Рівні володіння державною мовою: стандарти та вимоги

27.04.2026

Вітаю вас, друзі, на цій сторінці! Сьогодні ми поговоримо про українську мову, а саме: про рівні володіння державною мовою, встановлені законом стандарти та вимоги.

Що означає вислів “вільно володіти” мовою?

Якщо людині потрібно поспілкуватися на побутові теми, цілком очевидно, що середнього рівня їй буде цілком достатньо. Але якщо українська мова вам потрібна для бізнесу або навчання, точність і діапазон структур тут є дуже важливими. Помилки в мовленні можуть сприйматися як брак професіоналізму.

На думку фахівців порталу www.bbc.com/ukrainian/ “багато людей потрапляють у пастку припущення, що якщо їх розуміють, то їхня мова – досконала.

Однак, володіння мовою припускає точність та широкий діапазон використання мовних структур. Щоб оцінити такий показник, як “вільне володіння”, застосовуються конкретні параметри. Одним із таких параметрів є швидкість мовлення (скільки зрозумілих мовленнєвих одиниць ви виробили протягом певного часу) і довжина висловлювання (скільки одиниць ви здатні створити між паузами).”

Хто із вас може зараз сміливо стверджувати, що вільно та впевнено володіє рідною мовою?

Ми знаємо факт, що загальноєвропейська система визначення мовної компетенції (CEFR) вирізняє шість рівнів “володіння” іноземною мовою: A1, A2, B1, B2, C1 та C2. A відповідає “базовому” рівню, B – “незалежному”, а C – “досвідченому”.

Яка існує класифікація рівнів володіння українською державною мовою? Давайте розберемось в цьому питанні.

НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ ЗІ СТАНДАРТІВ ДЕРЖАВНОЇ МОВИ

Рішення 24.06.2021 № 31

Пункт 1 (розгорнуто):

КЛАСИФІКАЦІЯ РІВНІВ ВОЛОДІННЯ ДЕРЖАВНОЮ МОВОЮ

1. Початковий рівень першого ступеня: засвідчує, що особа розуміє і може вживати загальні вирази та найпростіші фрази, необхідні для задоволення конкретних потреб, зокрема представити себе чи іншу особу, запитати і відповісти на запитання про себе (місце проживання, родину, особисті речі тощо); може взаємодіяти на простому рівні, якщо співрозмовник говорить повільно і чітко та готовий допомогти.

2. Початковий рівень другого ступеня: засвідчує, що особа розуміє та може вживати окремі фрази та широко вживані вирази, пов’язані з конкретними сферами повсякденного життя (елементарна інформація про себе та свою сім’ю, здійснення покупок, місцева географія, працевлаштування тощо); може спілкуватися у ситуації, коли необхідний простий і безпосередній обмін інформацією на звичні теми.

3. Середній рівень першого ступеня: засвідчує, що особа розуміє основний зміст чіткої, стандартної інформації на теми, близькі і часто вживані на роботі, у навчанні, під час дозвілля тощо. Рівень знання української мови дає змогу впоратися в більшості ситуацій, що можуть виникнути під час подорожі Україною. Особа може просто і доладно висловлюватися, зокрема на теми, що належать до особистих зацікавлень; здатна описати особистий досвід, події, мрії, плани, надати стислі пояснення щодо точки зору на деякі події.

4. Середній рівень другого ступеня: засвідчує, що особа може розуміти основні ідеї комплексного тексту як на конкретну, так і на абстрактну тему, включаючи спеціалізовані дискусії за своїм фахом; може спілкуватися з носіями мови з таким ступенем швидкості та спонтанності, який уможливлює регулярні відносини з ними, не викликаючи труднощів для жодної зі сторін; може чітко і докладно висловлюватися з багатьох тем, зокрема висловлювати свою думку з певного питання, наводячи переваги і недоліки різних позицій.

5. Рівень вільного володіння першого ступеня: засвідчує, що особа може розуміти широкий спектр складних і великих за обсягом текстів та розпізнавати в них прихований зміст; може висловлюватися швидко і спонтанно без помітних ускладнень, пов’язаних з пошуком засобів вираження, легко і точно використовувати українську мову у спілкуванні, навчанні та для досягнення професійних цілей; може чітко, структуровано і докладно висловлюватися зі складних тем, демонструючи володіння знаннями правил граматики.

6. Рівень вільного володіння другого ступеня: засвідчує, що особа легко розуміє практично все, що чує або читає, може узагальнити інформацію з різних усних чи письмових джерел, зробити аргументований виклад у логічній, послідовній формі, а також висловлюватися спонтанно, швидко і точно, передаючи найтонші відтінки смислу навіть у складних ситуаціях.

Голова О. Демська

Пункт 2 (розгорнуто):

Вимоги до рівня вільного володіння другого ступеня державною мовою особами, визначеними частинами першою і другою статті 9 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»

Загальні вимоги

Володіння українською мовою як державною на рівні вільного володіння другого ступеня свідчить про те, що особа здатна:

1) спілкуватися українською мовою відповідно до норм літературної мови для реалізації комунікативних намірів у різних ситуаціях, що виникають під час виконання службових обов’язків;

2) однаково вільно, усвідомлено, правильно й доречно використовувати широкий діапазон мовних виражальних засобів у всіх видах мовленнєвої діяльності;

3) писати українською мовою тексти у стилі, що передбачає відповідна сфера виконання службових обов’язків;

4) вибудовувати свою мовленнєву поведінку відповідно до ситуації та моделі спілкування у сфері виконання службових обов’язків;

5) дотримуватися норм української літературної мови в офіційному спілкуванні (в організації офіційних заходів, у корпоративному й адміністративному спілкуванні тощо);

6) обирати й застосовувати різні комунікативні стратегії для досягнення позитивного результату.

Вимоги за видами мовленнєвої діяльності

1. Слухання (за винятком осіб, які мають порушення функцій слуху). Особа здатна сприймати на слух і розуміти:

1) широкий спектр складних і великих за обсягом усних текстів та розпізнавати в них прихований зміст чи подвійне значення, виокремлювати потрібну інформацію з усних текстів;

2) монологічне та діалогічне мовлення у звичайному і швидкому темпі;

3) головну і супровідну інформацію з офіційних текстів різних жанрів;

4) усні тексти публіцистичного стилю, різноманітні повідомлення, інтерв’ю, пресконференції, радіо- і телепрограми;

5) усні тексти розмовного стилю з поясненнями й авторськими відступами, які містять загальновживану лексику.

2. Читання (для осіб із порушеннями функцій зору з використанням шрифту Брайля тощо). Особа здатна на основі прочитаного:

1) розуміти загальний зміст і деталі текстів усіх жанрів офіційного, публіцистичного та розмовного стилів;

2) визначати наміри автора, безпосередньо та/або опосередковано виражені в тексті;

3) застосовувати переглядове читання для ознайомлення зі складним і великим за обсягом текстом, щоб з’ясувати, чи є в ньому потрібна інформація загалом або щодо однієї чи кількох деталей;

4) сприймати великий за обсягом текст та розпізнавати в ньому прихований зміст;

5) передбачати загальний зміст тексту за заголовком чи підзаголовком.

3. Письмо (за винятком осіб, які мають порушення функцій опорно-рухового апарату, що ускладнює письмову діяльність чи друкування). Особа здатна писати:

1) текст довільної форми на загальну тему;

2) чітко структурований текст зі сфери виконання службових обов’язків, виражаючи думки послідовно, логічно й точно;

3) основний зміст та деталі прочитаного або почутого тексту на загальну тему;

4) найбільш точний зміст мовлення іншої особи / осіб;

5) докладний опис людей, подій, предметів, явищ та їхніх характеристик.

4. Говоріння (за винятком осіб із порушеннями функцій слуху та мовлення). Особа здатна:

1) висловлюватися швидко і спонтанно без помітних ускладнень, пов’язаних із пошуком засобів вираження;

2) послідовно і логічно висловлюватися щодо тем загальних та/або зі сфери виконання службових обов’язків;

3) докладно розповідати про людей, події, предмети, явища, висловлюючи ставлення і власні враження;

4) брати участь у діалозі;

5) найбільш точно передавати мовлення інших людей;

6) висловлювати власну позицію та аргументувати її;

7) використовувати лексичні та граматичні засоби увиразнення мовлення;

8) адаптувати власне мовлення для полегшення розуміння з боку слухачів;

9) структурувати власне висловлювання відповідно до обраного жанру;

10) розпочинати, проводити та логічно завершувати діалог на службові теми та в межах відповідної компетенції.

Комунікативні наміри

1. Особа повинна вміти реалізовувати всі види мовленнєвої діяльності:

1) вітатися,прощатися, відрекомендовувати себе або інших;

2) привертати чиюсь увагу, встановлювати контакт, запрошувати;

3) дякувати, просити вибачення, вітати, бажати, робити комплімент;

4) розпочинати, підтримувати, переривати, закінчувати розмову, вступати в неї, контролювати перебіг розмови, перепитувати інформацію;

5) висловлювати свою й передавати позицію інших осіб;

6) формулювати проблему і пропонувати шляхи її вирішення;

7) дискутувати, переконувати, аргументувати;

8) ставити запитання й відповідати на них;

9) публічно звертатися до особи / групи осіб, колективу, апелювати до слів промовця;

10) просити надавати інформацію, підтверджувати, уточнювати інформацію / заперечувати її;

11) висловлювати уподобання;

12) висловлювати прохання/спонукання/наказ робити щось;

13) забороняти робити щось / закликати не робити чогось;

14) наголошувати на важливості події, проблеми;

15) виражати належність/членство/підпорядкованість;

16) виражати просторові значення місця і напрямку;

17) виражати часові поняття;

18) виражати причиново-наслідкові зв’язки;

19) характеризувати умову й прогнозувати або визначати результат;

20) порівнювати об’єкти, визначаючи спільні й відмінні риси;

21) запитувати про згоду і відмову, покликатися на чиюсь думку;

22) пропонувати, радити, запрошувати, приймати і відхиляти пропозиції, поради, запрошення;

23) визначати мету певної діяльності, призначення різних засобів;

24) організовувати і проводити службові наради та засідання;

25) організовувати і проводити індивідуальне спілкування;

26) ідентифікувати предмети/осіб/процеси/події;

27) тлумачити поняття, що стосуються професійної діяльності;

28) радити чи відмовляти робити щось;

29) висловлювати протест, виражати гнів/обурення;

30) висловлювати впевненість/невпевненість;

31) висловлювати припущення про можливість/неможливість;

32) висловлювати необхідність, потребу;

33) обґрунтовувати твердження, аргументувати свою думку;

34) висловлювати надію, турботу;

35) висловлювати довіру/недовіру;

36) висловлювати радість, печаль, смуток і співчуття;

37) висловлювати задоволення і незадоволення;

38) висловлювати занепокоєння, страх, тривогу;

39) висловлювати власні емоції та почуття;

40) вибачати і відмовлятися вибачати провину;

41) кликати на допомогу;

42) просити допомогти;

43) застерігати від небезпеки.

Голова О. Демська

(Активне посилання на цей закон: https://zakon.rada.gov.ua/)

Іспитова система для визначення рівня володіння державною мовою

Де отримати

Національна комісія зі стандартів державної мови.

Як замовити послугу

Подати заяву на отримання послуги заявник може особисто чи заповнивши заяву на отримання послуги онлайн на сайті: https://exam.mova.gov.ua.

Хто може звернутися: фізична особа

Документи, що необхідно надати для отримання послуги:

Зазначення персональних даних фізичної особи, з метою формування особистого кабінету.

Сертифікат про рівень володіння державною мовою

(Активне посилання: https://guide.diia.gov.ua/)

Де скласти іспит?

Увага! Скласти іспит онлайн неможливо! Іспит проводиться тільки в уповноважених установах — закладах вищої освіти.

Які завдання містить іспит?

Іспит триває 60 хвилин і складається з:
‒ 30 тестових завдань письмової частини – 30 хвилин;
‒ 1 завдання відкритого типу письмової частини (написання тексту) – 20 хвилин;
‒ 1 завдання відкритого типу усної частини (монолог) – 10 хвилин.

Зразок іспитової роботи ( Sample exam paper ) — ЗРАЗОК ІСПИТОВОЇ РОБОТИ. Натисніть , щоб переглянути ⬆️

Як довго встановлюють результати іспиту?

Результати іспиту встановлюють упродовж 15 календарних днів від дати складення іспиту.

Як отримати сертифікат?

Якщо результат іспиту був встановлений і рівень володіння державною мовою був визначений, громадянинові видають державний сертифікат встановленого зразка. Державний сертифікат видається в електронному вигляді та зберігається в Реєстрі державних сертифікатів. Державний сертифікат діє безстроково.