.
Якщо зловити пухнасту насінинку кульбаби і ретельно її розглядати, можна побачити довгу ніжку (ботаніки називають її носиком), а в самому кінці крихітну насінинку. Легкий парашутик насінинки допомагає подорожувати насінню, а відтак – допомагає кульбабі розселятися. Насіння кульбаби на своєму парашуті не просто літають, а наче пливуть по тихесенько: плавно та спокійно, майже не качаючись. До речі, є ще багато інших рослин, що розсилають своє насіння таким самим чином, наприклад осот. Він теж розсилає своє насіння за допомогою “парашутів”. Але парашути у нього складаються не з простих волосків, а з перистих.
А ось у кульбаби, мабуть, парашутики є самими найкращими. Вони не тільки далеко летять, а й опускаються дуже чітко, строго вертикально, так що насіння відразу вмикається в ґрунт своїм загостреним кінчиком. Парашутики у всіх різновидів кульбаби приблизно однакові. А от окраска квіток-кошиків різна. Ми звикли до золотисто-жовтого, найбільш поширеного, що притаманна кульбабі лікарській. Але серед інших різновидів є й білуваті і червоні, є пурпурні і, навіть, фіолетові.
Кульбаба з’являється навесні, а вже на початку літа її особливо багато. Неначе якийсь гігантський художник у цю пору малює по луках, при дорогах – скрізь жовтою фарбою… Через деякий час той же невідомий художник замість золотисто-жовтих кошиків квітів малює білі пухнасті кульки. Потім легкий вітерець піднімає над поляною хмару легких парашутиків. І на гнучких трубочках-квітоніжках залишаються лише маленькі лисі “голівки”.
При ушкодженні кульбаба виділяє молочно-білий сік. Він, гіркий на смак, але, до речі, абсолютно безпечний, який миттєво з’являється на уламку стеблинки-трубочки або витягнутих, зубчастих по краях листочків. До речі, хоча і стебло у цієї рослини, неначе пола трубка, але воно гнучке та міцне.
Період цвітіння зазвичай у травні, хоча деякі рослини можуть зацвітати набагато пізніше – у червні й навіть у серпні.
Збирання, переробка та зберігання кульбаби
Квітки кульбаби лікарської збирають разом зі стрілками під час цвітіння. Коріння ж краще збирати восени, коли вони містять більше діючих речовин, або навесні, до цвітіння рослини.
Корінь рослини викопують лопатами, обтрушують землю, обрізають ножами залишки листків, кінчик кореня, кореневу шийку і тоненькі бокові коріння. Викопані корені миють у холодній воді, і протягом кількох днів пров’ялюють на відкритому повітрі, поки з них не перестане виділятись молочний сік. Потім сушать, розклавши тонким шаром на папері або на тканині на горищах під залізним дахом з хорошою вентиляцією або під навісами. У печах або сушарках сушать при температурі 40-50°. Сухі корені пакують по 50—100 кг. Зберігають у сухих добре провітрюваних приміщеннях протягом п’яти років.
Фармакологічні властивості кульбаби
1 . Доступність і різноманітність дії на організм людини властивостей кульбаби лікарської ставлять її поруч з цінними ранньовесняними рослинами.
2. Кульбаба лікарська містить у листках кальцій, калій, залізо, фосфор, протеїн, сапоніни, вітаміни A, B, C (50—70 мг/100 г), Е, каротин (6—8 мг/100 г).
3. Суцвіття також багате на вітаміни С, B2, РР, каротиноїди, сапоніни, а пилок з квіток – ціле джерело мікроелементів: бор, марганець, мідь, нікель, молібден, кобальт.
Корінь кульбаби лікарської восени містить близько 40% інуліну (восени вміст інуліну наближається до 40 %, навесні зменшується до 2 %), який використовується як жовчогінний засіб, також як оздоровчий і зміцнювальний печінку.
У коренях і листках кульбаби містяться: гірка речовина глікозид тараксацин, каучук, органічні кислоти, аспарагін, рибофлавін, слиз, смоли, цукор, олія, холін, тирозиназа, барвні речовини (різні каратиноїди).
Медичне використання кульбаби
Завдяки багатому біохімічному складу кульбаби лікарської її широко застосовують у лікуванні багатьох хвороб.
Про її лікувальні властивості знав ще один із “отців медицини” відомий Авіценна, а давні греки і римляни навіть закріпили лікувальні властивості рослини в науковому терміні, створивши для одуванчика назву “тараксакум офіцинале”. Перше слово (грецьке) означає “заспокійливий”, друге (латинське) “лікарський”.
Так у науковій медицині препарати кульбаби використовують для покращення апетиту і травлення. Зокрема для посилення жовчовиділення і для тонізуючої дії на жовчний міхур. Тому коріння кульбаби входять до складу апетитних препаратів.
Кульбаба лікарська також використовується для профілактики атеросклерозу і на початкових стадіях цукрового діабету.
Відвар та настій кореня кульбаби рекомендується при захворюваннях жовчного міхура, печінки, жовтусі, жовчно-кам’яній хворобі, гастриті, коліті, геморої, неврозах, ревматизмі, діабеті.
Крім того, – це легкопроносний і сечогінний, кровоочисний і відхаркувальний засіб. У відварі корінь кульбаби сприймають у дозі 30 г на 1 литр води, на прийом по півсклянки, а в порошку – на кінчику ножа тричі на день за 20-30 хвилин до прийому їжі. Так радить М. А. Носаль, особливо при висипах, прищах, фурункульозі – як кровоочисний.
Наша народна медицина назвала кульбабу лікарську еліксиром життя. В народі коренем кульбаби разом з коренем лопуха лікують екзему. Або ж готують мазь з борошна, кореня кульбаби та меду. Змивають мазь із рани теплою сироваткою. З косметичною метою використовують настій з квіток кульбаби. Ним зводять бородавки, пігментні плями і ластовиння. вся рослина входить до складу противугревого лосьйону. Маска зі свіжого листя кульбаби допомагає омолодити шкіру. А в давні часи дівчата вмивалися відваром кореня кульбаби, щоб позбутися веснянок.
Крім того, кульбаба збільшує кількість молока у породіль.
Свіжі листки і сік кульбаби лікарської застосовують при атеросклерозі, анемії, авітамінозі.
Відвари і настої трави і коріння кульбаби допомагають виведенню каменів із нирок, мають потогінний, жарознижуючий ефект.
При гастриті і коліті
1 столову ложку листя і коріння кульбаби лікарської (10 г ) настояти у термосі у 0,5 л окропу. Приймати по 2 третині склянки до їжі три рази на день.
Як жовчогінне
Корінь кульбаби ( 20 г) на 250 мл окропу варити 7-10 хвилин, процідити. Приймати по 1 столовій ложці за 30 хвилин до їжі.
При екземі
Корінь кульбаби 20 г, корінь лопуха великого 20 г. По столовій ложці кожного настоювати 10 годин у 750 мл води, потім варити 10 хвилин, настояти 2 години. Приймати по 100 мл 4-5 разів на день. Одночасно приймають мазь із рівних часток порошка кореня кульбаби і меду.
Апетитний (противоблювотний чай)
Корінь кульбаби – одна частина, трава полину гіркого – дві частини, трава деревію – дві частини. 1 столову ложку суміші заварити У 250 мл окропу, настоювати 20 хвилин, процідити. Приймати по одній столовій ложці 2-3 рази на день за 15 хвилин до їди.
Вітамінний сироп
У скляну банку скласти квітки кульбаби, пересипати цукром ( близько 500 г цукру на півлітрову банку квіток). Поставити у темне місце на тиждень. Процідити. Пити зранку розчин 1 чайну ложечки сиропу на склянку кип’яченої води. Сироп з кульбаби укріплює імунітет, чистить кров, допомагає відновленню хрящової тканини.
Ще Авіценна використовував свіжий сік кульбаби для усунення застійних явищ у зворотній вені та лікування набряків. Соком кульбаби виводив більма, а на місце укусу скорпіона накладав компрес із свіжої рослини кульбаби.
Ось така вона, всім доступна кульбаба, любий бур’янець із жовтими квітками! Між тим, скільки користі приносить нашому здоров’ю кульбаба лікарська!
Харчове вживання кульбаби
Кульбаба їстівна. Зі спеціально оброблених листя можна приготувати салати, компоти, желе. Це не тільки смачно, але й дуже корисно. У нашій країні, правда, кульбаба, як їстівний продукт не дуже популярна, але у Франції, наприклад, її спеціально вирощують на плантаціях.
Кульбаба лікарська – це гарне поєднання ліків і їжі, особливо при атеросклерозі. У їжу використовують майже всі частини кульбаби: листки, квіткові бруньки, суцвіття та корені. Листки кульбаби поживні і містять більше заліза, фосфору й кальцію, ніж листяні овочі.
З молодих листків кульбаби готують салати, приправи до м’ясних та рибних блюд. Їх також додають до супів і в борщ. Щоб позбавити гіркоти, молоді листки кладуть на півгодини в солону воду, а корені відварюють 6-8 хвилин у підсоленій воді.
Салат із кульбаби з овочами
Для однієї порції беруть 100 г свіжих, вимочених у солоній воді й посічених листків кульбаби, 50 г зеленої цибулі, 30 г петрушки, 30 г соняшникової олії, сіль оцет кріп та перець – за смаком. Подрібнену суміш заправляють олією, оцтом, солять, добре перемішують і посипають кропом.
Такий салат корисний хворим на подагру, недокрів’я, ревматизм.
Салат з яйцем
100 г листів кульбаби, 20 г зеленої цибулі, 50 г квашеної капусти, одне варене яйце, 5 г сметани, сіль за смаком. Можна заправити майонезом.
Салати з листочків кульбаби і морською капустою, буряком та петрушкою з олією – дуже сильний засіб для виведення радіації, та надходження в організмі йоду.
Цікаво, що в Англії салат з кульбаби готується не з зелених, а з відбілених листків. Для відбілення листя навесні накривають коробками, ящиками, квітковими горщиками. Через 10 днів листя без світла майже втрачає забарвлення, а відтак і гіркоту. Відбілене листя, петрушку, зелену цибулю нарізають і заливають заправкою з потовченого часнику, олії та оцту.
А як замінник маринованих каперсів готують так: 500 г пуп’янків кульбаби промивають, заливають гарячим маринадом: 2 склянки 3 % процентного оцту, 20 г солі, 20 г цукру, перець, лавровий листок – доводять до кипіння і проварюють на слабкому вогні 5 хвилин.
Смачно і корисно ( особливо при хворобах серця і нервової системи) пити каву з кульбаби лікарської: 1 чайну ложку суміші з порошку коренів кульбаби і коренів цикорія (1 : 1) залити 1 склянкою води, пропарити, настояти 10 хвилин, процідити і пити з медом і лимоном.
Варення із квіток кульбаби
Квітки очистити від квіткових ніжок, промити в холодній воді. Залити водою так, щоб вода тільки вкрила квітки. Прокип’ятити 20 хвилин. Настояти протягом 10-12 годин. Процідити і старанно віджати. Вичавки викинути. До відвару додати цукор ( на 1 л – 1 кг цукру). Зварити варення до готовності. Для поліпшення смаку та кольору за 10-12 хвилин до готовності додати до нього цитринової кислоти ( 1,2 г на 1 л варення).
Чай
На одну склянку окропу беруть 2 столові ложки свіжих квіток кульбаби. кип’ятять 2 хвилини, настоюють 15 хвилин.
Цікаві факти про кульбабу
Оскільки кошики кульбаби відкриваються о 6 годині ранку, а закриваються о 10-й, її можна використовувати для створення квіткового годинника, що й зробив свого часу Карл Лінней. До того ж кульбаба – непоганий барометр: на дощ її кошики закриваються.
До речі, цвітуча кульбаба не любить вологи – береже пилок. У дощові дні вона не розкривається повністю, а в гарну погоду “прокидається” рано.
Кульбаба – також цінний ранньовесняний медонос. бджоли активно відвідують її в основному через наявність пилку, потрібного для розвитку бджолосімей після зимівлі.
Як медонос кульбаба не така вже й погана, адже вона розцвітає тоді, коли взагалі повсюди ще є мало квітучих рослин. І голодні від зими комахи радіють їй, особливо бджоли. Навесні, збираючи нектар з одного гектара квітучої кульбаби, вони можуть виготовити до п’ятдесяти кілограмів меду!
Застосовують кульбабу також для боротьби зі шкідниками: настоянкою кореня кульбаби, змішаною з мильним розчином, оприскують яблуні в період цвітіння.
Використана література:
- Перевозченко І.І. т а ін. Шукайте лікаря в природі. – К.: Урожай, 2002. – 216 с.: іл.
- Кархут В.В. Ліки навколо нас. – К.: Здоров’я, 2001. – 232 с.: іл.
- Харченко М. С. та ін. Лікарські рослини і їх застосування. – К .: Здоров’я, 1981. – 232 с.: іл.
- Дишлевий В. Енциклопедія корисних та небезпечних рослин. – К.: ФОП “Мунін Г. Б. “, 2016. – 240 с.
- Мамчур Ф. І. Цілюще зело. – К.: Здоров’я, 1993. – 208 с.
- Носаль І. М. Від рослин – до людини: Розповіді про лікувальні та лікарські рослини України. – К.: Веселка, 1992 – 1995. – 606 с.: іл.
Статтю для вас підготували: Зінов’єва Н. П. та Ольга-Марія
Дякую, що були з нами! Поділіться своїми думками щодо прочитанного у коментарях.
Не забудьте підписатися на наші канали:
