Українська вишивка

УКРАЇНСЬКИЙ РУШНИК

Український рушник

Український рушник
Рідна мати моя,
Ти мене на зорі проводжала, 
І рушник вишиваний
На щастя, на долю дала.
( Андрій Малишко)

Починаючи від народження,  рушник супроводжував людину все життя.  Бо важливі події в житті українського народу ніколи не обходилися без рушників.  Й дійсно, на білий рушник або полотно (крижмо) приймали дитину.  Це символізувало чистоту  новонародженої душі.

Довгий прямокутний шматок тканини у наших предків означав дорогу,  шлях,  який веде людину,  допомагає їй у житті.  Рушники використовували  під час календарно-обрядового річного циклу в різних роботах,  святах,  обрядах.  Ще задовго до християнських часів люди розвішували вишиті рушники у священних гаях  чи дібровах,  де відбувалося їхнє спілкування з Творцем.  Рушники були свої рідними посередниками між Богом і людиною. Так, з тих далеких часів в узорах рушників збереглися прадавні магічні знаки,  пов’язані з образами добра,  краси,  захисту від усього злого на Землі.

Рушники завжди висіли на покутті* –  особливому, святому місці.  Родина,  яка збиралася на трапезу,  освячувала це місце молитвою.  Із запровадженням християнства рушники почали співіснувати з іконами,  прикрашаючи їх.

*Покуть, також «покут», «покуття» – у християнській традиції східних слов’ян – внутрішній кут житла, в якому розташовані ікони; домашній вівтар. (Джерело: wikidata.uk)

Краще всього вишиті рушники використовувалися у весільному обряді.  Так,  на Київщині початку XX століття у весільному обряді дослідники нарахували близько 20 рушників. У сучасному обряді також використовують вишиті рушники.  Основний рушник стелять молодим під ноги, ще один – під коровай,  яким зустрічають молодих. Ще кладуть рушник у церкві при вінчанні під Євангеліє,  два рушники під ікони Ісуса Христа та Богоматері,  якими благословляють молодих.  Рушниками також перев’язують старостів.

Зазвичай дівчата вишивали весільний рушник особисто.  Інколи весільний рушник вишивала для своєї дитини мати. Адже весільний рушник – це особлива святиня, оберіг щасливого подружнього життя.

Перш ніж узятися за вишивання рушника,  дівчина чи мати має помолитися і вимити руки,  тобто очистити себе від негативної енергії. Краще розпочати роботу зранку в четвер, бо цей день вважається енергетичною вершиною тижня. Під час роботи в жодному разі не можна  думати про погане,  сваритися чи лаятися.  Адже в подружнє життя потрібно нести лише світлі та радісні думки.

Рушник є водночас символом у  святах та обрядах і предметом побуту.  Наприклад, посудний –  для посуду,  утиральник –  для рук та обличчя,  іконний рушник.  Рушниками прикрашали народні картини та портрети.

Нині нараховується близько 20 технік української вишивки: хрестиком чи гладдю,  затяганкою чи стебловими швами  тощо.  Сам візерунок треба продумати особливо ретельно,  адже вишиваючи рушник –  вишиваєш свою долю!

Дивлюся мовчки на рушник,
Що мати вишивала,
І чую:  гуси зняли крик,
Зозуля закувала.
Знов чорнобривці зацвіли,
Запахла рута-м’ята,
Десь тихо бджоли загули,
Всміхнулась рідна мати.
І біль із серця разом зник,
Так тепло-тепло стало.
Цілую мовчки той рушник,
Що мати вишивала.

Цей гарний вірш написала Ірина Михайловська.

А яка є чудова пісня на слова українського поета А. Малишка!  (Музику для неї написав композитор П. Майборода).

Пісня про рушник

Рідна мати моя,  ти ночей не доспала,
І водила мене у поля край села.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя,  на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги,  й солов’їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші,  блакитні твої.

Я візьму той рушник,  простелю наче долю,
В тихім шелесті трав, в  щебетанні дібров.
І на тім рушникові оживе все знайоме до болю:
І дитинство,  й розлука,  і вірна любов.

І на тім рушникові оживе все знайоме до болю:
І дитинство,  й розлука,  й твоя материнська любов. 

Прислів’я та приказки про рушник

Про український вишитий рушник народ створив не тільки вірші і пісні,  а й багато прислів’їв та приказок.  Ось такі, наприклад:

    • Хата без рушника,  що родина без дітей.
    • Рушник на кілочку –  хата у віночку.
    • Рушник –  обличчя оселі.
    • Не лінуйся,  дівонько,  рушник вишивати, – буде чим дорогих гостей шанувати.
Каравай хліб на рушнику (фото, картинка, зображення)
Хліб та сіль на вишитому рушнику (Джерело зображення: ukrainian-recipes.com)

 І дійсно так,  бо хліб і рушник –  одвічні людські символи.  Хліб та сіль на вишитому рушникові,  то висока ознака гостинності українського народу.

 У нас сьогодні,  наче вечорниці,
 Милують око диво-рушники.
 Дівочий сміх лунає у світлиці,
 Як добре,  що є звичаї такі!

Церква тисячі рушників

Церква тисячі рушників – Музей українського рушника в Переяслав-Хмельницькому. Це унікальний музей, подібний якому важко відшукати у багатьох інших містах України. Ви ж бо просто уявіть, цей музей архітектури і побуту налічує понад чотири тисячі різноманітних рушників Середньої Наддніпрянщини ХІХ-ХХ століть! А ще він розташований у самій церкві. Експозиція знаходиться в будівлі колишньої Трьохсвятительській церкви, споруда якої датується 1651 роком. Композиція храму внесена до списку пам’яток архітектури національного значення.

Церква тисячі рушників в Переяслав-Хмельницькому
Церква тисячі рушників в Переяслав-Хмельницькому

Ось як це дивовижне місце описує Юрій Фоменко:

“Стою з піднятою головою. Навколо мене – тисячі рушників. Вони висять на стінах, лежать на лавах, вони скрізь. На них історія тисячоліть. На них вишивали Долю тисячі жіночих рук. Водила голка за собою нитку по білому полотні, писала літопис української Душі. Тисяча Жіночих Сердець билась над вишиванням рушників, передаючи їм радість і смуток, турботу і надію, любов…

Я чую це биття. Моє серце починає битись в його ритмі. Душа злітає горілиць. Їй вільно й просторо. Я дихаю на повні груди. Я на шляху історії, вистеленої рушниками. Я – нитка, котра пронизує кожен рядок історії. Пірнаючи під біле полотно в одній сторінці історії і з’являючись на іншій сторінці.

А посеред Моря Зелений Явір.
На Явороньку три Синії Птахи.
Три Синії Птахи та Радоньку радять,
Та Радоньку радять як Світ заснувати.

Я в круговерті створення Білого Світу.

Та й пірнули Птахи в Світові Глибини,
Та й винесли Птахи Жовтий Красен-Камінь
Стало з того каменю та Яснее Сонце.
Та й пірнули Птахи в Світові Глибини,
Та й винесли Птахи Злоту Павутинку – 
Стала з Павутинки Ясна Твердь Небесна.

Ще пірнули Птахи у Світа Глибини
Та й винесли Птахи Золотий Пісочок.
Стали із Пісочку Дрібнії Звіздочки.
Ще пірнули Птахи у Світа Глибини
Та й винесли Птахи та Темного Мулу.
Стала з того Мулу Чорная Землиця,
Та зросли на Землі Жито і Пшениця – 
Жито і Пшениця і всяка Пашниця.

Світ. В котрім народились мої Діди і Батьки. В котрім явився і я. Чому, і для чого. Очевидно, Світ являє необхідне – для свого існування. І ото моя скромна персона теж знадобилась йому. Можливо, щоб сіяти пшеницю і всяку пашницю. Не знаю… Моє серце б’ється в тиші церкви тисячі вишитих рушників. Мої долоні лягають на вишиті полотна. Я зігріваюсь теплом жіночих думок, котре живе у їхніх творіннях. Я тут живу від створення Світу. І, можливо, на якомусь рушнику буду вишитий одним єдиним хрестиком кольору стиглої пшениці, і житиму в вишиваній системі Всесвіту…

Музей українського рушника в Переяслав-Хмельницькому
Музей українського рушника

Стою, піднявши голову, читаю на рушниках найсвятіші тексти Книги Життя. Тут – чистилище людської душі. Найчесніша сповідь перед своєю Совістю. Її не обманути, від неї не сховатись. Тут не можна стояти з опущеною головою, ховаючи очі долу. Під стукіт тисячі жіночих сердець я молюся в ритмі биття Тисячі Жіночих Сердець. Котрі дають мені силу і любов до Життя, котрі бачать мою душу наскрізь. І я цього не боюсь. Я прошу Шляху, бо Шлях – то є Життя.

Церква тисячі рушників. Із Сонечком над дверима…”  (Джерело: naviky.dp.ua)

Вишитий рушник  – генетичний код українського народу

Унікальну колекцію у 593 вишитих рушників зібрала жителька Коростенщини. Жителька села Велика Фосня Валентина Галкіна, стала відомою на весь район та далеко за його межами, як берегиня культурної спадщини України. Пані Валентина зібрала  величезну колекцію рушників і всі вони мають свою історію й, навіть, імена вишивальниць.

Валентина Галкіна з села Велика Фосня зібрала колекцію вишитих рушників
Валентина Галкіна із села Велика Фосня на Житомирщині зібрала 593 вишиті рушники

Свою колекцію жінка почала збирати дуже давно. Вихователька дитячого садка за фахом, а нині пенсіонерка підійшла до справи збереження родинного спадку з великою відповідальністю. Спочатку в колекцію увійшли рушники з її родини, потім почали з’являтися старовинні рушники від друзів, односельчан. Згодом колекція Валентини Федорівни стала поповнюватися роботами вишивальниць із сусідніх сіл та міст. Чимало з них вже виставлялись у різноманітних експозиціях. Валентина Галкіна наразі мріє про створення невеличкого музею рушника в рідному селі або в районному центрі. Хоче, щоб до нього з’їжджалися люди зі всього світу. Адже не даремно кажуть, що в українській вишивці збережено генетичний код нації.

Про кожен із своїх вишитих рушників Валентина Федорівна може говорити годинами. Знає про них все – час і місце вишивання, стилістку роботи і правильне застосування.

“У мене є такий рушник, який у нас у Великій Фосні називають по-поліськи зав’єска”, – розповідає Валентина. (Завіска – це рушник довжиною до 5 метрів і шириною 50 см, яким накривали ікони на покуті).

 

Колекція рушників Валентини Галкіної фото
Вишитий рушник зав’єска фото. (Джерело: ukrinform.ua)
Цікаві факти про вишиті рушники
Вишиті рушники з колекції Валентини Галкіної
Колекція рушників Валентини Галкіної
Вишиті рушники – код української нації

Жовтими та синіми нитками вишита українська доля. Червоними та чорними нитками написана історія нашої землі на рушниках України. Тож, якщо вам цікаво більше дізнатись про наш «генетичний код нації» вишитий на рушниках, їдьте у село Велика Фосні, де вас радо на порозі своєї біленької хатки зустріне колекціонер і поціновувач українського прикладного мистецтва, берегиня роду Валентина Федорівна Галкіна.

(Джерело: ukrinform.ua)

Пропонуємо вам також помилуватися чудовими рушниками,  вишитими народною майстринею  з Івано-Франківської області  Михайлиною Сабадаш.

Вишиті рушники Михайлини Сабадаш фото
Вишиті рушники Михайлини Сабадаш фото

Українські вишиті рушники. Михайлина Сабадаш

Українські рушники. Майстриня Михайлини Сабадаш

Михайлини Сабадаш. Фото вишитих нею рушників

Українські вишивальниці. Михайлина Сабадаш.

 Використана література:

    1.  Українці: Свята. Традиції. Звичаї/Уклад. І. Коверець. – Д.: Альфа-Прес, 2004. – 304 с.
    2. Лукашенко Тетяна.  Український обереги своїми руками. – Х.: Віват, 2019. – 224 с. – (Серія “Корисна книга”)
    3.  Сабадаш М. О.  Михайлина Сабадаш:  Альбом. – К.:  Мистецтво, 1990. – 112 с.: фот.
    4. Улюблені українські пісні,  колядки,  щедрівки.  Золота збірка/ Уклад. Д. Мішина. – Д.: Агенство Мультипрес, 2011. – 288 с.
    5. Журнал. Дім. Сад. Город. 2006,  № 10

Дякую, що був з нами! Поділися своїми думками щодо прочитанного у коментарях.

Дізнавайся більше про культуру та мистецтво України, переходячи за цим посиланням.

А також не забудь підписатися на наші канали:

Або переходь за посиланням НА ГОЛОВНУ СТОРІНКУ 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button
Insert math as
Block
Inline
Additional settings
Formula color
Text color
#333333
Type math using LaTeX
Preview
\({}\)
Nothing to preview
Insert