“Гра із сонячними промінцями” – це один із моїх записів про збереженню здоров’я. Ось на цьому моменті я повинна далі вам повідомити, як неприємну новину, бо дана практика буде ПОКИ ЩО недоступною більшості з людей, а гарна новина у тому, що кожен із вас по мірі свого внутрішнього духовного збагачення може отримати доступ до неї і ПОЧАТИ ЗАСТОСОВУВАТИ НА ПРАКТИЦІ.

Тепер я розкажу докладно, що я маю на увазі. Вилікувати медикаментозно усіляку хворобу просто неможливо, а от підняттям своїх енергетичних вібрацій на високий рівень – можна! Це не заклик відмовитися від ліків, бо вони дійсно потрібні, але вони лише знімають симптоми, а не остаточно прибирають хворобу. Це теж треба розуміти. Ліки допомагають на шляху до одужання, але не змінюють негативні звички людини, які призвели до тієї чи іншої хвороби! Про це можна знайти масу літератури, але давайте розберемо наступний приклад з мого власного життєвого досвіду.

Гра із сонячними промінцями

Я мати трьох дітей. От якось захворіла найменшенька. В неї різко піднялася температура до 39,8 С. Причина? Гостра респіраторна вірусна інфекція або захворювання верхніх дихальних шляхів.  Напередодні того, як захворіти моя мала погралася з хворою дитиною. А наступного дня вже була й сама з високою температурою. Так, ніхто не застрахований від подібних випадків у своєму житті, це правда.

Температуру ми знижували їй нурофеном у сиропі (давали за віком), але жар просідав лише до 38, 7 і знов підіймався. Так, як дитинка ще зовсім мала 1,6 рочки ми прийняли рішення викликати швидку і поїхати до лікарні. Головне було прокапати дитину. Їй підключили крапельницю з раствором Рінгера і фіз. розчин.

По дорозі до дитячої лікарні, а їхати нам треба було десь хвилин 40, я випаювала дитинку несолодким узваром і молилася до Господа.

У силу моїх медитативних відпрацьованих практик, енергетично я навчилася підійматися високо угору. У цей раз я теж перебувала у Божественному Світлі. Воно огортало мене з усіх сторін. Ти тоді, наче “купаєшся у ньому”. І у цей час було дивне до мене звертання Бога:

– Чому ти не взяла сюди свою дитину?

– А що так можна? – запитала я.

– Приведи її зараз сюди, – почула я у відповідь.

Тоді я вернулася за малою і ось ми вже двоє перебували у Небесному Сяйві. Малу я “підіймала” туди вперше. І мені самій було дуже цікаво спостерігати за тим, що буде далі і як вона себе там поведе.

Мала стала спочатку, як вкопана, не розуміючи нічого. Де вона? Що робити? Не має досвіду і це зрозуміло. Вона обернулася до мене і простягла свої рученята, щоб я її взяла на руки. Потім вона почала дрикати своїми ніжками і давала мені зрозуміти, що хоче повернутися до більш звичної для неї обстановки.

– Ти хочеш аби ми пішли? – перепитала я в неї. Мала припала до мене і обійняла. Це була її відповідь.

Але у цю мить Світло стало просто загравати з моєю дівчинкою. З’явилися сонячні зайчики. Їх було багато. Вони бігали коло неї так, наче хтось водив увімкненим ліхтариком. Мала побачила тих “зайчиків” і стала озиратися довкола, вони явно її зацікавили. Потім вона злізла з моїх рук і стала їх розглядати. Але постоявши трішки, вона знов стала попросилася до мене на руки. Я присіла коло неї, бажаючи хоч трішечки більше затриматися з хворою дитинкою у Небесному Чистому Сяйві. Але дитина воліла вже повертатися.

І на диво, ми разом з малою побачили, як Світло стало просто на наших очах концентруватися і ось вже з ті сонячні промінці ставали все тоншими й тоншими, але при тому набуваючи якоїсь “твердості”. Деякі з них стали схожими на гілочки, що світяться. Або можна ще їх порівняти з новорічними тоненькими фейерверками, які ми святково тримаємо у руці при наближенні 12 години ночі і початку Нового року. Дуже схоже, але ці сонячні промінці усі сяяли, а на кінцях їх було ще  концентроване сяйво у вигляді однієї іскринки, що світилася наче ліхтар.

О! Це моїй малій сподобалося! Ще й пак, зараз у неї вік саме такий, коли вона на прогулянці тільки те й робить, що збирає гілочки. А тут вони ще й світяться!!! Вона взяла одну до своїх рук – нестрашно. Тоді стала просто з ними гратися й назбирала повні свої дитячі долоньки того Небесного Божественного Світла. Отака у неї вийшла гра із сонячними промінцями!

Я дякувала Богу за все це. За те, що дозволив взяти малу доньку, за те, що Він зробив просто все, щоб моє дитинча побуло трішки у Його величному Сяйві. Не перестаю Тобі Боже дякувати за це!!!

Потім ми разом повернулися до свого тіла. Мала була напрочуд спокійною та ще й всміхалася! Ви бачили коли-небуть хвору малу дитину з температурою під 40 С і щоб та спокійно, просто релаксуючи всміхалася? Я чесно скажу вам, таке я бачила перший раз у своєму житті. Я зрозуміла, що хвороба скоро просто зникне, ось-ось і раствориться у небуття.

Потім вже ми були на приймальному пункті дитячої лікарні, а через півгодини моя мала була під крапельницею. Але моє материнське серце було настільки спокійним!!!

Нас привезли до лікарні увечері. Наступного дня в моєї доньки була температура 36,7, а потім ще знизилася до 36, 4. І більше не підіймалася!

Ще додам, коли нас доставили до лікарні, то малій зразу взяли кров. Ну, звісно, яким міг бути результат тієї крові при температурі до 40 С ? Поганим. Інфекційна кров, як сказали мені лікарі. Потім ще додали, що такий аналіз крові схожий, як при поганій роботі нирок, тому негайно треба здати мочу на аналіз.

Ніби чому радіти? Аналіз крові дуже поганий, підозра на запальний процес нирок, надзвичайно висока температура…. А моє серце було спокійним, бо я знала, що моя донька зараз знаходиться під Покровом Божим і сам Господь піклується про неї!

Лор оглядає моє сонечко, мою кроху – ну, трішки червоне горло, хрипів не має, ніс не закладений, з вухами все у порядку, очі без кон’юктивіту.  Наступний весь день (тобто після однієї ночі у лікарні) температура ні разу не піднялася. Горло просто рожеве, що смутило навіть самого лікаря. Аналіз сечі – норма. Перебирають аналіз крові – норма. Якщо все буде ок і до наступного ранку, то ви можете їхати додому.

Ось так. Аналізи в нормі, нових симптомів не добавилося, лише поганий ще був апетит у малої. Нам принесли виписку. Ну, і звичайно про це повідомили нашого педіатра по місцю прописки. То педіатр і набрав мене, коли ми вернулися додому.

– Як це так? – нервувала дитячій лікар. – У дитини була температура 39,8 С , а її так скоро виписали. Я – лікар з багаторічною практикою і бабуся шість разів наказую вам приймати (далі був написаний цілий листок медикаментів) ось ці ліки і взагалі я не розумію, як таке може бути! Ну, не може дитина бути абсолютно здоровою за 2 дні після такої високої температури!!!

А я знала – МОЖЕ! БО ПРО НЕЇ ПІКЛУВАВСЯ БОГ!!!! Я довірила Йому свою дитину, я повністю поклалася на НЬОГО. Слава Господу Вишнєму! Слава Ісусу Христу!!!

Довіряйте Господу! Вірте всім своїм серцем, всім своїм єством і здоров’я вам!!!

 

Чекаю на ваші коментарі, пишіть, будь ласка у коментарях знизу свою думку щодо цього випадку. А може щось подібне сталося і з вами, то розкажіть про це. Дякую!

 

Та не забудь підписатися на наші канали:

• YouTube 
• Instagram 
• Facebook