ПРОЕКТ “ЩАСЛИВЕ МАЙБУТНЄ”
Щасливе майбутнє 
для наших дітей є передумовою гармонійного розвитку нашого суспільства.
Проект «Щасливе майбутнє»
Проект під назвою «Щасливе майбутнє» (школи № 101, наприклад) має за мету створення передумов до розвитку благополучного, благотворчого суспільства через реалізацію у системі шкільної освіти подібних проектів та пропозицій.
Освітлюючи цю тему, хочу підкреслити, що це лише думка на рівні мрії. Має бути розуміння, що від кількості охочих підтримати даний проект, напряму буде залежати жити йому чи ні. Тому, прошу, друзі, колеги, і всі ті, хто бажає змін на краще, пишіть коментарі, будьте активними, дискутуймо онлайн! Вносіть поправки і корективи. Головне, аби ми самі, дорослі, не боялися мріяти, дозволяючи собі подивитися на знайомі речі під іншим кутом зору, вчимося виходити за межі стандартного, навʼязаного нам системою за довгі роки, стереотипного мислення.
Виходячи з того, що я досить довгий час вже працюю над написанням філософських, просвітницьких казок для української спільноти, які просто диктуються мені з Небес та йдуть від самого Світла, в котрих мені відкривається Істинна причинна суть. То є вчення й для мене особисто, для моєї сім’ї та дітей. Ці казки та пояснення до них я часто розповідаю близьким мені людям та зараз вже й викладаю у відкриту мережу інтернет простору, бо мабуть прийшов час. Принаймні я роблю це за покликом серця. Беручи все це до уваги, стає абсолютно прозорим для мене той факт, куди зараз рухається людство. Так у казці під назвою «Неправильний час» повідомлялося про те, що люди звикли йти на поводу свого его, пристрастей, споживчого відношення і куди це нас може привести у кінцевому результаті.
Я візьму для прикладу лише один із моментів, описаний у казці про «Неправильний час», де яскраво описується майбутнє, негарне до речі. Там діти підлітки у погоні за новими підписниками, коментарями та лайками у на YouTube каналі, TikTok та інших соц. мережах робили наступне. Вони підслуховували плітки та «секрети на вушко» дорослих людей, слідкували як гучно сваряться сусіди між собою, де одна бабця дуже гаряче кричить комусь у слід «смішний» на їх думку прокльон тощо. Таких прикладів може бути безліч. Підлітки все це знімають на телефон і потім викладають на огляд усім всім в інтернет.
Вони так чинять, бо не знають яким чином можна було би ще підняти рейтинг свого профілю, чим цікавим його наповнити. То і вдаються до таких вчинків. А хто їм показував, що можна досягти бажаного результату іншим шляхом??? З кого брати приклад? Слухати підлітку 12-14 років про те, що «так не слід», «це не гарний вчинок» стає досить нудним, бо в них вже закладається своя особиста думка і погляд на речі. То чому б не піти легким шляхом і обігнати своїх товаришів у обхваті інтернет аудиторі таким чином? Коментарі є, підписникам цікаво, «клас!» ставлять, а що ще треба ?
Так от треба зробити спробу закладати ще з дитинства те, що інтернет є по суті гарний винахід людства. Цей ресурс краще використовувати на благо та розвиток. А як ви звикли користуватися ним? Давайте не брехати один одному: ми звикли використовувати інтернет для особистого задоволення та чисто споживчого користування. «А що можна якось по-іншому використовувати цей ресурс?» Виходить, що можна.
Буду пояснювати на зовсім простих прикладах. Ось мій батько, наприклад, більшу половину свого життя займається агрономією та вирощуванням винограднику. Він знає про нього дууууже багато. Навіть я, котра вважає, що “то не моє, я б таким не займалася”. Та коли тато починає з любовʼю та великим натхненням розповідати щось цікаве про той чи інший сорт винограду, про те, як і коли ліпше його підрізати, чому саме так, а не інакше. Розповідає багато секретів, які набув він з досвідом, привчає до поваги до такого виду праці, то це проймає, чесно кажу. Слухаєш його тоді із великим задоволенням та ще й питання задаєш.
От взяти б ті його надбання та зафіксувати, зняти з батьком відео, де він з посмішкою на обличчі та великою турботою займається виноградарством, та поділитися б отим з людьми. Для когось ті знання були би безцінними, хто вирішив й собі виростити гарний кущ винограду.
Хтось вміє гарно шити. Ну так вже ж чудово те виходить! І стежки як потаємними зробити знає. І викройку гарну зробить. Бо роботу свою любить. Теж була б гарна ідея про свої вміння крок за кроком розказати іншим, кому то цікаво. Хтось вміє випічку смачну робити. Теж прекрасно! Діліться вміннями, комусь вони точно потрібні. Не з нуля буде тоді початківець сам здогадуватися чому в нього не виходить, бо по іншому треба було … А так подивиться і сам зрозуміє, бо доходчивою, зрозумілою й прозорою стане та справа для нього.
Ви зараз зауважите, що таких майстер класів на різні теми хоч греблю гати. То правда, вони є. А чи кожен із вас, те що любить і вміє досконало робити зберіг як надбання для інших, для наступного покоління? Зафіксував? Передав? Ось бачите, ні… А це треба зробити нормою у суспільстві. Не лише брати щось з інтернет ресурсів для себе особисто, а й поміркувати чим можеш саме ти у пригоді стати. Чому можеш навчити ти, саме ти! Ось цю звичку треба й культивувати, вирощувати у наших дітей з малечку. Не від его і своїх споживчих забаганок по життю йти, а навчитися вкласти часту доброго, корисного й від себе самого.
Таким чином можна спробувати побудувати й одну з ланок виховання дитини ще з шкільного віку. Для цього, наприклад, школа № 101 вибирає домен і формує собі якусь інтернет платформу, на шкалт шкільного сайту, де кожен учень може мати можливість викладати свої досягнення (не оцінки з табелю чи шкільного журналу!), а вміння ТВОРИТИ ДОБРО. Всі надбання там фіксуються, докладно описуються самим школярем, або класним керівником, чи то може бути конкретна відповідальна особа з батьківського комітету. Так, по мірі переходу з класу у клас, тих гарних, чудових надбань у кожного стане все більше і більше.
На шкільному сайті і батьки, і учні матимуть можливість бачити проекти кожного: хто на що гаразд. Хтось гарно співає, як соловей, хтось займається рукоділлям, хтось малює як Репін, Микола Пимоненко, хтось обожнює петриківський розпис, хтось складає вірші як Ліна Костенко, Леся Українка або Тарас Шевченко… Всі ці проекти повинні бути викладеними лише у кінцевому варіанті, тобто бути доробленими. А школа зараз наскільки знає про таланти своїх учнів???
Ось наприклад мій син, який зараз навчається у 9-му класі, просто обожнює електронні прилади. Він щось вигадує, складає схеми, купує деталі і виходить таке, що й навіть його тато, який за своїм фахом системний адміністратор, програміст і знає багато тонкощів у цій сфері діяльності, диву дається від винаходів свого сина. А шкільний керівник про це знає? Ні, звісно. Тільки про оцінки та успіх по шкільним предметам. Це не провина вчителя.. Так побудована освітня система…
Дивіться, а тепер якщо уявити на мить, що дітвора творить в натхненні, отримує за це кількість балів (лайків, похвали) в режимі онлайн у тому самому шкільному сайті під назвою «Щасливе майбутнє». Учень стає впевненішим у собі, він розкриває свій внутрішній потенціал, раніше розуміє своє покликання і т. далі. А найголовніше зʼявляється сенс у достойному, здоровому змаганні, бо тебе оцінюють як особистість, а не за визубрений урок.
По закінченню школи це додається у формі допису (до чого є хист у дитини, наскільки активно себе проявляв у цьому, скільки подібних внесків-проектів було ним зроблено за роки навчання). Такий собі виходить рекомендаційний лист. На це повинні потім звернути увагу на етапі зарахування дитини до профільного ліцею чи гімназії, чи то вищого учбового закладу.
По між школами за активне, творче лідерство дітей теж починається здорове змагання: у якій зі шкіл більше обдарованих та талановитих дітей зуміли проявити себе, які проекти вони зробили, може, навіть, нові відкриття. Їх проекти можуть бути запропоновані іншим фахівцям та знавцям. І так, по трошки це приведе нас до іншого, світлішого майбутнього у кінцевому результаті, чи не так?
Що скажете про такий додаток до системи освіти, де учень – це особистість, індивідуальність, творча особа, відкрита, а не замкнена сама у собі.
Пишіть, чекаю на ваші відгуки!
Ваша Ольга-Марія
Дякую, що були з нами! Поділіться своїми думками щодо прочитанного у коментарях.
Не забудьте підписатися на наші канали:
Ось і перший коментар, який був надісланий у відповідь на цю статтю на платформі Facebook:
“Ідея, на мій погляд прекрасна! Треба змінювати існуючу систему освіти! Дитина не може бути ідеальною у всьому, маю на увазі бути успішною з усіх предметів, це міф! А ось скласти умови для розкриття певного таланту дитини потрібно батькам і вчителям разом. На мій погляд, треба зробити експеримент на рівні групи дітей і батьків, які створять таку платформу і наповнять її корисними речами, і через певний час представлять цю платформу іншим з презентацією тієї важливості і корисності ресурсу”.