24 лютого 2025 року виповнилося рівно три роки з дня повномасштабного вторгнення рф в Україну. Прошу вас, друзі, прочитати гарні українські вірші сучасних поетів про війну, про те, що наболіло, що пече, а також про надію та величезну подяку ЗСУ.
СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!!!
Також ви можете переглянути допис “1000 днів війни” (сучасна українська поезія) і ознайомитися зі статтею “24 лютого – два роки Незламності України”.
А завтра була війна
І люди не знали навіть,
Що хтось стане лише пам’ять,
А хтось загубить усе…
А завтра була війна,
А люди собі не знали
І зорі ті зустрічали,
І вірили, і чекали,
Що буде нове життя.
А завтра була війна…
С. Б. (Instagram_ koluchkin.love)
“Пригадай той лютневий світанок…” (Джерело відео: Facebook _ Соломія Українець)
Три роки промайнуло…
Потужні вибухи нас розбудили зранку,
Три роки промайнуло, море сліз,
Жахіття і біда безперестанку,
З’явився у життя трагічний зміст!
Нам завдає війна багато болю,
Ми звикли до сирен і укриття,
В тисячі три роки вкоротили долю,
Трагічний зміст сьогодні у життя…
Живим не дочекалась мати сина,
Зруйнованих є сотні сіл і міст,
Цвіт нації, на жаль, щоденно гине,
Три роки у життя трагічний зміст…
Олег Криворот
24.02.2022 – 24.02.2025
Війна іде. На повну йде три роки.
Цей сумний день хтось, може, розібʼє на кроки.
Але для нас, для всіх, хто в Україні, з України –
Це суцільний час, страшний, пекельний, неділимий…
3K (Зоя Калиновска)
“Це біль, який я ношу в собі, викладений на полотні… Ця картина не придумана і має зв’язок з реальністю. Це реальне фото військового, який малював цей малюнок на стіні, а я зробив його персонажем для муралу,” – пише український художник Володимир в Інстаграмі.
Це міф,
Що всі ми різні та не схожі.
Я – Полтава, Харків та Суми.
Чого ви такі сьогодні сумні?
Причин є багато для сварки,
Для болю.
Та боль вбиває. Ти згоден
Мій друже, що треба разом
Триматися купи. Я – Хмельницький,
Я – Рівне. Я – Ужгород.
Ми різні, усякі. І говор, і очі.
Але ми разом.
Ось: – Ти хто? – Севастополь.
А я – Ніколаєв. Вона – є Тернопіль.
Я – теж Ізмаїл. Я – Луганськ, Овідіополь.
Ми різні. Хто з міста, з району.
Поділля чи Буджак.
Яка то різниця. Ми всі наче крила.
Одно ось і друге.
Єдині хоч різні.
Ми всі – Україна.
Я – Харків.
Ти – Київ…
С. Б. (Instagram_ koluchkin.love)
Моя Україна
Кожен баче своє. Я – Україну.
Така вона в нас дуже красива.
Але всі ці стіни. Сум на обличчі.
Така вона в нас. Горе так звичне
Стало, як наче звикли до всього..
Очі не плачуть. В них тільки горе.
Губи тверді і цей погляд прозорий.
Моя Україна – сум та неволя.
Красива, як квітка. Гарна, як поле.
Моя Україна. Дивлюсь я і бачу.
Ти не здалася. Ти не пробачиш!!!
Гарна. Сумна. Але досі незламна.
Ти наче квітка. Ти наше сяйво!!!
С. Б. (Instagram_ koluchkin.love)
Хтось п’є міцну каву…
Хтось п’є міцну каву,
Хтось воду звичайну.
Хтось їде в Єгипет,
Мадрид чи Варшаву.
А хтось за роки
Дома був
Лиш два рази.
Хтось гине, хтось плаче,
Хтось просто живе.
Я дуже всім вдячний,
Хто зараз в окопі.
Не треба мені
Той щасливой Європи.
Я дома у себе
Хочу мирно спати.
Я дякую Вам,
Українські Солдати!!!
С. А.
Я Тобі Дякую, Солдате
Я Тобі Дякую, Солдате!
За мирний день, за ніч, за сни.
Хай дочекаються Вас мати
З отої тяжкої для всіх війни.
Хай дочекаються Вас жінки.
Хай прийдуть всі живі до хат.
Війна не свято, не картинки.
То хай вернуться ті солдати,
Що зараз десь в окопі, в полі,
У лісі, в місті, у селі.
Хай повернуться всі до дому.
Усі до одного – живі!!!
Сергій Олексійович
На “нулі”
Я не знаю, як там на “нулі”.
Та і слів не знайти мабуть мені.
Але добре ми всі з вами знаєм,
Що там сестри наші і брати.
Я не знаю, як там на “нулі”.
Та від цього залежить все інше.
Не буває того мабуть гірше,
Але там головний сенс життя.
І тримаємось ми тільки з того,
Що там міцно стоять в обороні
Наші доньки і наші сини.
Хай щастить всім, хто там на “нулі”.
Ви мої зараз сестри, брати!
Всі, хто міцно трима оборону.
Не важлива, які в Вас погони.
Всі Ви наша єдина Надія.
Бо за Вами всіма – Україна!
Я не знаю, як там на “нулі”.
Але всі, хто там зараз – брати….
Борони їх, будь ласка, наш Боже.
Хай молитва усім допоможе.
Тим хто зараз, в цю мить на “нулі” –
Ви всі сестри мої і брати…
Сергій Олексійович
За нашу Україну
Дме вітер нам у спину.
За нашу Україну.
За нашу Україну.
Пішли ми воювати.
Брати ми всі по духу.
В окопі мерзнуть руки.
І важко тут писати.
За вільну Україну.
За маму та за сина.
За маму та за сина.
Ми будьмо до кінця.
Навколо купа лиха.
Стріляють і бомблять.
Але щоб спали вдома
Всі рідні та знайомі.
За нашу Україну
Ми зможем постоять.
За вільну Україну.
І за дружину та сина.
І за дружину та сина.
Ми будем воювать.
С. Б. (Instagram_ koluchkin.love)
Мами
Мами також на війні.
Яка різниця, скільки їй?
38 чи 75.
Син її – солдат!
Хочеш – не хочеш,
А повіриш у Бога.
Кожна хоче,
Щоб син був удома.
Живий,
Цілий.
Нерви
У всіх на межі.
Мами
Ходять з нами однією вулицею.
Хтось бачив, як вони плачуть
На людях?
Їм не дають нагород та медалей
Їм не потрібні гроші та ордени.
У мами турбота завжди одна,
Щоб був живий і вдома.
Вам може не знайомий
Такий ось бік життя?
Але буде зовсім не зайве
Згадувати тих молодих
І не дуже жінок,
Хто вдома хвилюється.
У мам свої інтереси.
Скоріше би син додому,
Або донька.
Коли нарешті
Це питання
Перестане хвилювати
Маму.
Не кажіть, що знаєте,
Що таке війна,
Якщо ви не мама
Того, хто зараз там
Де вбивають і роблять каліками
Чиїхось дітей.
С. Б. (Instagram_ koluchkin.love)
Чи сплять солдатські матері?
Чи сплять солдатські матері?
Нехай ніхто в них не питає.
А запитає у зорі,
Що в їхні вікна заглядає.
Спитайте в темного вікна,
Що чує всі її молитви.
Щоночі шепче їх вона,
Щоб повернувся син із битви.
Спитайте вітру за вікном,
Який усе на світі знає,
Яким важким, тривожним сном
Вона так рідко засинає.
А потім кинеться щораз,
Уся в сльозах від сну важкого.
Ніч довга, мов спинився час…
Стискає серце від тривоги.
Чи сплять солдатські матері?
Про це вони лиш правду знають.
Щодня й щоночі до зорі
Вони дітей своїх чекають.
Лідія Мищенко
Ти сонечком для мами світиш з неба…
Руки до крові стерті.
– Не відступати! – був наказ.
– Мамо, я не боявся смерті.
Загинув в бою за вас…
Два роки чую голос сина:
– Мам!
Ти чекаєш журавликів весною.
Вісточку про себе з ними дам.
Сумуєш рідна, плачеш ти за мною.
Я посміхаюсь сонечком до тебе.
Зорею уночі свічу до хати.
Мамо, ти колись прийдеш на небо,
Тебе з квітами я буду зустрічати…
Був за кордоном, як про війну почув.
Вернувся Україну захищати.
Відважний, і рішучий був.
Служив в АТО, зброю умів тримати…
Його спинити не шукала слів.
Син народився з автоматом, в берцях.
Військовим бути з дитинства хотів,
Полумʼям воїна горіло його серце.
В самому пеклі був…
Не нарікав. Молилася щодня за сина Богу.
– Я повернусь живим!
Мені казав і свято вірив в нашу перемогу.
Перед очима досі домовина…
Той день страшний ще в памʼяті болить.
Почула, звістку, вбили мого сина…
Чула вже не раз.
– Пишайся ним.
Та як пишатись смертю може мати,
Що поховала сина молодим?
Два роки за ним плачуть стіни хати.
Нехай не зараз, у інших світах.
Ми колись зустрінемось з тобою.
Знаю синочку, ти на небесах.
Туди щодня ідуть з війни Герої.
Тих проклинаю, хто приніс війну.
Голос синочка нам приносить вітер.
– Мамо, розбуди мене від сну.
Хотілось жити!
Так хотілось жити…
Соломія Українець
Вже від крові аж стогне земля,
А за хлопцем і небо ридає,
Мама все ще чекає дзвінка,
А його вже між нами немає.
Рідна хата і рідний поріг…
Заночуєш ти тут вже востаннє.
За майбутнє ти наше поліг,
Ми вклонились тобі на прощання.
Плачуть всі: і дорослі, й малі,
Туга й жаль нам серця розриває.
Горе нам, горе нашій землі!
Війна кращих синів забирає.
Він далеко. Вже десь в висоті.
Добрим воїном будеш у Бога.
Вічна слава, козаче, тобі!
Жаль, коротка та життєва дорога…
Пробачте нас…
Пробачте нас… Вклонюсь вам аж до долу,
Літають ваші душі в небесах.
Так гірко – не повернетесь ніколи,
Зʼявляйтесь зрідка хоч у наших снах.
Ви поряд, нам всміхаєтесь із неба,
Лиш рідних ми не бачимо очей,
Ви знайте – не даремна ваша жертва!
В серцях і памʼяті назавжди ви в людей!
Пробачте нас…
Лілія Наточій, 24.02.25
Він був воїном завжди і усюди
Він був воїном завжди і усюди
Він мріяв збудувати дім,
Зростити яблуневий сад,
Та серед неба вдарив грім
І він зірок поповнив ряд!
3 дитинства щирий між людьми,
В очах безмежна доброта,
Завжди вів бій добра й пітьми
І все життя — це боротьба!
Йому б зніматися в кіно,
Чи в спорті досягти висот,
З донькою грати доміно…
Життя все сповнене турбот!
А крила дужі та міцні,
Несли його в запеклий бій,
Відважний, мужній на війні
Із побратимами став в стрій!
Себе він зовсім не жалів,
Бо знав — життя людське – це мить.
І нищив нелюдів-катів,
Беріг небес ясну блакить!
Тепер він злинув в небеса
І закриває нас крильми.
Ракета знищила життя,
Та зірка сяє між людьми!
Ця зірка вічно у віках
З небес сіятиме всім нам,
Осяє Перемоги шлях
Наперекір війни вітрам!
Він приклад мужності й добра,
І для усіх живих взірець,
У памʼяті завжди Зоря
Сова Володя Лісовець
Ярослава Слободян
Корсар
Офіцер – таких як він, є мало.
За кожного бійця переживав.
За мужність, справедливість поважали.
Військову справу на відмінно знав.
У тому пеклі, що Попасною назвали,
Воду і зброю він бійцям шукав.
Ворожі кулі у бою не брали.
Корсар – такий позивний мав.
Безвісті зник…
Не вірила… Шукала…
Молилася… Надією жила… ДНК співпало.
Поховала… Ніби сон страшний, я в нім була.
Важко без тебе… Сліз уже немає.
Безсонні ночі, якось треба жити.
Нікого чути, бачити не хочу.
А за життя тримають наші діти.
З першого дня, був всесвітом моїм.
Для мене Богом послане кохання.
Я жила і мріяла лиш з ним.
Моя любов він перша і остання.
Таких як він нема й не може бути.
Надійний, вірний, добре серце мав.
Могла його на відстані відчути.
Для мене зорі з неба діставав.
Пораду дати вмів і зрозуміти.
Заради нас він жив і працював.
Для нього головне – сімʼя і діти,
Для нас себе до краплі віддавав.
Щастя таке буває – лише книжка.
Для мене місця небо прихилити.
Скільки тепла було в твоїх руках.
Навіть, без слів, мене міг зрозуміти
Слабкою жінкою з тобою я була.
Бо поруч сильні плечі відчувала.
В ті миті, здається, не жила.
Або божеволіла від щастя і літала.
Тебе колеги, друзі поважали.
Руки золоті від Бога мав.
Ми стільки всього разом планували…
Не вірю досі, що Господь забрав.
Був справжній український офіцер.
Берегти солдат своїх старався.
На полі бою як Герой помер,
Але ворогам в полон не здався.
Не вірю, що загинув. Ти живий.
У відряджені й не можеш подзвонити.
Завжди буду чекати, рідний мій.
Без тебе не навчуся жити.
Пам’ять про тебе вічна і жива.
Таких, як ти не забувають люди.
Не хочу чути:
– Ти тепер вдова.
Дружиною твоєю завжди буду.
Соломія Українець
Дякуємо щиро нашим Захисникам! Низький уклін вам мужнім, хоробрим, найкращим! Божого захисту кожному, поверніться всі живими додому! Шана і світла памʼять усім тим, хто навічно став Героєм небесного війська!
Українці – це не просто народ.
Це серце, що б’ється в унісон.
Це вогонь, що не згасає.
Це сила, що здатна здолати будь-яке зло.
Ми ще тут. Ми ще дихаємо.
Ми боремося. І ми переможемо!
24 ЛЮТОГО НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕНЬ МОЛИТВИ
Сьогодні молимось за нашу Україну,
За правду, волю, за народ, життя!
За нашу рідну, любу Батьківщину,
За поколінь щасливе майбуття!
Щоб згинув ворог і війна скінчилась,
Щоб наступили мирні, світлі дні.
Країна піднялась, зміцніла, відродилась
І не горіла зранена в вогні!
Почуй же, Господи, нашу молитву
І українцям кращу долю дай!
Щоб до кінця довести переможну битву –
Навіки вільний став наш рідний край!
Щоб вже ніколи ми тривог не знали,
Благослови і захисти кожну родину.
3 добром і в злагоді світанки зустрічали,
Даруй нам мирну і заможну Україну!
Хай навесні сади цвітуть квітучі,
У свої гнізда повертаються лелеки.
Народ наш славиться величний і співучий,
Всі біди йдуть від нас усіх далеко!
Війна нехай у дім наш не вертає,
Вже нами й так багато пережито!..
Щаслива доля кожного чекає,
Під мирним небом колоситься жито!
Павло Марченко, 24.02.2025
Боже, збережи святу Україну
Боже, збережи святу мою країну,
Де сонце й небо грають в синяві без меж,
Де золото ланів лягає на долину,
Де волю й правду Ти одвічно стережеш.
Благослови людей, що мріють про світанки,
Де вибухи не рвуть спокійний сон дітей,
Де ніхто не здригається від сирен зранку,
Де мир, як птах, сідає на родинний дім.
Даруй наснаги тим, хто на нулі,
Хто власним серцем захищає рідний край,
Хто не зламався у жорстокій цій війні,
Хто вірить в світле завтра для своїх земель.
За тих молю, хто вже не прийде до порогу,
Хто віддав все за нашу волю і життя,
Хто душу віддав за священну перемогу,
Щоб мали ми сьогодні радісне буття.
Прошу за матерів, що ждуть своїх синів,
За всіх, хто вірить, сподівається й чека,
За тих, хто крізь завісу болю і років
Несе любов, що глибша від морського дна.
Пошли нам силу відбудовувать руїни,
Зростити сад на місці випалених мрій,
Щоб знову усміхались очі України,
Щоб пісня волі линула до всіх людей.
Ми вистоїм, бо з нами правда і любов,
Бо в єдності народу – наша вічна міць,
Здіймається молитва знов і знов,
Єднає душі, проганяючи всю ніч.
Господи, почуй благання всіх сердець,
Даруй нам мир, свободу і святе добро,
Щоб дух незламний України переміг,
І світло правди знищило все зло.
Автор: Ірина Ігнатенко
Я мрію, щоб закінчилась війна
Я мрію, щоб закінчилась війна
І ми жили спокійно, як раніше.
Щоб сонце заглядало до вікна,
А навкруги така блаженна тиша.
Щоб літо пахло медом у садах,
А вишні червоніли нам на втіху.
Назавжди загубилось слово «страх»,
Десь там далеко… в кучугурі снігу.
Щоб не було обмежень, заборон,
Душа літала в мирі вільним птахом.
Щоб серця рідних бились в унісон,
Щомиті, під одним щасливим дахом.
Я мрію, щоб закінчилась війна,
Хоча забути жах її не вдасться.
Бо стільки болю принесла вона,
Забравши блискавично наше щастя.
Усім Дівчатам в однострої присвячується!
З любов’ю та від щирого серця! ❤️❤️❤️
Про неї ніколи не скажуть в новинах
Про неї ніколи не скажуть в новинах.
Знайомитеся, друзі – звичайна дівчина.
Вона рядовий санітарного взводу.
Любе котів, шоколад та природу.
Звичайна. Як всі. Там таких є багато.
Дівчата-військові. Душа як багаття.
А наша, як річка – все тихо та легко.
Звичайна вона. Там їй дуже нелегко..
Ось рідко бува, що навколо аж тихо.
Вона почитає. Новини послуха.
Там не говорять про неї, про подруг.
Але ось вони – це є справжні Герої!!!
С. Б. (Instagram_ koluchkin.love)
До дна вивертаючи душу
До дна вивертаючи душу
До краю, до болю, до сліз,
Обітниці я не порушу,
Малюю життєвий ескіз.
Де ніч обіймає окопи,
Де вибухи рвуть тишину –
Я віру зберу через роки,
Простих почуттів глибину.
До дна вивертаючи душу,
Складаю розбиті думки,
Бо вірю: крізь море й сушу
Пройдемо любові стежки.
І день той настане, мій милий,
Проміння розколе пітьму,
Піднімемо волі вітрила,
Зустрінемо разом весну.
Ярослава Слободян
КОХАННЯ – СТІНА
Не пишуться вірші.
Війна та все інше.
І якось не дуже.
А ти, як там друже?
Чи все в тебе добре?
Дивлюся за обрій
І бачу там горе.
Не оране поле.
Розбиті хати.
Сумують дерева.
Не квітнуть сади.
Чекають чогось.
А навколо війна,
А Ти кажеш вірші.
Кохання – стіна!
ЗСУ захищає
Від куль та снарядів.
Кохайте! Любіть!
Воно не завадить
Тому, хто на фронті,
Тому, хто у тилу.
Кохайте! Любіть
У всяку годину.
Хай пишуться вірші.
Хай квітнуть сади.
Війна колись пройде.
Кохання – це Ти!
Кохайте! Любіть!
Так наче в останнє.
Скоріш Перемога –
Єдине Бажання!
Але не чекайте,
Боріться! Кохайте!
Кохання – стіна!
Ви їм нас захищайте!!!
С. Білошапкін
Ми навчилися жити в війні
Ми навчилися жити в війні,
Не лякають сирени й гармати.
Ми навчилися бути німі,
Коли хочеш до неба кричати!
Знаєм ціни всесвітніх ідей…
Ми давно вже все перецінили…
Що сказати мільйонам людей?!
Важко й думати, що пережили…
Ми навчились кивати брехні,
Ми навчились удари тримати.
Ми не добрі уже і не злі.
Просто ми перестали прощати.
Мʼязи – сталь, серце – граніт,
І на все в нас своя тепер міра!
Пережити це пекло, цей гніт
Помагає сама лише віра…
Софія Рубентман
Таких, як ти не буває
Таких, як ти не буває.
Що люди різні я знаю.
Але ж ти дійсно єдина.
Така, як ти – Україна!
Багато різних на світі
Країн, де може й краще.
Та ми усі твої діти.
Можливо буде ще важче.
Та це, як наче кохати,
Коли кохана хворіє.
Ми ж поруч маємо бути.
Хто зможе покинуть дружину?
То ти на світі єдина,
Як наче перше кохання.
Моя любов – Україна.
Це наче жінка кохана.
С. Б. (Instagram_ koluchkin.love)
Вірш “Є у мене мрія одна” слухати онлайн:
Дякуємо, що були з нами! Залиште свої відгуки у коментарях під статтею.
Щоб дізнаватися ще більше цікавого, підпишіться на наші канали:
Або переходьте за посиланням НА ГОЛОВНУ СТОРІНКУ
Email адреса для ваших пропозицій: ask.olhamaria@gmail.com
