1000 днів болю, горя, смутку
1000 днів війни
Летить листок осінній,
Торкається землі…
Стоїмо залізні
В упертій боротьбі…
Плекає осінь силу
В нескорене життя…
Листок упав в могилу,
А по зимі – весна…
Пробудиться з відпруги
Заморена ∗жилба…
Днів 1000 напруги –
Уперта боротьба.
Міць в 1000 разів
Відверто поросла –
1000 пекельних днів
Піднесла нам війна…
Додала осінь віри,
Примножила у 1000 разів…
Повстане із могили
Весна щасливих днів…
1000 днів…
…Мелять жорна війни щохвилино
У кожнім клаптику, у вирвах полів
У кожнім серці, у кожній людині,
В зашкарлублених, зболених днів.
Їх занадто …До болю багато…
В дерть знеможений, мужній нарід
І ніхто…не осів ще за грати,
Хто посіяв у грунт сотні бід.
Бо ж посходили лють та зневіра.
Зерно смерті, сам, ворог зросив
Де межа? Чи жахіттю є міра?
Сотні днів нас, всіх, градами крив.
Сурмлять сумно, жалі, трембітари
Поміж плаєм стежок – перехресть,
Лине в простір журба понад хмари,
Хто боронить нас – слава і честь.
Слава кожному, хто в легіоні
За всі тисячу днів між тривог
У молитві складаєм долоні
У нерівній борні дай, нам, Бог.
Жменю витримки. Краплю надії.
Оберегу, хто небо трима.
Хай знеболену душу зігріє,
Бо у серці в нас довга зима .
Крилата смерть
Крилата смерть ввійшла в кураж,
Вночі скликала на шабаш,
У небі нечисть засвистіла,
Земля із жахом затремтіла!
У бункері сховався сон,
Щоб не дрімати-випив кави,
Сердець тривожний унісон,
Дзвенів він напору навали…
У небі місяць, мов прожектор,
На повну сяйво лив лукаво,
І ткав небесний Архітектор,
Над нами спасу покривало.
Стогнав Бурштин але тримався!
Бо світло для людей беріг,
Старався ворог,так старався,
Та сонце вкрасти в нас не зміг.
Я дякую тобі Всевишній,
За те, що сонце зранку вийшло,
Та ангелам із ППО,
Що небо мужньо берегло!
Одна тисяча днів
… Одна тисяча днів …
За якими поламані долі…
Одна тисяча днів…
За якими сто тисяч ночей…
Одна тисяча днів…
Смерть свій збір не вміщає в подолі…
Одна тисяча днів…
Ріки сліз, що пролиті з очей.
Одна тисяча днів…
Календар їх злічити не в силі…
Одна тисяча днів…
В воєдиному кров і метал…
Одна тисяча днів…
Україна всім тілом на грилі…
Одна тисяча днів…
Як відкрився бісівський портал.
Одна тисяча днів…
Кров від люті зробилась смолою…
Одна тисяча днів…
Безперервна холодна зима…
Одна тисяча днів…
Світ реальності поза шкалою …
Одна тисяча днів…
У яких зовсім світла нема.
Одна тисяча днів…
Мов на жорнах зерно перетерті…
Одна тисяча днів…
Гул сирени натомість пісень…
Одна тисяча днів…
В повен зріст ми обличчям до смерті…
Одна тисяча днів…
Мов один закривавлений день.
Одна тисяча днів…
Хід історії пише руїна…
Одна тисяча днів…
Кров’ю писаний кожен листок…
Одна тисяча днів…
Ні!!! Не вмерла моя Україна!!!
Одна тисяча днів…
Свій найважчий вивчає урок.
Тисяча днів і ночей
Тисяча днів
ОДЕСА. СУМИ. КРИВИЙ РІГ
Біль…
Мамо, це сон,
Що з нами сталось?
Всюди вогонь,
Ми відлітаєм.
Вже не болить…
Люди чом плачуть?
Татко кричить,
Матінко бачиш.
Що я помер?
Хочу додому.
Ти обніми,
Страшно самому.
Братик й сестра
Поряд? Так шкода…
Нас що, нема?
Ні, я не згоден!
Боже за що
Так хочем жити.
Ми ще малі
Зовсім ще діти.
Мамо, це сон,
Що з нами сталось?
Всюди вогонь,
Ми відлітаєм.
Колись – як уже роси відцвітуть,
Травою й терном поростуть окопи,
Хтось спом’яне, як ми стояли тут
Щитом залізним на краю Європи.
І запитає дідуся онук:
– Що то за птаха в небесах кружляє?
І сумно скаже той: «Се чорний крук,
Який і досі здобич тут шукає»…
Рвалися жили і дзвеніла сталь,
Земля на диби стала, як лошиця.
Святою кров’ю повнився Грааль
І почорніли материнські лиця.
О, Боже, скільки горя, сліз і мук
Приніс у світ кохання і розвою
Огидний карлик – Чінгіз-хана внук
Й орда його, що прагнула розбою…
Колись – як сонце висушить росу
І на окопах виростуть дубочки,
Юна красуня розплете косу
І вишиє для милого сорочку.
Слава Україні, Героям слава!
Нам соромно не буде,
Не буде вже ніколи.
На різних континентах лунатиме в світах
«Слава Україні,
Воїнам-соколам
І Героям слава!» –
В мільйонів на вустах.
Я є українець,
Я є українка.
Ніколи не опустимо погляду свого,
Лиш тільки перед Богом.
В очах бринить сльозинка
В молитві за Вкраїну
І славлячи Його
Відродимо ми неньку,
І будемо ми сильні.
До рідного гніздечка повернуться свої.
Бо в світі нема місця,
Де дихаєш так вільно.
Ніде так не співають
У світі соловʼї.
Нам соромно не буде,
Не буде вже ніколи.
На різних континентах лунатиме в світах
«Слава Україні,
Воїнам-соколам
Героям слава!» –
В мільйонів на вустах.
Писати краще про любов.
Про вітер, що на дворі свище.
Не про дати, що холоне кров.
Де смерть, де біль, де попелище.
Тисяча днів, як світ почорнів.
Тисяча ночей тих безсонних.
Скільки смертей, скільки хрестів.
Скільки процесій було похоронних.
Скільки героїв з наших країв
Стримують хижого звіра.
Тисяча днів, як тисяча років
Незламності, мужності, віри…
Слава Героям!!!
Дякуємо, що були з нами! Свої відгуки ви можете написати у коментарях під цією статтею.
Не забудьте підписатися на наші канали:
Або переходьте за посиланням НА ГОЛОВНУ СТОРІНКУ